Вашингтон – 23 лютого. Британська Файненшл таймс друкує аналітичну статтю Стіва Вогстіла, у якій він говорить, що після вступу до ЄС економічне зростання в країнах Центральної Європи прискорюється. Щобільше, ЄС, як засвідчила українська помаранчева революція, виступив гарантом безпеки в регіоні, у той час як Росія продемонструвала намір втручатися до справ її сусідів. Українська криза, на думку експерта, показала залежність становища цих держав у світі від їх співпраці з ЄС. Можливо, тому це й стало лейтмотивом прагнень президента Вiктора Ющенка приєднатися до блоку: з одного боку, він хоче дистанціюватися від зазіхань Москви, а з другого -- довести європейську ідентичність України.

Прискорення економічного зростання нових країн-членів Союзу, яке на момент вступу піддавалося сумніву, наразі не викликає запитань. Декілька цифр: в миулому році зростання ВВП у колишніх соціалістичних країнах становило 5%, а це вдвічі більше, ніж у «старому» ЄС. Поширення збільшило надходження інвестицій; словацькі акції, наприклад, зросли на 84%. Якщо перемога Ющенка потягне за собою політичне перетворення, то мешканці Центральної Європи почуватимуться в більшій безпеці внаслідок поширення зони демократії на схід.

Українські події також продемонстрували мешканцям Європи загрози, що йдуть від Росії Путіна--авторитарної держави, що прагне відновити втрачені впливи, пише Стів Вогстіл у Файненшл таймс. Вони уважають небезпечною не вiйськову загрози Москви, а політичну і економічну тактику, які вбачаються як підривні. Вони побоюються, що Кремль, зазнавши політичної поразки в Грузії і Україні, стане жорсткішим щодо східно-європейської спільноти. Однак, нагадує Вогстіл, Париж-Лондон-Берлін уважають Москву надійним, хоча й ексцентричним, партнером, і радять «меншим братам» не розпалювати антиросійських пристрастей, пише Файненшл таймс.

Інша стаття цього ж часопису, звертає увагу, що в той час, як Буш зазначив у Брюсселі, що двері НАТО відчинені до членства України в альянсі, Жак Шірак залишив місце зустрічі з Ющенком, як уважають деякі дипломати, щоби не пригнічувати далі Путіна.

А Дейвід Саттер, автор книги «Виникнення кримінальної держави в Росії», пише у Вол стріт джорнел, що кардинальним питанням, яке Дамокловим мечем висітиме над Бушем і Путіним у Братиславі, буде те, чи готові США і надалі терпіти методичне руйнування демократії в Росії. Саттер пише, що США терпіли подібне становище через намір втримати Росію по боці війни з тероризмом. Але режим, де тон задають колишні кадебісти, не може уважатися надійним союзником у війні з терором, уважає Саттер.

Сферою, де США можуть протидіяти її кiнцевому перетворенню на царину керованої демократії, є підтримка верховенства закону, зокрема, протидія вибірковим судовим переслідуванням, на кшталт розгрому Юкоса. Інша сфера--це підтримка свободи преси і демократичних інституцій, уважає Вол стріт джорнел, що би дозволило підтримати демократичні інстинкти росіян і їхнє бажання бачити їхню країну союзником Заходу.

Чи наближається Росія до краху?--запитує на сторінках Вашингтон пост росiйська оглядачка Маша Ліпмен. Приводом до такого запитання стало визнання колишнього куратора судової реформи в Росії у путінській адміністрації Дмитра Козака, що судова система просочена корупцією, а люди певні, що правду в суді довести неможливо.

Аналітики говорять про неминучий розвал путінського режиму, який може статися після будь-якої нової кризи. Причина--втрата ним контакту з реальністю -- на кшталт останніх днів СРСР. Приклад -- закон про монетизацію пільг, по суті вірний, але абсолютно відірваний від способу життя 90% мешканців країни.

Втiм Ліпмен застерігає проти поспішних висновків: режим Путіна спирається на когорту молодих авторитарних бюрократів з кадебівським вишколом. Вони ще не втомилися від влади, як колишні геронтократи з Політбюро, і так просто її не віддадуть. Тим більше, що й віддавати її, крім націоналістам, нікому. Демократичні сили практично втратили будь-яку присутність на політичній арені Росії.

А посол Росії у США Юрій Ушаков застерігає на сторінках Нью Йорк таймс проти можливих спроб Буша закинути Путіну наступ на пресу та незалежний бізнес. Путін відповість на критику Буша «власною занепокоєністю ситуацією у США і тривожними аспектами політики Вашингтону», пише він. Вашингтонські аналітики уважають, що це стосується становища в’язнів на базі в Гвантанамо, і президентських виборiв 2000-го року у США.

Стосунки з Москвою стали натягнутими, пише Ушаков, очевидно внаслідок підтримки Ющенка адімінстрацією Білого Дому. Кремль також непокоїть лейтмотив інавгураційної промови Буша, у якій він присягнувся зробити підтримку поширення свободи у світі центром зовнішньої політики. Звідси і вірогідна тактика Путіна під час переговорів з Бушем: на закиди американця в бік внутрішньої політики Москви, росіянин відповість симетричною критикою відповідних аспектів життя у США, визнаючи наявність проблем, але не обіцяючи змінити щось по суті, пише росiйський посол.