Спеціальні потреби

06.09.04  -  Психологічні і емоційні наслідки терроризмупсихологічні і емоційні наслідки терроризму.  - 2004-09-07


З усією серйозністю про психоемотивні та медицинські наслідки тероризму заговорили після вересневих тератак на США. Тоді відбулася серія семінарів та колоквіумів, присвячених цій проблемі. Психолог Теренс Горський писав на веб-сайті відразу на другий день після атак на Нью-Йорк і Вашингтон, що розмах насильства і жорстока демонстрація чистого зла само́го по собі просто не вкладається в індивідуальну психіку. Наш розум та дух просто не можуть асимілювати та увібрати в себе всю страшну значущість цього ата. А якщо так, то виникає психологічна реакція--заперечення істини. На індивідуальному рівні заперечення істини про терористичні акти викликає пасивність, вістороненість, заперечення, прагнення мінімізувати розміри трагедії, обвинувачення, та уникання персональної відповідальності. Насамперед, відзначає Горський,--ми уникаємо правди, ми бачимо, але не розуміємо, хочемо сховати голову в пісок, не бажаємо думати про це, втішаючись концертами, кулінарними програмами, інтригами кінозірок. Ми хочемо, щоб страшне зникло само по собі. Ми говоримо собі--я буду думати про щось інше, втримуючись від жаху терорру і роздумів над цим.

А якщо ми не можемо уникнути жахливої правди, то заперечуємо її. «Це не заторкує моєї родини! За кілька днів все повернеться на круги своя!» Але нічого не повертається; натомість смертельні наслідки террору на особистісному, соціальному, економічному, культурному рівнях просочуються через бар’єри заперечення. Реакція--мінімізувати або розколоти істину террору на шматки, щоб згодом їх проковтнути. Мозок починає видавати таке: «Добре, тератака була страшною, але вона вже закінчилася, зачепила масу людей, але не мене особисто. Могло бути й гірше, а оскільки так, то це взагалі не проблема!» Але якщо неможливо заховатися від вигляду окривавлених тіл дорослих і дітей, незважаючи на всі хитрощі цензури, тоді ми починаємо раціоналізувати, шукати логіку в діях терористів, Сенс з великої букви, який надає їм рангу мало не святих. Виникає дика в своїй основі тенденція романтизації і героїзації безцільного в основі насильства, мета якого--в ньому самому. Це рух в психологічному колі, він заманює і відстрашує водночас. Особливо ж юнаків і дівчат. Пригадаймо, середній вік тих, хто летів на Ньюйорк і Пентагон був десь двадцять три-двадцять чотири роки; шахідки, що бомбардували театр у Москві, були взагалі підлітками, не говорячи вже про терористів піонерського віку в Палестині. Романтизація і раціоналізація терору--ось найстрашніші його аспекти, що роблять зайняття терором наркоманією двадцять першого століття. На стороні властей така всепроникність ідеї чистого насильсва викликає бажання унікнути особистої відповідальності, перекласти її на безособові категорії на кшталт «міжнародного тероризму,» «корупції,» тощо. Наприклад, якщо проаналізувати з точки зору медико-психологічних наслідків тероризму виступ Путіна після кривавої драми у Беслані, то він стовідсотково відповідає схемі, запропонованій Горським. Путін, як відзначає агенство Асошіейтед прес, склав відповідальність за «повномасштабну, за його словами, терористичну війну проти Росії...на розвал Радянського Союзу та корупцію в лавах правоохоронців. Путін, відзначає Вашингтон пост, сказав, що ця атака була прямою інтервенцією міжнародного терору, не називаючи конкретно підозрювані організації. Від Росії прагнуть відірвати жирніший шматок, і таким допомагають, додав він, уважаючи, що Росія, як одна з найбільших ядерних держав, все-ще становить для когось загрозу. Цю загрозу намагаються прибрати, використовуючи тероризм як інструмент, заявив Путін, не говорячи, для кого конкретно у світі Росія є загрозою, як ядерна держава. Правохоронці і місцеві власті у Беслані намагалися мінімізувати число заручників принаймні втричі, говорячи, що їх там всього триста-чотириста. А після короткої демонстрації сцен з місця події, російське телебаченя повернулося до трансляції п’ятисотої серії мильної опери «Закохана жінка.» Нарешті, ніхто не дочекався від Путіна визнання особистої відповідальності за трагедію, навіть натяку на перегляд його політики на Кавказі, яка зводиться також до чистого насильства та насадження про-кремлівських маріонеток. І якщо обидві сторони відкидають з порога ідею переговорів між собою, то де ж надія, на успіх переговорів в окремому випадку, на кшталт Беслана?--запитує Асошіейтед прес. Критично небезпечними психологічними наслідками тероризму медицинські експерти уважають виникнення порочного кола--переповнюючого жаху і реакції помсти. У випадку кавказької політики Путіна, уважають медичні експерти, це коло вже виникло. Чи буде воно розірвано у найближчому майбутньому--невідомо.

XS
SM
MD
LG