Спеціальні потреби

Українські події як конфлікт між Заходом і Сходом. - 2005-01-02


01.01.05 Януш Бугайський, директор євразійських програм вашингтонського центру міжнародних і стратегічних досліджень пише у британській Файненшл таймс, що хоча офіційні особи США і Європи уникали змальовувати українські події як конфлікт між Заходом і Сходом, саме таким він і став на двох критично важливих рівнях--політичному і стратегічному. Якщо під Заходом розуміти прозору демократію, громадянське суспільство, вільні медія і верховенство закону, а під Сходом--синонім авторитаризму, державності і централізації, то треба визнати, що ці дві системи ведуть бій за Україну. Уряд США, ОБСЄ і ЄС сприяють демократичним інститутам в Україні, тоді як російські власті намагалися підтримати корумпований маріонетковий уряд в Києві, який наразі відкинули виборці, пише Бугайський.

На стратегічному рівні Україна також виявилася між Заходом і Сходом. Якщо Захід втілює збудовану навколо НАТО систему колективної безпеки з Європою, то Схід означає, що Кремль визначає угоди про безпеку, зовнішню політику і економічні стосунки своїх сусідів. Україна як незалежна держава впритул наблизилася до цього роздоріжжя.

Оранжева революція, продовжує Бугайський, має кілька причин. Це народна боротьба за демократію для всіх і против деспотичного правління; це також і політична боротьба між конкуруючими елітами і центрами влади. Але насамперед це національна боротьба за звільнення від зростаючого панування Кремля. Головною метою Кремля було збереження в Україні васального режиму, який би у зовнішній політиці слідував директивам Росії. Москва застосувала для цього кілька стратегій. Перша з них провалилася. Путін безуспішно підтримував Януковича, але після з’ясування масових фальсифікацій на виборах, путінське оточення ввело в дію другий варіант--ставку на сепаратизм. Стратегія розпаду України покликана була чинити тиск на Київ і водночас дозволити Москві грати роль посередника і вищого гаранту цілісності держави. Тепер же, коли Ющенко переміг у переголосуванні, Москва може вдатися до третьої стратегії, заключивши з Києвом тактичне політичне перемир’я. Використовуючи численні важелі впливу, Путін може дійти висновку, що можливо встановити достатній контроль над новим урядом України, водночас підірвавши західні устремління Ющенка і його владні повноваження. Битва за Україну, можливо, щезне з екранів ТБ, уважає Бугайський, але вестиметься під різними масками. Путін так просто України не віддасть, уважає експерт, бо тоді він просто дискредитує себе в очах російських нео-імперіалістів. Ющенку ж Бугайський рекомендує таке: розвивати з Росією економічні стосунки на засадах рівноправності, і обмежувати її політичні впливи, пише Файненшл таймс.

Оглядачка газети Геральд Трибьюн Джуді Демпсі уважає, що головною проблемою для Ющенка буде неефективна економіка. Україна, затиснута між Росією та ЄС, ще не завершила перехід від комуністичної централізованої економіки до ринку, становим хребтом якого є прозорість і законність. Цей перехід, який Ющенко обіцяє зробити швидко, матиме далеко йдучі наслідки для структурної реформи і для олігархів, які мають вигоди від тіньової економіки. Ющенко, колишній прем’єр-міністр і голова центробанку, не новачок у праці з економікою країни, пише Геральд Трибьюн. Одним з його пріорітетів у сфері макроекономіки є приборкання бюджетного дефіциту, який сьогодні складає близько трьох з половиною відсотка ВВП. За євростандартами це не так багато, але рівень інфляції цього року наближається до дванадцяти відсотків, іу Ющенка не буде можливості зменшити дефіцит у майбутньому. Інша проблема--це соціальні виплати. Янукович підвищив пенсії, і на це траба щомісяця десь сто дев’яносто мільйонів доларів. Треба або скорочувати видатки в інших сферах, або збільшувати надходження податків з великих підприємств. Вірогідно, податковим амністіям і терпимому ставленню до недоїмок енергетичних компаній скоро настане кінець, уважає Джуді Демпсі. Приватизація: найзаплутаніша галузь економіки. Ніхто у свті не може зрозуміти приватизаційних схем України, пише оглядачка, а саме: чому підприємства не продають тому, хто платить за них найбільше? Але чи піде Ющенко на реприватизацію, яка зіштовхне його з олігархами? Трибьюн сумнівається в цьому: щоби не відстрашити інвесторів, Ющенко, напевно, домовлятиеться з олігархами. А останнім доведеться обирати, і швидко: або модернізуватися, або бути поглинутими російськими компаніями, пише Геральд трибьюн про проблеми української економіки для Ющенка.

Вол стрт джорнел у своїй редакційній очікує, що новообраний президент намагатиметься встановити тісніші зв’язки з ЄС. Але у нього обмежене поле для маневра, уважає Джорнел. Насамперед, величезні економічні проблеми--вони скидаються на російські, але в України бракує нафти. Обсяг ВВП на душу населення--тисяча доларів, або всього сорок відсотків від російського рівня. Це--на п’ятдесят відсотків менш, ніж в дев’яносто першому, коли Україна здобула незалежність. Для виходу на цей рівень країні треба протягом семи років щорічно збільшувати ВВП на понад десять відсотків. А економіка й так вже перегріта, великі підприємства потерпають від інвестиційного голоду, корупція процвітає, а населення зменшується на сім десятих відсотка на рік. Путіна навряд чи надихнула перемога Ющенка, підсумовує Джорнел. Однак він знає, що тому буде дуже важко, і, можливо, розраховує, що Україна скоро звернеться до нього по допомогу.

Підготував Володимир Звіглянич.

XS
SM
MD
LG