Спеціальні потреби

Актуально

13.12.02  -  Силові ігри в Україні; Туреччина: виклики на шляху до Європи; Бюрократія підриває ефективність ЄС; Північно-корейський синдром. - 2002-12-14

Українські силові ігри: опозиційні партії в парламенті втрачають вагу через втечу своїх членів до рядів новоствореної про-президентської більшості, пише Пітер Берн в англомовній Київ-пост. Найбільше наразі втратила «Наша Україна». Нещодавно з неї вийшли п’ятеро депутатів, серед них Петро Стоян лідер українських профспілок, що нараховують тринадцять мільйонів членів. Він йшов другим номером у списку партії Ющенка і його втрата не піддається компенсації, відзначає Пост.

Але й це ще не все, продовжує тижневик. «Наша Україна» стоїть перед втратою голів всіх десяти парламентських комітетів, оскільки більшість має намір перебрати їх під свій контроль. Ющенко обвинувачує у всьому президентську адміністрацію за «кримінальний та політичний тиск» на членів його блоку. Але тридцяти-двох-літній Михайло Добкін з помірковано про-президентської фракції «Демініціативи», вважає, що саме нерішучість Ющенка як політика, а не тиск адміністрації, є головною причиною такого різкого похудіння Нашої України, пише Пост.

На думку Пітера Берна, візія Кучмою України як парламентсько-президентської республіки з ширшими, ніж тепер, повноваженнями парламентської більшості щодо виконавчої гілки влади, розрахована на можливість послаблення Кучмою інституту президентства, якщо він побачить, що небажаний йому та «сім’ї» претендент може перемогти на виборах дві тисячі четвертого року, відзначає тижневик Київ-пост.

Ряд останніх скандалів в Україні, особливо ж кольчужна саґа та тиск на медія, суттєво збільшили розрив між нею та країнами Східної Європи, більшість з яких вже або вступили, або очікують вступу до НАТО та ЄС. Проблеми інтеграції в Європу, втім, переживає і Туреччина довголітній член НАТО, пише Вашингтон пост. На словах, західні лідери заявляють, що Європа без Туреччини немислима. Але в дійсності, навіть у статусі повного кандидата на членство в ЄС, Туреччина залишається в черзі десяти інших кандидатів-країн Центральної та Східної Європи (включно з Мальтою та Кіпром), яка повзе вкрай повільно. Париж і Берлін, далі, бачать ЄС як досить централізоване утворення, здатне змагатися зі США не лише у сфері торгівлі. Але Анкара дотримується по суті тетчерівської візії Європи як децентралізованого інституту. Тому її вступ до ЄС означатиме кінець франко-німецькій мрії «Сполучених штатів Європи», на що Париж та Берлін, уважає Вашингтон пост, ніколи не підуть.

Торкаючись цієї ж теми у газеті Нью йорк таймс, Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики, Хав’єр Солана, зазначає, що якщо Туреччина хоче зайняти своє місце в Європі, то насамперед вона мусить відповісти на два важливі запитання: чи може вона йти до Європи, і чи бажає вона того? Покищо, уважає Солана, посилаючись на висновки турецького парламенту, Анкара не узгодила своїх законів з кодексом ЄС. Щодо ж бажання Туреччини стати частиною Європи, то тут багато залежить від доброї волі турецьких і грецьких кіпріотів прийняти план Кофі Аннана, який допоміг би подолати сорокалітню поділеність острова--кандидата на членство у ЄС, пише Хав’єр Солана у газеті Нью йорк таймс, відзначаючи, що Туреччині належить встановити постійні воєнні контакти між НАТО та ЄС.

Поширення ЄС торкається і Пітер Форд у газеті Крісчен саєнс монітор. Копенгагенській саміт, на якому десять нових країн отримали запрошення на вступ, залишить, однак, відкритим питання про місію Союзу та спосіб керування ним. Як зробити ЄС близьким і зрозумілим для понад чотирьохсот мільйонів його мешканців, запитує Форд. Для цього, уважає оглядач, він мусить керуватися міркуваннями останніх, а не поглядами євробюрократії. Це-головний камінь спотикання майбутнього утворення, а саме: дилема між федералістами-прибічниками пріорітету континентальних інституцій над національними урядами, і представниками останніх, які виступають за прагматичні форми кооперації, зумовлені конкретними обставинами. Ідея «Сполучених штатів Європи» на кшталт США не спрацьовуватиме, уважають представники країн-членів ЄС, оскільки на континенті немає єдиного поняття населення, народу, на чому грунтуються США.

Формування цього може полегшити прийняття Європейської конституції як запоруки створення підгрунтя континентальної політичної культури, пише Крісчен сайєнс монітор. Проблемою, однак, залишається спосіб управління ЄС. Лише тридцять відсотків населення маює уявлення про це, оскільки майже всі регламентації ЄС опрацьовуються за закритими дверима бюрократами численних комісій. Виходом з цього може бути розмежування повноважень. Контроль за валютою, торгівлею, обороною, міжнародною політикою та законами про конкуренцію мусить залишатися на федеральному рівні. Все ж інше мусить бути в компетенції національних урядів, пише Крісчен саєнс монітор.

І на закінчення випуску-редакційна Вашингтон пост пише про, так званий, північно-корейський синдром---декларацію Пхеньяну про рішення відновити працю закритого раніше атомного комплексу, запідозреного у виробництві ядерних матеріалів. Кім Чен Ір вирішив навмисне загострити ситуацію на півострові, уважає газета, щоб змусити США розпочати переговори з ним у момент кризи з Іраком.

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG