Сьогодні у Києві відбулись громадські слухання на тему: «Доступ до інформації. Використання обмежувальних грифів.» На думку представників Харківської правозахисної групи, останнім часом кількість документів під такими грифами значно зросла, однак їх вміст насправді не містить будь якої державної таємниці.
Питання про застосування обмежувальних грифів “не для друку” та “для службового користування” сьогодні піднімає Харківська правозахисна група тапарламентський комітет з питань свободи слова та інформації. Як стверджує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров останнім часом значно зросла кількість документів з такими грифами підписаними Президентом України та Кабміном. За словами Захарова, загальна процедура використання обмежувальних грифів органами державної влади по відношенню до нормативних актів потребує суспільної уваги та реагування. Оскільки обмеження доступу до інформації – це виключення, а не правило. Для того, щоб державні органи могли обмежувати доступ до інформації, що знаходиться в їх розпорядженні, мають бути достатні підстави. Наприклад, їх оприлюднення повинне завдавати шкоду інтересам, які потребують захисту.
Одним з прикладів таких порушень Захаров вважає „Національну Програму розвитку енергетики до 2010 року“. Їі прийняли ще у 1996 році без жодних обговорень з громадськістю, й досі вона зберігається під грифом “Для службового користування”. Договір між „Нафтогазом України“ та „Газпромом“ про створення газового консорціуму також має гриф “ДСК”. Він є закритим навіть для членів спостережної ради компанії „Нафтогаз України“. Ще кілька подібних прикладів навів голова парламентського комітету з питань свободи слова Микола Томенко.
На думку Томенка, у парламенті треба створити спеціальну групу, яка б могли ознайомитись із документами під грифами “для службового користування” та “не для друку”, принаймні за 2002-й рік, щоб визначити обґрунтованість їх засекречування. Потрібні також суттєві зміни в самому законодавстві про доступ до інформації. Між тим за спостереженнями харківської правозахисної групи у 2002 році було прийнято значно більше документів з грифами „опублікуванню не підлягає“ та „не для друку“, ніж в попередні роки. Правозахисники пов”язують це із парламентськими виборами.
