Спеціальні потреби

2011-й увійде в історію, як рік «Арабської весни»

  • Голос Америки

Цьогорічні народні повстання в Єгипті та інших державах арабського світу повалили диктаторські режими, які десятиріччями утискали народи та спростували стереотипи, які склалися у решти світу щодо арабів та мусульман. Але так звана «Арабська весна» не припиняється - у багатьох країнах диктатори ледь утримуються при владі, в інших - революціонери відстоюють свої здобутки.

Арабська весна почалась із смерті: на початку січня маси людей вийшли на вулиці Тунісу на знак із солідарності із молодим торговцем фруктами, який вчинив самоспалення на знак протесту проти брутальності системи.

Ця смерть надала сил та затятості руху, який незабаром змінив хід історії на Близькому Сході та у Північній Африці.

Протягом десятків років життя регіону контролювала багата меншість, життя якої за розкошами нагадували королівські родини минулого. Сини виховувались як спадкоємці влади батьків, які керували номінальними республіками як диктатори.

Здавалося, що це триватиме вічно. Втім, непомітне обурення, яке тліло роками, вирвалося на волю пожежею, яка знищила авторитарні режими.

Представник організації «Вахта прав людини» Хеба Мораєф каже, що рушійною силою цих повстань стала молодь:

«Спільне для всіх революцій – хай-то у Тунісі, Єгипті, Лівії та Сирії – це молоді люди, готові загинути у боротьбі за свободу, свої права. У них є сміливість та рішучість, щоб кинути виклик системі – саме тому і відбулась «Арабська весна».

Учасники протестів легко вчились один-в-одного, тому що були об’єднані однаковим щодо них всіх зовнішнім тиском системи. Всі вони, як каже професор Американського університету у Карїі Саід Садек, бились за спільну мету.

«У всіх цих країнах ситуація була однакова. Вони контролювались спецслужбами, поліцією. Тож щойно революція досягла успіху у Тунісі – спрацював ефект доміно».

Повстання змінили не лише окремі країни, але і змінили розстановку сил у регіону, порушивши давні неформальні міждержавні союзи, зазначає Хеба Мораєф.

«Близький Схід тепер втратив ореол стабільності, репутацію регіону, в якому влада передавалась у спадок, а Захід закривав очі на порушення прав людини в обмін на лояльність дружніх режимів. Тепер Близький Схід більше не вписується у таку модель».

Ще невідомо, чи отримає народ владу в результаті повстань, які повалили авторитарні режими. Піднесення ісламістських партій у Тунісі та Єгипті багато хто сприймає, як загрозу перспективі утвердження народовладдя у регіоні.

Боротьба продовжується. Втім зрозуміло, що будь-якій силі із авторитарними амбіціями доведеться брати до уваги той факт, що арабська молодь готова змагатись за свою свободу.

XS
SM
MD
LG