Американська преса жваво коментує виступ держсекретаря Павелла в ООН, у якому він навів дані про посіданя Іраком зброї масового ураження. Редакційна Вашингтон пост пише, що країни, які мають діючі розвідувальні програми, прекрасно обізнані з цим фактом. Позицію Франції і Німеччини, які заперечують акції проти Багдаду, газета уважає цинічною. Вона аргументує це тим, що вони підписали резолюцію Ради Безпеки, де чітко сказано про відповідальність Іраку за її порушення. Як Франція, так і Німеччина визнають факт порушення резолюції, але наполягають на продовженні праці інспекторів, пише Вашингтон пост.
Не так суворо оцінює позицію цих країн, як також Росії і Китаю, які також закликають дати інспекторам більш часу, редакційна Нью Йорк таймс. Вона просто констатує їх підхід і те, що Ірак ще має шанс роззброїтися напередодні другої доповіді інспекторів Раді Безпеки чотирнадцятого лютого. Нью йорк таймс уважає, що, оскільки наслідки можливої війни були б настільки жахливими, то США не мусять діяти без широкої міжнародної підтримки.
Оглядач газети Вашингтон пост Джім Гогленд розвиває ставлення часопису до позиції деяких членів Ради Безпеки, зайнятої після виступу Павелла в ООН. Китайці зачитували з папірця заздалегідь готові фрази. Росіяни наполягали на поверненні інспекторів туди, де вони нічого не знайшли. Французи оголосили план потроїти число інспекторів. Це---ментальність навиворіт, пише Вашингтон Пост, себто визначення наперед бажаного політичного результату, і відбір фактів крізь його призму, тоді коли все мусить бути навпаки---від фактів до виробленя політичних позицій.
Вільям Коен, колишній міністр оборони в адміністрації Клінтона, пояснює на сторінках Вол стріт джорнел опозицію багатьох країн до плану США, зокрема, успішною пропагандистською кампанією Гуссейна. Вона давила на людську сентиментальність, пояснюючи страждання іракців політикою Білого Дому, а не диктатурою Гуссейну. Були також і цинічні обрахунки вигод від нафтових контрактів, пише Коен. Він додає, що Білий Дім мусив би інтенсивніше інформувати світову громадськість про свої аргументи.
Джозеф Вільсон, колишній голова місії посольства у Багдаді на початку дев’яностих років пише на сторінках Лос анджелес таймс, що наразі неясно, чого прагне Білий Дім: чи війни за визволення іракців від диктатури; чи битви у війні з тероризмом; чи війни за роззброєння? Сам Саддам певен, що США хочуть вбити його, незалежно від того, роззброїться він, чи ні. Загнаний у глухий кут, він може вдатися до своєї найгіршої зброї, пише посол Вільсон у Лос анджелес таймс, закликаючи дати Гусейну зрозуміти, що він все ще має шанс навіть у ці лічені дні.
