Спеціальні потреби

28.02.03  -  Ціна іракської війни; Пропаганда не змінить арабів; Європа і Ірак; Україна: суперечлива спадщина Щербицького. - 2003-02-28


Нарешті конгрес почав запитувати, скільки ж коштуватиме американським платникам податків війна з Іраком, пише редакційна стаття Лос анджелес таймс. Планувальники Пентагону говорять, що перемога над Саддамом і піврічна окупація Іраку коштуватимуть від вісімдесяти п’яти до дев’яноста п’яти мільярдів доларів. Додайте сюди ще мільярди, які Туреччина вимагає від США, пише редакційна, і ви перевалите за сто мільярдів.

Промова Буша у консервативному мозковому центрі Амерікен ентерпрайз інстітут, пише редакційна Нью йорк таймс, торкалася не стільки зброї Багдаду, скільки його повоєнних перспектив як флагмана майбутніх демократичних змін на Близькому Сході. Поступово починають вимальовуватися контури стратегії Білого Дому в тому регіоні: йдеться про зміни політичного ландшафту на кшталт тих, які США зробили в Європі за допомогою плану Маршалла після другої світової війни, і в Японії за допомогою конституції, зазначає Нью йорк таймс.

А як на це дивляться араби? --запитують Марк Леонард і Конрад Смевінг на сторінках британської Файненшл таймс. Чи допоможе знизити антизахідні пристрасті пряма лобова пропаганда демократичних цінностей Заходу, або демонстрація арабам, які «ми» гарні, запитують автори. На їх думку, західне мовлення на арабські країни, витримане у ключі діалогу цивілизацій, нічого, крім взаємних обвинувачень, не дасть. Араби підозріло ставляться до такої пропаганди.

Арабський страх перед західною ісламофобією настільки великий, пише Файненшл таймс, що навіть тоді, коли західні уряди роблять позитивні заходи, вони сприймаються, як загроза. Так, арабські медія змальовували гуманітарну допомогу США Афганістану як поставки генетично змінених продуктів. Файненшл таймс радить кардинально змінити тональність мовлення на арабів і показувати дискусії серед західних країн щодо Іраку, Близького Сходу, як також залучати оригінальних спеціалістів з ісламу до викладання на Заході, щоб протидіяти викривленню цієї конфесії. Назагал же радикальним засобом зниження анти-західних настроїв серед арабів є не пропаганда, а економічний розвиток, політичні реформи, і розбудова громадянського суспільства засобами публічної дипломатії, уважає Файненшл таймс.

А Марк Герехт, експерт мозкового центру Амерікен ентерпрайз інстітут у Вашингтоні, в іншій статті Файненшл таймс пише, що Європа мусить обвинувачувати сама себе у антизахідних настроях та підйомі радикального ісламізму. Не випадково, пише Герехт, що проти війни з Іраком виступають саме Франція, Німеччина і Бельгія: адже там мешкають багатомільйонні, схильні до радикалізму, мусульманські громади. Насильство там радше закорінене в умовах повсякденного життя мусульман в Європі, аніж у віддаленій війні на Близькому Сході, уважає Герехт.

Кілька статей коментують позицію Росії щодо Іраку. Фред Вейр з Крісчен саєнс монітор і Ендрю Джек з Файненшл таймс пишуть про візит Євгена Примакова, давнього друга Саддама, до Багдаду. Ендрю Джек уважає це провісником зміни первісно заявленого про-атлантизму Путіна у новому напрямку. Примаков має репутацію консервативного дипломата радянського гатунку, автора витриманої в дусі холодної війни концепції «багатополярного світу,» яку широко вживають зараз Росія і Китай в їхній опозиції до, як вони уважають, великодержавного підходу США до Іраку та світових подій.

Лідер ліберальної партії Росії Союз правих сил, Борис Нємцо́в, пише у Файненшл таймс, що позиція Росії по Іраку поміркованіша, ніж Франції, і має економічне підґрунтя, а саме: вісім мільярдів доларів іракського боргу Росії і багатомільярдні економічні проекти в енергетиці. Росія боїться, що перемога США підірве її позиції в Іраку. Визнання Заходом цих інтересів як легітимних і гарантування їх розвитку у випадку усунення диктатури Саддама, на думку Бориса Нємцова, змогло б привернути Росію побік англо-американської коаліції.

Парадокси українського життя коментує Тарас Кузьо в англомовній київ-пост. Нещодавно парламент нарешті відбув слухання у справі Голодомору тридцятих років. А через кілька днів незалежна Україна вперше святкувала день народження компартійного боса сімдесятих-вісімдесятих років, Володимира Щербицького, який заперечував сам факт Голодомору, знищував інакодумців, та противився ідеям перебудови Горбачова. Ці дві річниці і ставлення різних політичних сил до них чітко демонструють виборцям, куди йде Україна, і що її очікує незабаром: повернення до радянських часів (комуністи), стагнація гібридного нео-радянського режиму (про-владні центристські сили), або ж рух на Захід (націонал-демократи).

Кузьо, зокрема, звертає увагу на те, що відзначення саме зараз вісімдесяти-п’яти-річного ювілею Щербицького, символізує консолідацію сил тих політиків, насамперед Кучми і його оточення, які в своїй кар’єрі завдячують якраз йому. По-друге, це є символом панування в Україні київського, донецького і дніпропетровського кланів, та відчуженості Західної України, як цебуло за Щербицького,- пише Тарас Кузьо в газеті Київ-пост. автор статті вважає, що це святкування остаточно розлучить в Україні демократів і націонал-комуністів (центристів).

XS
SM
MD
LG