Український поет, прозаїк та перекладач, його твори мають виразну соціальну складову та широкий мовний спектр: від академічної мови до сленгу.
Анатолій Дністровий поділився з Голосом Америки своїм баченням 20 років незалежності України.
Г.А.: Як ви оцінюєте 20 років незалежності України?
А.Д.: Суперечливо, звичайно. Я останнє радянське покоління, моє покоління – це ті, хто власне дуже активно виступали за незалежність, а за 20 років наша держава пішла не тим шляхом розвитку за який ми виступали. Це в жодному разі не розчарування, що ми стали самодостатньою спільнотою. Це розчарування в тому сенсі, що трішки не так мало бути.
Хотілося б, щоб всі ці процеси переходу від планової економіки, від закритого суспільства до відкритого суспільства, до якоїсь ліберальної економічної моделі, щоб вони були по-перше швидші, обґрунтовані серйозними реформами; щоб політикум швидше трансформувався, щоб ці старі кадри швидше відійшли.
Г.А.: Що Україна втратила за 20 років незалежності?
А.Д.: Час втратила. Можна було все це з прискоренням робити. Не відбулося громадського контролю за владою, ці структури так і не сформовані. Більш-менш сформувалися незалежні медіа, але з цим просто поталанило, що ми вступили в епоху Інтернету. Він, по суті, забезпечив формування громадянського суспільства, як ідеології. Він взяв на себе донесення інформації, якби не було Інтернету, то була б ситуація ще значно гірша.
Г.А.: Що, на вашу думку, потрібно змінити в країні в першу чергу?
А.Д.: Передусім потрібно змінити покоління. Потрібно, щоб молоде покоління з’являлося і більше про себе заявляло. Але зараз економічні, правові правила гри, так хитро зроблені, що оце молоде та найбільш дієве покоління від 20 до 40 років, воно, по суті, зв’язане по руках і ногах, воно паралізоване. Оце найстрашніша проблема, бо цю модель ніхто так і не поламав.
Г.А.: Що може стати цементом, який буде утримувати та гарантувати незалежність України?
А.Д.: Тверезо мисляча стабільна спільнота людей. Це активна, думаюча, постійно думаюча, збита група, вона в принципі постійно існує, її відсотків 20-25 у суспільстві. Так завжди було, так було і на початку 90-х рр. Важливо, щоб з’являлося нове покоління, яке не має багато чого поганого у своїй пам’яті.
Чим більше цих поколінь буде зараз, тим швидше будуть вимиватися оці попередні покоління. Є люди, яким вже реально дико, коли на якусь виставку приїздить якийсь чиновник і всю виставку блокує міліція, і пропускає людей через паспортний контроль. Це вже просто реально маразм.
