Спеціальні потреби

04.10.02  -  Скандал з Кольчугами триває; Що робити з Кучмою? Радянські злочини в Україні і Латвії; Мазепа: Кінематографічна версія української історії. - 2002-10-05


Скандал навколо Кольчуг набуває обертів, пишеться в редакційній статті газети Вол стріт джорнел під заголовком «Слизький українець.» У передмові до статті наводиться уривок із запису майора Мелниченка, який уряд США офіційно визнав справжнім, і в якому Кучма дає санкцію Малєву на продаж Кольчуг Іраку. Парадокс ситуації, продовжує газета, у тому, що Кучма, один із найбільших отримувачів американської допомоги, схвалив постачання локаторів державі, яка, з їхньою допомогою, могла збивати англійські і американські літаки, що патрулюють зони, зоборонені для польотів на півночі і півдні країни. Особливу тривогу Білого Дому викликало можливе вживання Кольчуг проти союзницьої авіації в разі початку воєнних ударів по диктаторському режимі Гуссейна, відзначає Вол стріт джорнел.

Говорячи, що у США більше немає підстав вірити Кучмі, коли він завіряє про бажання якнайретельніше розібратися в цій справі, часопис запитує: може, вся допомога Україні була помилкою? Газета відзначає позитивні, на її погляд, моменти політики України, у яких допомога Вашингтону зіграла ключову роль, а саме: позбавлення від ядерної зброї, та полагодження стосунків з Росією без повернення до російської орбіти, у чому були і є зацікавлені російські «я́струби.» Нинішній скандал, уважає Вол стріт джорнел, є нагадуванням, що західний фланг колишньої радянської імперії усе ще потребує американської уваги, і що тільки Україна з трьох слов’янських держав, декларує прагнення вступити до НАТО та ЄС. Висловлюючи надію, що Захід ще може заохотити Кучму до поваги до демократичних цінностей, редакційна Вол стріт джорнел наполягає, що уряд у Києві і Кучма повинні бути цілком прозорими щодо взаємин з Іраком, а якщо ембарго проти Багдаду було порушено, Кучма мусить відповісти за це перед міжнародним співтовариством і власними виборцями.

Редакційна англомовного тижневика Київ-пост наполягає, що прозорим мусить бути й Вашингтон, зокрема, оприлюднити все, що йому відомо про скандал з Кольчугами, і сказати, чому американський уряд оприлюднив зміст уривка з Кольчугами лише зараз, через п’ять місяців після того, як Мельниченко передав йому фрагмент. Не роблячи цього, уважає газета, Білий Дім послаблює свою позицію, даючи Києву можливість обвинуватити його у намаганні замінити Кучму Ющнеко, і у веденні інформаційної війни проти президента. Така стратегія в реальності не має шансів усунути Кучму, зазначає Київ-пост, і може лише підштовхнути Україну до Москви. Свідченням цього може бути запланована зустріч Кучми і Путіна у Запоріжжі. Чим скоріше Вашингтон оприлюднить все, що йому відомо про можливі поставки Кольчуг до Іраку, тим вірогідніше він уникне дальшого погіршення стосунків з країною, яка залишається важливим союзником, незважаючи на вибрики її керівництва, підсумовує Київ-пост.

Інша стаття цієї газети торкається непокараної спадщини радянських злочинів в Україні. Тарас Кузьо, автор статті, пише про пам’ятники більшовицьким та радянським тиранам, зокрема, батьку «червоного» терора і кату української незалежності сімнадцятого року, Леніну, які все ще стирчать у багатьох українських містах. У Києві гранітне втілення більшовицького терориста бовваніє на початку бульвара Шевченка. Ще більш парадоксальним є те, що Ілліч дивиться на Бесарабський ринок, тобто на вільну торгівлю, винищенню якої був присвячений більшовицький переворот. Кузьо нагадує, що звірства комуністичного режиму набагато перевершили фашистські. Втім, в Україні, яку більшовики намагалися знищити у роки Голодомору та Великого Терору тридцятих і повоєнних років, людиновбивча суть радянства і досі не засуджена, пише Тарас Кузьо.

Українські комуністи заперечують штучність Голодомору, і не несуть за це відповідальності. Їх у цьому підтримують ліві політики і професура Заходу, які й досі уважають Сталіна великим керівником, а колгоспи--втіленням прогресу, відзначає Кузьо, нагадуючи, що з пост-радянських країн лише Латвія і Естонія судили колишніх кадебістів, які винищували і висилали до Сибіру борців за незалежність. Це викликало істеричну реакцію Кремля. Доки Україна не спокутує гріхи радянських злочинів, пише професор Кузьо, доти там не будуть задушені зерна духовногорабства.

Цю ж тему заторкує столична Вашингтон пост, відзначаючи, що Кремль у своїй війні з історією, навіть визнавши існування пакту Молотова-Рібентропа, що розіп’яв Європу між Гітлером і Сталіним, все ще уважає анексію Латвії добровільним актом. В Росії не було Нюренбергського процесу над авторами геноциду і Гулагу, відзначає Вашингтон пост.

А артистична секція часопису вміщує детальну рецензію на фільм українського режисера Юрія Ільєнка, «Молитва за гетьмана Мазепу,» який нещодавно вийшов на екрани. Івана Мазепу, колишнього улюбленця Петра-Першого, а згодом союзника шведського короля Карла-дванадцятого у війні з Росією, росіяни безустанку піддають анафемі за «зраду.» Для України фільм «Молитва» став частиною триваючих пошуків національної ідентичності, а його центральний персонаж, блискуче зіграний, пише рецензент, Богданом Ступкою, передає блиск і брутальність тих часів. Ільєнко думав зняти цей фільм ще за радянських часів тридцять років тому, але йому заборонила це цензура. А про Мазепу він сказав, що «якби Карл розбив Петра під Полтавою, і виконав свою обіцянку надати Україні незалежність, гетьмана запам’ятали б як українського Джроджа Вашингтона,» пише Вашингтон пост.

XS
SM
MD
LG