Вашингтон - 15 липня. Близько двадцяти років учені б’ються над знайденням цілющої вакцини проти СНІДу. За цей час вивчено структуру вірусу, його підтипи, природу поширення та видозмінність в залежності від регіону. То ж чому попри успішно розроблені методи діагностики і контролю науковцям не вдається знайти ефективного анти-вірусного препартату? Це запитання ми адресували українському науковцю, який уже вісім років займається проблемою СНІДу у Гарварському університеті. Дорога до знайдення вакцини проти СНІДу виявилися значно тернистішою, аніж ми очікували, - каже старший науковий співробітник лабораторії імунології та інфекційних захворювань у Гарвардському університеті доктор Володимир Новицький, - оскільки традиційні підходи, які добре зарекомендували себе у розробці вакцин з іншими інфекціями, виявилися неефективними у відношенні ВІЛ-інфекції:

«Головна проблема, на мій погляд, у труднощах створення вакцини проти СНІДу полягає у тому, що вірус, який викликає імунодефіцит постійно зазнає мутації, змінюється, виходить з-під контролю, а імунна система, яка є основною мішенню вірусу, просто не встигає за цією рухливою мішенню».

Доктор Новицький працює у медичному інституті Гарвардського університету з лютого 1996 року, де він займається молекулярно-епідеміологічними і молекулярно-імунологічними дослідженнями епідемії СНІДу у Південній Африці, і зокрема у Ботсвані, де відсоток інфікованих осіб охоплює 35-40% дорослого населення. Втім головна робота доктора Новицького полягає у вивченні вірусології і розробці вакцини проти СНІДу:

«Я вважаю, що вакцина проти СНІДу не самий привабливий продукт для великих фармакологічних компаній тому, що ті, які найбільше потребують вакцину не можуть її придбати, навіть якби вона сьогодні існувала. І це звичайно відштовхує фармакологічні компанії. З іншого боку це якраз той випадок, коли держава не може залишатися остронь, і політичні діячі повинні заради майбутнього зробити розробку вакцини своєрідним соціальним замовленням -- проблемою номер один».

Посилаючись на дані з міжнародної конференції ООН з проблеми ВІЛ/СНІДу, що проходила у Банкоку, доктор Новицький каже, що лише три відсотки усіх асигнувань, що виділяються на боротьбу зі СНІДом, скеровані на розробку та випробування вакцини проти СНІДу. Це дуже мало, з його точки зору, для того аби створити ефективний препарат. Що ж торкається практичних дій, то, як вважає доктор Новицький, необхідно, щоби уряди, громадськість, представники наукового світу сіли за один стіл і конструктивно вирішили, що необхідно зробити для появи такої вакцини.

Сьогодні Україна є серед країн з найвищим показником поширення ВІЛ/СНІДу. Доктор Новицький, який ознайомлений з типами вірусу ВІЛу серед інфікованих наркоманів в Україні, каже, що вірус поширюється в країні дуже неординарно. Однак він переконаний, що в Україні є достатньо інтелектуального потенціалу аби бути в авангарді міжнародного наукового світу в знайденні ефективної вакцини.

«На жаль, як і наука в цілому, розробка вакцини в Україні недостатньо фінансується, і якщо така ситуація буде продовжуватися, то надії на раптовий прорив у відношенні розробки вакцини, я не бачу».

Але доктор Новицький пропонує українським вченим вихід: не чекати на державу і самим розширювати співробітництво з міжнародними науковими центрами і фармакологічними компаніями, які займаються проблемою СНІДу, щоби, коли появиться вакцина, її можна було б негайно реалізувати в Україні.