Спеціальні потреби

Актуально

Чи змете хвиля протестів міністра Табачника?

Непродумане кадрове рішення чи свідомий виклик? Призначення Дмитра Табачника міністром освіти і науки сколихнуло суспільство, яке – здавалося – не здивуєш уже нічим. Те, що посаду «головного освітянина» в Україні обійняла людина зі скандальною репутацією українофоба, коментують емоційно: «плювок в обличчя нації», «ляпас усьому українству».

Більш спірної кандидатури на роль ідейного опікуна молодого покоління українців справді годі шукати. Адже провідником державної політики в сфері освіти призначений той, хто саму Українську незалежну державу трактує як історичне непорозуміння.

Новий міністр навряд чи зможе прислужитися також програмній меті президента Януковича – пошуку порозуміння між Сходом і Заходом. Професор історії Табачник відомий радикальним відкриттям, згідно з яким Західна Україна – це не Україна. «Галичани практично не мають нічого спільного з народом Великої України», – написав науковець у своїй минулорічній статті «Від Ріббентропа до Майдану» для газети «Известия».

Від приходу в освіту Табачника, який не приховує своїх антиукраїнських поглядів, очікують кардинального обмеження сфери вжитку державної мови та переписування підручників історії, з яких, очевидно, приберуть згадку про Голодомор як геноцид українського народу. Побоюються також, що новий міністр зупинить реформи в освіті, розпочаті минулою владою, – зокрема скасує вступні тести, що обмежили корупцію у вишах.

При цьому Дмитро Табачник має неоднозначну репутацію не лише серед опонентів, але й поміж колег-однопартійців. Регіонал Борис Колесников – нинішній віце-прем»єр в уряді Азарова – свого часу назвав Табачника «дешевим клоуном», а соратниця президента Януковича Ганна Герман присягалася, що Табачника, відомого своїми антиукраїнськими висловлюваннями, не буде в Кабміні.

Так чи інакше, Табачник став найрезонанснішим призначенням в уряді Азарова. Ім»я нового міністра, оголошене з трибуни Верховної Ради 11 березня, опозиція зустріла свистом та вигуками обурення. А вже 12 березня в парламенті зареєстрували вимогу про його відставку – проект подав нашоукраїнець В»ячеслав Кириленко. В Україні тим часом почалися студентські бунти. Акції «Стоп, Табачник!» прокотилися від Херсона до Львова.

Не пускає Табачника в міністерське крісло і Блок Юлії Тимошенко. У вівторок БЮТ оприлюднив відозву з вимогою розглянути питання про відставку на найближчому засіданні парламенту. У своїй відозві бютівці назвали нового міністра освіти «відвертим українофобом з україноненависницькими поглядами» та закликали «зупинити шабаш радикальних антиукраїнських сил».

Натомість заступник глави адміністрації президента Ганна Герман уже заявила: передумов для звільнення новопризначеного міністра нема. До захисту Табачника долучився й новий лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. «Це ще треба подивитися, чия позиція українська, а чия – антиукраїнська», – заявив регіонал. Як він додав, дехто з тих, хто заявляє про українську позицію, насправді руйнує державу.

А тим часом експерти, розгадуючи загадку одіозного призначення, висувають припущення. Одні кажуть, що Табачника пролобіювала Москва, інші – що він покликаний зіграти роль відволікаючого подразника, «червоної ганчірки», якою вимахують перед носом опозиції.

Версію «московського лобі», яке буцімто відіграло роль у призначенні Табачника, заперечив у розмові з «Голосом Америки» політолог Михайло Погребинський.

«Я непогано знаю контакти Дмитра в Росії, і той рівень, який у нього є, не дає можливості серйозно говорити про лобіювання. Я в це не вірю. Скоріше це лобіювання внутрішньоукраїнське. Хто це міг би бути, я не знаю. Але можу нагадати таке: коли міністр культури в команді екс-президента Ющенка Василь Вовкун на засіданні Кабміну зробив грубе зауваження комусь із міністрів, який говорив російською – тоді все було, так би мовити, нормально і жодної публічної реакції суспільства це не викликало. А от Табачник викликає. Я думаю, що це природна реакція постпомаранчевої епохи. Нічого дивного тут немає. І хоч я багато в чому не поділяю поглядів Табачника, але я думаю, що було б неправильно, якби нова адміністрація не витримала цього тиску. Зняти зараз міністра Табачника – це було б помилкою», – вважає Погребинський.

У тому, що відставки Табачника не вдасться добитись, переконаний також інший експерт Віктор Небоженко. Втім, причину політолог називає іншу:

«Вони, звісно ж, не будуть його зараз знімати з тієї простої причини, що на уряд чекають дуже болісні для населення заходи – і підвищення плати за житлово-комунальні послуги, і підвищення пенсійного віку. І оця буря навколо Табачника може відсунути увагу на хибну ціль, «перевести стрілки» з реальних болючих процесів в економіці на віртуальні. Влада розуміє: чим більше говорять про Табачника, тим менше говоритимуть про Януковича та Азарова. Утім, цей відволікаючий маневр діятиме до пори, до часу. Навесні уряд Азарова-Януковича чекають перші студентські виступи, де ставлення до міністра буде всього лише приводом для загального протесту».

Не сподівається на те, що нинішні протести будуть почуті, і відомий правозахисник, радянський дисидент, очільник українського пен-клубу Євген Сверстюк.

«Я думаю, що не лише призначення Табачника, але й усі призначення в новому уряді якоюсь мірою визначають нового президента, його обличчя. Просто у випадку з Табачником найвиразніше проявилася ота інертність в орієнтації на людей позавчорашнього дня. Але ясна річ, що це призначення звучить як виклик українській інтеліґенції. Адже йдеться про фігуру настільки одіозну, що вона вже обросла літературою. Якби видати всі статті, фейлетони і памфлети про Табачника, то вийшла б ціла книжка. Я і сам під впливом його публікацій написав колись есе під назвою «Табачник на службі», що увійшло до моєї книжки «Не мир, а меч». Там образ нинішнього міністра вмонтований в образ гоголівських «Записок сумасшедшего». Що я можу сказати – то є чоловік позавчорашнього дня, який якимсь патологічним чином зорієнтований на імперські цінності», – зауважив Євген Сверстюк у розмові з «Голосом Америки».

Як додав правозахисник, попри всі протести, міністра навряд чи знімуть. За його словами, ця система занадто «залізобетонна», щоб реагувати на виклики суспільства, і це є головна вада нинішнього президента, – вважає Сверстюк.

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG