Унікальну колекцію картин українських художників, присвячених темі Голодомору, зібрав американський колекціонер Морган Вільямс. Картини можна побачити на виставці під назвою «І мертвим, і живим, і ненарожденним», яка відкрилася в Києві.
Як каже Морган Вільямс, небагато знайдеться охочих купувати картини про Голодомор, і грошей на цьому не заробиш. Однак ось уже 6 років економіст з американського штату Канзас займається саме цим: розшукує по містах і селах України художників, що відбили на полотні тему Голоду 32-33 років, і скуповує в них картини для своєї приватної колеції.
Морган Вільямс: «Ні, у мене немає жодних українських коренів, фактично, всі мої предки з Уельса».
Просто часто буваючи в Україні за програмою уряду США з сільськогосподарського розвитку, він почав вивчати українську історію і дізнався про Голод у «Хлібному кошику» Європи, про який журналістам заборонялося повідомляти, фотографам не дозволялося робити знимки, письменникам не вільно було згадувати в книжках.
Морган Вільямс: «От я й вирішив пошукати, а що зробили художники, і що вони зробили після 88 року, коли вже стало більше свободи».
Так з'явилася мистецька збірка, якій він дав назву «Полотна, яких ніколи не було». Як не було, за офіційною пропагандою, й самого предмета – Голоду, що забрав мільйони. Оту жахливу трагедію народний майстер з Полтавської області на прізвище Новобранець, що втратив у Голод старшого брата, змалював у фольклорному «лубочному» стилі. Його картина чимось скидається на ікони із зображенням пекла, мальовані по сільських церквах, і від того стилю «наїв» іще страшніша.
Рідне село, і від нього дорога на цвинтар, і розкриті могили з мертвими у вишитих сорочках. Професійна художниця з Києва Ніна Марченко відбила Голод-33 в реалістичному триптиху – і це, як виглядає, єдині великі монументальні полотна на тему Голодомору. У колекції Моргана Вільямса – близько сотні творів живопису, графіки, плакату. Як він каже, багато художників відмовляли йому. Казали, що не хочуть зачіпати сумну тему голоду й репресій. Морган Вільямс вважає, що митці України іще не склали гідний мистецький звіт про цю подію перед людством.
Морган Вільямс:«Я хотів би, щоб українці були більш патріотично налаштовані, більш зацікавлені в своїй історії, чесніші самі із собою стосовно тих тяжких часів, які вони пережили, і репресій, яких зазнали. Люди, як я, котрі не мають жодного українського походження, приїздять сюди і жахаються, дізнаючись про те, що сталося. І я не можу збагнути чому не стає більше патріотизму в українцях, які нарешті стали незалежними, звільнилися від усіх своїх гнобителів!».
На відкритті виставки в Українському домі виступав самодіяльний хор «Гомін», діти читали вірші про Голод-33. Віктор Ющенко, з особистої колекції якого тут були представлені старовинні предмети сільського побуту, прийшов з дружиною й чотирирічною донькою. Поки Віктора Андрійовича щільним кільцем обступили відвідувачі, дружина Катерина Чумаченко розповіла, що в ці дні у них в родині запалять свічку в пам'ять про мільйони загублених душ. Як каже вона, до наступної 75-ї річниці Голодомору треба встигнути записати спогади всіх живих свідків, які ще залишились.
Катерина Чумаченко: «Я знаю, що мій батько – ми не записали, його вже нема. Ми недавно тому записали Віктора маму, вона дуже багато розповіла страшного, я цілий вечір плакала, як почула від неї все, що вона пережила».
Завітав на виставку і посол Сполучених Штатів в Україні Джон Гербст. Як він сказав «Голосу Америки», Голодомор для нього не нова тема.
Джон Гербст: «Я читав «Жнива розпачу» Роберта Конквеста, де йдеться про масове вбивство, вчинене комуністами у «хлібному кошику», в Україні. Отож я добре знав про це звірство ще до того, як прибув в Україну».
Як сказав пан посол, це дуже корисна виставка, оскільки, як він висловився, «дає принаймні певне уявлення про той жах, який випало пережити українському народу».
