Спеціальні потреби

Вийшла друком Біла книга полтавської журналістики – збірник матеріалів про утиски свободи слова на Полтавщині. - 2003-11-18


Вийшла друком Біла книга полтавської журналістики – збірник матеріалів про утиски свободи слова на Полтавщині. Примірники книги, виданої невеличким тиражем за підтримки міжнародного фонду “Відродження”, привезла до Києва президент Полтавського обласного медіа-клубу Людмила Кучеренко.

Полтавська область, за даними соціологічних досліджень, займає ганебне 22-е місце з двадцяти п'яти областей України за рейтингом свободи преси. Як каже голова Полтавського медіа-клубу Людмила Кучеренко, на Полтавщині присутній весь спектр порушень свободи слова, які застосовує влада проти незалежних мас-медіа. Від вбивств журналістів, адже перший журналіст, убитий в Україні, Вадим Бойко, був Кременчуцьким депутатом; від заборон легального друку, звільнень з роботи, величезних позовів до опозиційних ЗМІ чи знищення комп'ютерних баз даних неугодних газет і до таких засобів економічного тиску, як заборона давати їм рекламу.

Людмила Кучеренко: «Приходить, наприклад, рекламний агент з якогось неугодного видання і каже: пропонуємо розмістити вам рекламу. З якого ви видання? Зараз, списочок, так – Полтавській думці, Новому дню, Новій Полтаві… ви знаєте, нас зібрали в міськвиконкомі і сказали, що ми матимем великі неприємності, якщо ми тільки дамо вам рекламу. Ну, це, по суті ж економічне знищення».

Як каже Людмила Кучеренко, Полтавська влада застосувала навіть місцеве ноу-хау: глушила неугодну колишньому мерові телекомпанію «Юта» з допомогою військової локаційної станції, а відтак зробила все, щоб позбавити її ліцензії.

Людмила Кучеренко: «Тобто можемо констатувати, що на Полтавщині немає незалежної преси, останнім часом «Юта» все-таки була незалежна від влади телекомпанією, то зараз немає. І вибори, які наближаються, дуже сумно, ми знаємо, яка інформація йтиме по цих державних телеканалах».

У Білій книзі полтавської журналістики зібрано приватні листи і офіційні заяви, газетні публікації і судові рішення з 97 по 2003 рік. Є в цій книзі й заява очолюваного пані Людмилою Полтавського медіа-клубу, котра, як вважає журналістка, врятувала життя її колезі Тамарі Просяник, редактору гостро-опозиційного «Інформаційного бюлетеня». Цю газету на плівках Мельниченка згадує недобрим словом голос, схожий на голос Президента; газета позбавлена в Полтаві дозволу на легальний друк, а її головний редактор Тамара Просяник навесні 2001 року уже пережила один замах на своє життя. Як розповідає Людмила Кучеренко, через кілька місяців після цього першого замаху їй вночі подзвонила Тамара Просяник і сказала: я хочу, щоб ти знала, є інформація з серйозних джерел, що готується операція з мого фізичного знищення.

Людмила Кучеренко: «Я ту ніч дуже погано спала, а на ранок прокинулась і думаю: ну, а толку з того, що я знатиму, що це так? І буквально зранку ми зробили заяву Полтавського медіа-клубу про те, що ми знаємо, що готується замах на життя Тамари Просяник… Ми розповсюдили цю заяву по всіх можливих каналах, звернулися до міжнародних журналістських організацій, таких, як Репортери без кордонів, Артикль 19, Спілки журналістів, Верховну Раду, і цього не сталося, саме тому, я думаю, що ми заявили, що ми знаємо, що таке готується».

Самій Людмилі Кучеренко також погрожували, її звільняли з роботи і намагалися заборонити діяльність її незалежного медіа-клубу. Але журналістка не думає здаватись. Як каже вона, видана медіа-клубом Біла книга Полтавської журналістики – це не тільки літопис утисків, а й літопис маленьких перемог, боротьби журналістів за право на вільне слово.

Людмила Кучеренко: «Мені хотілося і присоромити владу, так, тому що тут такі матеріали, які вони ніколи не сподівалися, що вони будуть оприлюднені. І підтримати журналістів, дати позитивний приклад того, що треба і можна боротися і відстоювати свої права. І маю велику надію, що ця книга буде все-таки останньою».

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG