Спеціальні потреби

Кількість біженців у світі збільшується

  • Голос Америки

Двадцятого червня міжнародна громадськість відзначає Всесвітній День біженців, кількість яких у цей час невпинно збільшується, принаймні в арабському світі. Демократичні протести в регіоні жорстоко придушуються урядами таких країн, як Лівія та Сирія. Тисячі мешканців цих країн вимушені шукати притулку за кордоном.

Табір біженців Яйладаґ неподалік турецького кордону з Сирією. Тут перебуває три з половиною тисячі сирійців, кількість яких збільшується з кожним днем. Вони стали частиною потоку біженців, який спричинила так звана Арабська весна. Це побічний ефект про демократичних акцій у регіоні. Уряди певних країни не бажають втрачати владу і жорстоко придушують демонстрації протесту.

«Залишити свій дім – це крок, який ви робите не маючи іншого вибору. Коли ваш будинок горить, а ваше місто атакують солдати, вам нічого не залишається, як піти», – каже речник Агентства ООН з проблем біженців Манс Найберґ.

Через табір біженців Шуша неподалік туніського кордону з Лівією, пройшло сотні тисяч людей, відколи у лютому почався рух за усунення від влади лівійського лідера Муамара Кадаффі. Більшість біженців – заробітчани з Африки. Через конфлікти між представниками різних національностей частина табору нещодавно згоріла. Кілька людей загинуло.

«Десять днів тому загинуло четверо наших товаришів. Вони згоріли у наметі. Вони не встигли нічого зробити, адже ці намети горять за п’ять хвилин», – говорить біженець з Еритреї Шішай Тесфай.

Під час пожежі згоріла і тимчасова школа, до якої ходило чимало з майже тисячі дітей, які тут живуть. А тим часом, потік біженців лише збільшується. Працівники табору вимушені ставити нові намети і розширюватися глибше у пустелю. Умови життя надзвичайно складні, однак люди не можуть повернутися до Лівії, де триває війна.

«Усі бачать, що відбувається в Лівії. Це як громадянська війна. До того ж лівійці не люблять африканців, оскільки не вважають себе Африкою. Так, що для мене повернутися зараз до Лівії, було б безглуздям», – каже Шішай Тесфай.

Багато заробітчан не можуть повернутися і на власну Батьківщину. Адже в таких країнах як Еритрея, Сомалі, Судан, Чад та Ірак теж небезпечно. За підрахунками ООН, сім мільйонів біженців не мають куди безпечно повернутися.

«Найбільша проблема це люди які живуть, як біженці протягом десятиліть, цілі покоління народжуються біженцями. І немає змоги вирішити їх проблему», – зазначає Манс Найберґ.

Десятки тисяч лівійців намагаються потрапити до Європи. Ціна квитка аби перетнути Середземне море, на часто небезпечному та переповненому човні – півтори тисячі доларів. Більшість таких мігрантів опиняються на італійському острові Лампедуза.

«У Лівії триває війна між урядом та повстанцями. Гинуть люди. Тож я приїхав до Італії. Подорож на човні тривала п’ять днів. Нам пощастило, адже наш корабель врізався у берег коли ми підходили до острова», – каже біженець з Бангладеш Маруф.

Однак, пощастило не всім. Троє з пасажирів човна, який врізався у берег, загинуло. Загалом, за останні декілька місяців кількасот мігрантів померло у цих водах у пошуках кращого життя. За даними ООН, сорок три мільйони мешканців планети - біженці. На думку експертів Об’єднаних Нації, вирішити проблему можна лише припинивши конфлікти, які змушують людей залишати свої доми.

XS
SM
MD
LG