Британська Файненшл таймс друкує статтю під заголовком «Кучма обвинувачений у приховуванні вбивства.» Це вперше, коли ім’я колишнього президента України один з провідних часописів світу безпосередньо пов’язує з приховуванням слідства у справі Гонгадзе. Том Ворнер, автор статті, пише, що «новий президент України Віктор Ющенко вчора обвинуватив Леоніда Кучму в приховуванні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, відомого як критика українських властей.» Кучма заперечує свою причетність до вбивства, говориться далі у статті. Він називає записи Мельниченка «фальшивкою.» Кучма залишив Україну в середині лютого і відбув до Чехії, де, за повідомленнями, він відпочиває у Карлових Варах. Арешт підозрюваних у вбивстві Гонгадзе, говориться у статті, може загострити політичну боротьбу в Україні. Кучма і його спільники, багато з яких зберегли великі впливи в політиці і бізнесі, намагаються обілити свою поведінку за десятилітній період правління Кучми. Михайло Потебенько, колишній Генпрокурор під час вбивства Гонгадзе, каже, що немає підстав підозрювати Кучму у вбивстві журналіста. Між тим Ющенко уважає, що вбивство було зумовлено політичними мотивами. Він відзначив, що «попередня влада не лише не мала політичної волі його розкрити, але й «була дахом для вбивць.» Ціль була одна--не розкрити ніколи. Сьогодні ж головне--це знайти організаторів і замовників вбивства, -- пише файненшл таймс.

Столична Вашингтон Таймс відзначає, що вбивство Гонгадзе, яке практично звело нанівець другий термін правління Кучми, водночас виступило стартовим майданчиком для опозиції, яка врешті-решт усунула Кучму від влади минулого року. Ющенко, пише Вашингтон Таймс, зробив розкриття вбивства справою честі для себе, а покарання вбивць--демонстрацією правосуддя. Між тим Кучма, пише часопис, неодноразово заперечував обвинувачення у вбивстві Гонгадзе, говорячи, що плівки Мельниченка, на яких ймовірно записаний його голос, і де цей голос натякає на викрадення журналіста і видачу його до чеченців, були підроблені. Вашингтон Таймс констатує, що наразі жодних переконливих доказів участі кучми до вбивства не існує, і тому він легко пережив тривалу серію протестів у дві тисячі першому році з вимогою його відставки.

Чи стане килишній російський прем’єр Михайло Касьянов російським Ющенком?--запитує пітер Лавель з агентства Юнайтед прес інтернешнл. Подібне запитання викликала сенсаційна заява Касьянова в той час, як Путін дивився у вічі Буша на саміті в Братиславі, обговорюючи, серед іншого, стан російської демократії. Заява Касьянова прозвучала в унісон з головним спрямуванням американської зовнішньої політики: «Важливо не те, хто буде обраний у дві тисячі восьмому році, -- сказав він, -- але те, щоби та людина очолила рух до демократичних цінностей.» Водночас це прозвучало як відкритий виклик Кремлю, каже Лавелль. Чітко було заявлено, що у восьмому році Путін не буде президентом. Магічні слова «до демократичних цінностей» були адресовані західній авдиторії. Рух--мається на увазі заклик до багатьох. Прийменник «до»- вказує на процес, а не миттєвий результат. Звідси висновок--Касьянов--це саме та людина, яку Заходові слід підтримувати, як це він робив відносно Ющенка у його протистоянні з Кучмою і Януковичем. Не випадково у листопаді Касьянов відвідав Вашингтон, пише Пітер Лавелль. Але це не робить його російським варіантом Ющенка. Він не може відтворити його стратегію. Красна площа--не Майдан. Росіяни--не українці, навряд чи вони зможуть організувати масові виступи під опозиційними гаслами, які, до речі, ще й вигадати треба, а опозицію--створити. Касьянов не може апелювати до Заходу, як це робив Ющенко. А якщо він спробує, то хто може гарантувати, що націоналісти не влаштують «коричневу» революцію? Це, однак, не означає, що провідні політики Росії не будуть, так би мовити, принюхуватися до заяви Касьянова і не почнуть з ним переговорів. В будь-якому випадку, Кремль муситиме відреагувати на намір Михайла Касьянова кандидувати на виборах, вносячи корективи в план операції «Спадкоємець--дві тисячі вісім.» Можливо, його намагатимуться очорнити як причетного до розквіту олігархічного капіталізму, але не слід забувати, нагадує ЮПІАй, як в Росії і Україні люблять гонимих владою.

Британська Файненшл таймс пише, як президентські амбіції Касьянова зустріли в Росії. Насамперед, часопис відзначає, що з Ющенком його поєднує телегенічність, харизма, фізична енергетика. Обидва були прем’єрами, обидва прагнули об’єднати опозицію. Однак, на відміну від Ющенка, Касьянов тісно асоціюється з олігархами, маючи навіть прізвисько «Мишко-два-відсотки,» за розміром долі відрахувань, які він буцімто брав при реструктурації російського зовнішнього боргу. Сам Касьянов заперечує свою причетність до хабарництва. Борис Нємцов не виключив, що Касьянов зможе очолити опозиційний Союз правих сил. Лідер Яблука Григорій Явлінський, втім, з прохолодою поставився до намірів Касьянова, сказавши, що Кремль очорнятиме його. Крім Касьянова, ще двоє політиків оголосили про намір увійти до Кремля: Генадій Селезньов, колишній спікер Ради Федерації, і Володимир Жириновський. Експерти уважають, що вони є креатурами Кремля у намаганні відвернути увагу від Касьянова. Файненшл Таймс доходить висновку, що називати Касьянова російським Ющенком ще зарано, і про це можна буде говорити за два-три роки.

Підготував Володимир Звіглянич.