Спеціальні потреби

В цьому випуску--про цунамі, тектонічні зсуви та вплив на це глобального потепління. - 2005-01-02


Вчені класифікують спустошливий землетрус з епіцентром на індонезійському острові Суматра як «мега-зсув»--категорію, яка зарезервована для найглобальніших зсувів земної кори. Однак цей сухий науковий термін не повністю відповідає жахливій силі четвертого за потужністю землетрусу від початку двадцятого століття і викликаних ним хвиль цунамі. До речі, вони відносяться до виду хвиль великої довжини, себто морських хвиль, довжина яких більш ніж удвічі перевершує глибину моря чи океану. Швидкість поширення довгої хвилі залежить від глибини моря чи океану. А власне цунамі--це сейсмічна морська гравітаційна хвиля великої довжини--сто п’ятдесят-триста кілометрів. Вона виникає головним чином в результаті зсуву вверх або вниз протяжних ділянок морського дна при підводних землетьрусах, на кшталт того, що стався на Суматрі. Висота хвилі в епіцентрі становить десять сантиметрів-п’ять метрів, а в узбережних районах--десять-п’ятдесят метрів. Швидкість поширення--п’ятдесят-тисяча кілометрів на годину. Суматра розташована у одному з найбільш сейсмонебезпечних районів Землі, якраз над місцем, де кілька геологічних пластів надходять один на одного. Колосальні сили напруження виникають в місцях іхнього контакту, лише щоби вивільнитися в лічені долі секунди. За деякими підрахунками, енергія останнього землетрусу була еквівалентною вибуху мільйону атомних бомб на кшталт тих, які зруйнували Хіросіму і Нагасакі. Вчені кажуть, що цей землетрус ймовірно трохи зсунувв земну вісь, забравши від дня десь три міллісекунди. Все це, звісно, не відчутно простим смертним, але вчені фіксують це на своїх надчутливих приладах, обраховуючи орбіти запуски супутників та прокладаючи навігаційні маршрути.

До речі, суматринський землетрус був зафіксований багатьма сейсмічними станціями, які перебувають в тисячах кілометрів від епіцентру. Практично всі вони видали попередження про можливість виникнення цунамі. Однак дивні речі почалися пізніше. Виявилося, що їх просто нікому надіслати. Так, за твердженням представників американської адміністрації з дослідження океанічних та атмосферних явищ, відповідний бюлетень був готовий за двадцять хвилин після поштовхів. За відсутності адресата, попередження було негайно відправлено електронною поштою властям Індонезії. Але відповіді не було, як не було й запобіжних заходів. Якщо ж врахувати, що цунамі, викликане суматринським землетрусом, дійшло до таїландського острову Пхукет і Шрі-Ланки через півтори години після виникнення, а Мальдивських островів--через три з половиною години, то можна уявити, скільки людських життів вдалося б врятувати просто евакуювавши людей з узбережжя. Часу для цього було більше, ніж досить. Що це було? Нехлюйство? Бюрократія? Існує й інша гіпотеза: така масштабна евакуація коштує великих грошей. наприклад, у вісімдесят шостому році похибка в системі детекторів раннього попередження цунамі на Гаваях змусило американські власті швидко евакуювати більшість мешканців узбережної зони. Це влетіло держбюджету у тридцять мільйонів доларів. Може, місцева бюрократія країн, уражених стихією, просто не бажала викликати паніки у туристів у розпал сезону? Лишається сподіватися, що тектонічні зсуви земної кори викличуть рівноцінні зсуви менталітету урядів занапащених країн і допровадять до створення глобальної системи моніторинга на кшталт існуючої в Тихому океані.

А експерти знаходять ще одну причину цунамі та інших «водяних» лих. Це---повзуче підвищення рівня моря і світового океану, пов’язане з глобальним потеплінням, забрудненням і ушкодженням коралових рифів. Докупи, вони можуть зробити узбережжя вразливішими до стихійних лих на кшталт цунамі чи повеней. Як? Руйнування цих екосистем як природних барьєрів між населеними узбережжями і відкритим океаном залишає людей сам-на-сам із стихією. Особливо ж вразливими виявляються якраз туристичні курорти, кажуть науковці. Там будують узбережні автомагістралі, креветочні ферми, очищаючи морське дно від віковічних біологічних та геологічних форм зменшення потужності морських хвиль типу лиманів або болот. Екологи кажуть, що накопичення парникових газів в атмосфері загрожує виникненням штормів і підвищеням рівня океану, завдаючи узбережжям ще більшої ерозії. Трохи статистики: рівень світового океану підвищився в минулому столітті в середньому на десять-двадцять сантиметрів. До кінця цього очікується додаткове підвищення на дев’ять-вісімдесят вісім сантиметрів, повідомляє ООН. А деякі експерти прирівнюють глобальне потепління до зброї масового ураження, рахуючи його набагато небезпечнішим, аніж тероризм. Деякі держави, такі як Мальдивські острови, просто можуть зникнути з лиця Землі в результаті підйому океану, викликаного глобальним потеплінням. Вірогідно, розвинутим країнам треба сісти й порахувати--що дешевше: вдатися до заходів з обмеження парникового ефекту, чи викидати на вітер десятки мільярдів доларів на допомогу населенню, країн, які потерпають від тегногенних катастроф.

Підготував Володимир Звіглянич.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG