Спеціальні потреби

Мінімалізм – відповідь на нинішні економічні злидні? 





Як показала минулорічна криза – мінімалізм, тобто життя з мінімальними рівнем споживання та відповідно відходами, можливо на сьогоднішній день – оптимальний варіант. І не виключено – що у такому підході до життя – майбутнє.

Випробувати на своїй власній родині цю теорію вирішив нью-йоркський письменник Колін Бевін, погодившись на незвичний експеримент. Цілий рік він, його дружина та дворічна донька жили без електроенергії, не користувалися транспортом, який працює на пальному, та майже нічого не купували, окрім продуктів харчування, вирощених в їхній місцевості.

Про проблеми та переваги їхнього аскетичного життя розповідає документальне кіно «Людина без впливу на середовище», прем’єра якого відбулася в американських кінотеатрах одинадцятого вересня.

Колін Бевін каже, що він намагається жити згідно зі своїми цінностями. Основні правила Бевіна: ніякого сміття, ніякого туалетного паперу чи одноразових памперсів. Не користуватися ліфтом в їхньому будинку, де вони живуть на дев’ятому поверсі. А також, розповідає документаліст Лора Ґабберт, ніяких відходів, окрім тих, що можуть перегнити на кухні у баку з хробаками:

«У фільмі ви бачите їх на харчовому ринку, де вони розмірковують про купівлю баку з хробаками. Дружина Коліна, Мішель, жахається, що їй доведеться жити з хробаками на кухні. А, у наступному кадрі ми бачимо хробаків на кухні, які викликають захоплення в їхньої дворічної доньки, Ізабелли».

Виявляється , що Мішель не дуже любить природу, а Колін любить. Маленьку Ізабеллу хробаки цікавлять. Що важливо саме те, що сім’я спілкується один з одним, разом сміються.

Співрежисер та оператор Джастін Шейн каже, що коли вони вимкнули світло, Колін зробив гру з прання.

Колін: «Ти будеш прати».
Мішель: «Ти зробив воду занадто холодну».
Колін: «Ну білизна в цій воді вже три години замочується».
Мішель: «Ну це цікаво».
Колін: «Давай! Це як чавити виноград».
Ізабелла: «Прання»!
Всі разом: «Ми всі перемо білизну».

Оператор Джастин Шейн каже, що Мішель спочатку до ідеї ‘мінімалізму’ поставилася скептично. Але, на диво та з грацією підхопила її та зрозуміла, що це шанс для їхньої родини стати ближчою один до одного.

Протягом року Мішель Бевін робить ще більше самопожертв. Вона відмовляється від кави, оливкової олії та приправ, тому що вони не вирощуються там, де сім’я живе. І Мішель їздить на роботу до редакції журналу, де вона працює редактором, на самокаті.

Режисер фільму Лора Ґабберт розповідає:

«Чим більше вона втягується в експеримент, тим більше змінюється. Вона ніби пробуджується. І певні речі для неї здобувають нову цінність. Я думаю, що найбільша річ для неї це те, що вона починає відчувати себе ближчою до своєї родини.

Ґабберт каже, що Колін Бевін також починає змінюватися - здійснюючи менший впив на навколишнє середовище:

«Він виростає як людина та активіст. Наприкінці фільму він перетворюється на освітянина. Глядач бачить початок нової кар’єри».

Через рік після початку експерименту світло ввімкнено і родина знову використовує холодильник та пральну машину. Але від деяких нових звичок вони вирішили не відмовлятися. Родина завзято їздить на велосипеді. Їсть продукти, вирощені по сусідству, та не має телевізора. Вони сподіваються, що фільм та нова книга Коліна про їхній досвід розповість людям, що зміни деяких повсякденних звичок можуть зробити життя кращим, а заодно і врятувати планету.




Інше за темою

Відео - найголовніше

Футбол на протезах - завдяки майстрам з Данії. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:29 0:00
XS
SM
MD
LG