Спеціальні потреби

Боротьба одного українського мiстечка - 2004-02-27


Крим - 27 лютого. Низькі доходи, високий рівень безробіття, занепад комунального господарства. Сьогодні таку картину можна побачити в багатьох українських містах i мiстечках, які в радянські часи створювалися для обслуговування великих промислових об’єктів. Із їх зупинкою занепадало життя навколо.

Селище Щолкіно на сході Кримського півострова мало стати містечком енергетиків. В середині сімдесятих тут почали будувати атомну електростанцію. З усіх кінців Радянського Союзу запросили сім тисяч будівельників та енергетиків. Але планам не судилося здійснитися. Після чорнобильської катастрофи будівництво кримської станції заморозили. Хоча об’єкт був готовий майже на 100%. Пізніше будівлю, в спорудження якої вклали сотні мільйонів доларів, хотіли використати для парогазової станції. Але на це не знайшли грошей.

Сьогодні від атомної станції залишилися величезні руїни, які видно за десятки кілометрів. Місцеві мешканці продовжують приходити сюди за металобрухтом. Для багатьох із них це єдине джерело доходу. Середня зарплата працюючих менше ніж 200 гривень на місяць. Майже половина населення Щолкіно – безробітні. Нарікають, що змушені перебиватися випадковими заробітками за кордоном. Найважче взимку – останні пять років в місті не працювало опалення і не було гарячої води.

Як говорить один з мешканцiв мiстечка, «найталановитіших фахівців сюди збирали з усього Союзу. А зараз де вони працюють – або в Росії або в Туречччнi. Тільки не на батьківщині. Я сам будую там дачі багатіям за безцінь. Хоч якісь гроші. А тут же все розвалюється. Все місто розвалюється».

Iнший мешканець до цього додав, що «хворіють зараз діти. В дитячий садок не ходять. Тому що волого в нас дуже. Дах на будинку зірваний. Все тече. Стелю підпираємо швабрами, щоб не впала. Хоча на наступний рік нам обіцяють дати тепло».

Минулого року в Щолкіно провели газопровід і збудували котельню. Керівники міста кажуть, що Мінпаливенерго вчасно не перерахувало грошей, щоб закінчити пускові роботи і тому всю зиму опалювальна система працювала не на повну потужність.

Щолкінці кажуть, що їхнє містечко могло б стати курортом. Але крім чудових пляжів туристам поки що нічого запропонувати. Влітку молодь влаштовує тут музичні фестивалі. За пляжі це місце полюбили прихильники катання на вітрильних дошках. Заступник міського голови Леонід Ринський вважає, що єдина надія відродити місто – перетворити його в курорт. Але за гроші місцевого бюджету, який близько мільйона гривень, не збудуєш ні бази відпочинку, ні доріг. Не отримали очікуваного й від продажу майна закинутої АЕС – його розікрали. Тому шукають інвесторів, які б вклали в розвиток міста принаймні 40 мільйонів доларів. «Бюджет міста – дефіцитний через те, що немає бюджетоутворюючих підприємств. Але у нас є п`ять будівельних організацій, які перекваліфікувалися. Замість того, щоб будувати енергетичні об’єкти вони споруджують пансіонати. Ну і в нас є молодь, яка зараз вчиться і після закінчення невідомо де буде працювати», сказав Леонiд Ринський.

Місцева влада вважає, що такі інвестиції дуже швидко повернуться, бо щолкінські пляжі не поступаються турецьким чи болгарським. Тим часом місцеве населення почало перебудовувати власні дачі на узбережжі. З них роблять міні-готелі, які влітку здають приїжджим. Люди вкладають в це зароблені за кордоном гроші.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG