Спеціальні потреби

Розмови навколо ЄЕП - 2003-09-24


У Києві відбулась міжнародна конференція “Європейський Союз та Україна: стратегія відносин у контексті розширення”. Учасники конференції, організованої Інститутом Схід-Захід, обговорювали європейські перспективи України з урахуванням нового фактора – щойно підписаного договору про Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном.

ЄС чи ЄЕП? Європейський вибір чи, як дотепно висловився тижневик “Дзеркало тижня”, -- “Єепейський”? Західні представники, що брали участь у конференції, менше, ніж українці, схильні драматизувати саму необхідність вибору. Як каже президент і засновник Інституту Схід-Захід Джон Едвін Мроз, цей вибір не обов’язково взаємовиключний. З ним згоден інший керівник Інституту, екс-президент Фінляндії Мартті Ахтісаарі. За його словами, євразійська інтеграція не конче суперечить європейській. А втім, додає він, “лише майбутнє дасть нам відповідь”.

Не бачить небезпек у такій роздвоєності і Перший Президент України Леонід Кравчук. За його логікою, Україна іде до Європи навіть тоді, коли рухається в протилежний від неї бік:

«Наш стратегічний курс це інтеграція до Європи. І Єдиний економічний простір – це тактичні кроки на шляху до досягнення цієї стратегічної мети.»

А тим часом послідовні прихильники євроінтеграції України продовжують критику щойно підписаного договору з Росією, Білоруссю і Казахстаном як такого, що може поставити хрест на її європейських амбіціях. Автор відомої фрази “двох інтеграцій Україна не винесе”, перший заступник міністра з питань європейської інтеграції Олександр Чалий уточнює, на якому саме етапі це може статись:

«Є межа, за якою не можна інтегруватися в двох напрямках. І ця межа, в результаті тої дискусії, яка відбулася в українському суспільстві за останній місяць, вона визначена чітко: це митний союз і валютний союз.»

Тобто якщо на порядку денному постане питання щодо участі України у митному чи валютному союзі з Росією, Білоруссю і Казахстаном – майбутній євроінтеграційний курс України опиниться під загрозою. Наразі ж у цьому питанні, як виглядає, цілковита плутанина. Україна, підписавши договір, плекає надію, що вона підписала договір про зону вільної торгівлі – єдине, що приваблює її в ЄЕПі; з погляду ж Росії, йдеться саме про митний союз як мінімум.

Деякі учасники конференції наголошували на тому, що піти на підписання угоди про створення Єдиного Економічного Простору Україну змусила відсутність будь-яких позитивних сигналів з боку Європейського Союзу. Їм заперечує Голова Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради Борис Тарасюк. За його словами, проблема не в Євросоюзі, а в самій Україні.

«У нас спостерігається прірва між деклараціями, заявленим курсом на європейську інтеграцію і конкретними діями. В нас спостерігається напослідовність дій, хитання між Сходом і Заходом, офіційний курс проголошується на інтеграцію в Європейський Союз, а насправді укладаються угоди про створення Євразійського Союзу, яким є Єдиний Економічний Простір.»

Головною ж проблемою, яка перешкоджає рухові до Європи, Тарасюк називає ствердження нинішньою українською владою неєвропейських цінностей у політиці і в економіці.

Дискусія навколо європейських перспектив України триває: адже невдовзі у жовтні має відбутися черговий саміт Україна-ЄС. А як відомо, у травні наступного року її кордоном проляже кордон Євросоюзу. Нова політика “розширеної Європи” передбачає для України статус сусіда, не обіцяючи їй ні повноправного, ні асоційованого членства.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG