Найбільше занепокоєння американських військових експертів у можливій війні проти Саддама Гусейна викликає ймовірність застосування хімічної і біологічної зброї масового ураження. У Саддама уже є досвід використання отруйних газів у війні проти Ірану у вісімдесятих роках, і проти іракських курдів у вісімдесят восьмому році. Пентагон не сумнівається, що він при найменшій можливості застосує хімічну і біологічну зброю проти американських солдатів. Тому підрозділи хімічного і біологічного захисту США у стані бойової готовності очікують наказу про передислокацію з північного Кувейту на потенційні поля бою.
Цьому передували місяці копіткої праці спеціалістів Пентагону над сценаріями можливого використання Іраком цієї зброї у випадку війни. Багдад заявляє, що вже не має зброї масового ураження. Але ці заяви не викликають довіри офіційного Вашингтону, який уважає, що Саддам приховав масивні арсенали отрути і лише чекає нагоди її застосувати проти американських джі-ай.
А доставити її, так би мовити, до місця призначення, він, на думку військових експертів, може такими засобами: у вигляді арт-снарядів, балістичних ракет з хімічними або біологічними боєголовками, або просто розпилюючи отруту з пілотованих або безпілотних літаків.
Для запобігання таким сюрпризам, передові підрозділи американських військ будуть супроводжуватися всюдиходами-амфібіями, обладнаними засобами хімічної, біологічної, та ядерної розвідки, як також протидії хімічному і біологічному нападу.
Ось один з таких всюдиходів, двадцяти-тонний німецький шестиколісний бронетранспортер Фокс-М-93-А1. По суті це----герметизована мобільна лабораторія, обладнана засобами розпізнавання та ідентифікації понад ста хімічних, біологічних та ядерних агентів за п’ять кілометрів від можливого поля бою. Конкретно йдеться про мобільний масовий спектрометр, і ось як хімік-дозиметрист Волтер Шенк змальовує його працю:
«Кожному хімічному елементові притаманне специфічне іонне випромінення. Коли спектрометр схоплює його, то він повідомляє про це спеціальним сигналом, як також про концентрацію хімічного, біологічного, або радіаційного забруднення.»
А забір зразків води, ґрунту, рослинного та тваринного світу здійснюється через герметичні люки спеціальним механізованим щупом. Зразки негайно аналізуються спеціалістами. У випадку виявлення заражених ділянок місцевості, екіпаж броньованих амфібій хіміко-біологічної розвідки встановлює їх межі, концентрацію та характер забруднення, і повідомляє про це піхоті. Передові загони мотострілків або обходять це місце стороною, або, якщо це неможливо, надягають протигази та комбінезони, і долають його на максимальній швидкості. Якщо ж зараження не встановлено, то мотострілкові підрозділи знижують ступінь захисту, що підвищує їх мобільність.
У Кувейті, за повідомленням Національного громадського радіо США, наразі знаходяться шістдесят німецьких спеціалістів з хімічного, біологічного та ядерного захисту, та шість лабораторій-амфібій Фокс-М93. Ще двісті спеціалістів у стані бойової готовності перебувають в Німеччині. На думку німців-дозиметристів і їх американських колег, дислокованих в Кувейті, найбільше занепокоєння викликає нервово-паралітичний газ Ві-Екс. Він існує у рідкому стані, як олія, і може зберігати свою отруйну здатність до трьох місяців.
Разом з німцями і американцями, у Кувейті знаходяться також чеські спеціалісти. Обов’язки між ними поділені: американці відповідають за координацію дій у відповідь на можливу атаку; німці концентруються на розпізнаванні та ідентифікації хімічних агентів, а чехи----на знезараженні та медичній допомозі.
