Спеціальні потреби

В Українi вiдзначають жiночий день - 2005-03-08


Київ - 8 березня. В Україні сьогодні державне свято – Міжнародний жіночий день. Його святкують у пострадняських країнах. Ініціаторка свята – відома соціалістка початку 20-го століття - Клара Цеткін.

8 березня починолася як ідеологічне свято. Ще в кінцi 19-го століття, цього дня у Нью-Йорку жінки зібралися на маніфестацію, вимагаючи рівних з чоловіками прав. У 1910 у Копенгагені, одна із активісток соціалістичного руху Клара Цеткін запропонувала відзначати це свято офіційно. Цього дня у деяких європейських країнах проходили демонстрації протесту. Однак, зрештою прижилося свято лише на радянському грунті. У Радянському Союзі нарешті досягнута рівність між чоловіками та жінками – так говорила офіційна пропаганда, а держава щороку цього дня звітувала про політику щодо забезпечення прав жінок.

В сучасній Україні 8 березня поступово втрачає ідеологічне забарвлення і сприймається більше як свято весни та краси. Втім традиція згадувати про рівність жінок з чоловіками збереглася. Статистика свідчить, що певна дискримінація жінок в Україні таки існує. Говорить народний депутат Катерина Ващук.

«Жінки й досі отримують значно нижчі зарплати. Хоч і займають посали на рівні з чоловіками, але отримують значно нижчі зарплати. Ми це відслідковували. Писали навіть у Раду підприємців, але відповіді не отримали». Інший дискримінаційний аспект – присутність жінок у владі. Тут не йдеться про жоден паритет. Із новопризначених губернаторів – жодної жінки. Трохи краща ситуація в уряді. Цього року вперше за всю історію Кабінет міністрів України очолила жінка. Це прецедент на всьому потрадянському просторі. Однак окрім Юлії Тимошенко міністрестький потрфель має лише одна жінка – Оксана Білозір.

Не краща ситуацію і в парламенті. У Верховній Раді лише 23 представниці жiночої статі, це 5 відсотків від загальної кількості депутатів. Жінки-політики переконані, що це мінус для держави, і постійно ставлять питання про квоти жінок в органах державної влади. Однак, відповідний законопроект, чоловіки-депутати категорично не підтримують. Одна із лідерів Трудової України Олександра Кужель пропонує розробити план бойових дій, аби квоти жінок таки стали нормою закону.

«30% - це є нормальний показник. Нам треба зрозумілі кроки, як відстояти цю норму в законі. Не здадуться хлопці. Не здадуться добровільно і навіть 20%. Бо ми розуміємо, що наступний парламент буде дуже впливовим органом, він буде призначати уряд. Там за кожне місце будут великі гроші. І 20%, навіть 20% відсотків вони добровільно не здадуть. Тому треба продумати план бойових дій».

Експерти відзначають ще один аспект цієї проблеми: головними лоббістами у справі збільшення присутності жінок у владі мають бути самі жінки. Однак поки що жіночі рухи не надто помітні як у політичному, так і в громадському житті України. Значною мірою це наслідок радянської традиції. Очевидним є те, що українська жінка значно більше реалізовує себе у родині та бізнесі, аніж у справах державних.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG