Спеціальні потреби

16.01.03  -  Чим є і не є клонування людини; старі традиційні ліки від гіпертонії такі ж ефективні, як і нові. - 2003-01-17


Нещодавно, коли канадська секта Клонейд оголосила про вірогідне народження першої клонованої дитини, з новою силою спалахнули етичні дебати навколо проблеми клонування. Сторони поділилися: одні кажуть, що людині негоже перебирати на себе роль Бога і створювати генетичні копії собі подібних. Інші заперечують, кажучи, що клонування, яке природним чином трапляється у близнюків, могло б бути прекрасним знаряддям лікування бездітних подружжів. Генетичний механізм клонування простий, як і все геніальне, говорить Ян Вітковський, біохімік зі штату Нью Йорк і співавтор підручника про ДНК:

«Для нього необхідні два компоненти-людина, яку клонують, себто донор генетичного матеріалу. Теоретично, достатньо однієї клітини, яка містить всю генетичну інформацію про дану особу. Другий компонент-жіноча яйцеклітина, генетичний матеріал якої заміняють на донорський. поміщають її у пробірку, а після початку клітинного поділу, трансплантують назад у матку, де відбувається розвиток плоду. Якщо ж замість генетичного матеріалу донора в матку трансплантується генетичний матеріал самої матері, то дитина буде її точною генетичною копією, каже професор Вітковський.»

Це не означає, продовжує він, що вони не будуть відрізнятися у психіці і поведінці. Приклад-генетично ідентичні близнюки, у яких однакова ДНК, але різні особистості, на формування яких впливає соціальне середовище. Тому не виключено, що це якраз і підриватиме основну тезу представників Клонейд, які за допомогою клонування сподіваються досягти не лише фізичного, але й соціального, безсмертя, себто передавати набутий досвід від особи до клона. А що, коли слухняний і мудрий, за задумом, клон перетвориться на страховинного Франкенштейна? Та й ще з бажанням безмежного розмноження? Від такої перспективи, як кажуть, мурашки по шкірі. Однак наразі це-з області фантазій. Реальна проблема така: як нам готуватися до появлення клонованих дітей, якщо воно-таки станеться, якими будуть їх стосунки з іншими дітьми, із суспільством? Чи не перетворяться вони на месій або парій двадцять першого століття? А що, коли клонуванням займуться терористи, для яких не існує етичних або соціальних заповідей? Відповіді на ці питання, як завжди, дасть життя, тому трошки почекаємо...

А ось на питання про порівняльну ефективність старих і нових ліків від гіпертонії, суперечки навколо якого точилися роками, відповідь, здається, знайдена, пише нещодавній випуск журналу Американської медичної асоціації. Нові--це, так звані, придушувачі гіпертензивного ферменту у крові, який викликає звуження і тромбування артерій. Препарати цієї групи у США: акупріл, капотен, лотензін, прінівіл, та інші. Старі--це добре відомі діуретики, або сечогонні препарати. Вони виводять сіль та воду з крові, знижуючи тиск в артеріях. Нові препарати в кілька разів дорожчі за діуретики. А чи ефективніші? Ні, кажуть дослідники, які грунтують свою відповідь на обстеженні тридцяти трьох тисяч хворих на коронарні захворювання серця. Говорить один з учасників цього дослідження, доктор Пол Велтон:

«Головним результатом нашого дослідження було те, що жоден з нових препаратів проти підвищеного тиску, не виявився кращим, ніж добре відомі діуретики, у попередженні інфарктів.»

Вартість останніх-від одного до трьох центів за таблетку у порівнянні з доларом і більше-за таблетку нових препаратів. Результати цього дослідження можуть спонукати лікарів виписувати частіше діуретики своїм пацієнтам. Проблема, однак, в тому, що фармацевтичні фірми скоротили їх випуск.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG