Спеціальні потреби

Чого Заходу очікувати від країн «Арабської весни»?

  • Голос Америки

Країни Близького Сходу, які минулого року пережили громадянські повстання, сьогодні рухаються шляхом встановлення демократії. Хтось із більшим успіхом, а хтось із меншим: найпотужніші держави регіону намагаються адаптуватися до змін. Але наскільки динамічними є ці процеси?

Повстання в Тунісі, Єгипті та Лівії спричинили справжню ейфорію в цих країнах. Висловили свою підтримку цим процесам і західні демократії - навіть попри те, що дуже добре розуміли: нові лідери регіону не обов’язково будуть такими ж дружніми до них, якими були повалені автократичні режими.

Спостерігається певне нервування, каже представник Міжнародної Амністії Філіп Лютер, невпевненість західних держав щодо того, яку політику вестимуть нові уряди цих країн, з яких політичних партій вони складатимуться.

Лютер каже, що західні уряди не повинні зараз занадто перейматися тим, якою буде політика нових урядів країн Близького Сходу в галузі міжнародних відносин, а також щодо питання прав людини. Він радить трохи почекати і судити вже за конкретними кроками. Разом з тим правозахисник каже, що лідери Близького Сходу, як то релігійна влада Ірану чи королівська родина Саудівської Аравії, демонстрували непослідовність у своїй реакції щодо народних повстань, зосереджуючись найперше на власних інтересах, а не універсальних правах і демократії. Лютер зазначає:

«Що особливо помітно, так це непослідовність заяв і лицемірство, яке стоїть за ними. Адже критикуючи події, які відбуваються в одній частині регіону, вони закривають очі на те, що відбувається в іншій. Також вони не хочуть бачити того, що відбувається прямо у них перед носом, в їх же державі».

У той же час західні держави намагаються зрозуміти, чого варто далі очікувати від Близького Сходу. Як виглядає, найбільш спокійний перехід влади відбувається у Тунісі. Натомість в Єгипті й далі продовжуються протести, адже армія відмовляється передати владу новообраному парламенту. А у Лівії частина ополченців відмовилася приєднатися до армії. Тим часом протестуючі у Ємені відмовилися визнати підтриманий усім світом план передачі влади, адже в ньому гарантується амністія колишньому президенту. А у Сирії, Бахрейні та Саудівській Аравії тривають придушення протестів і блокування реформ.

Експерт з питань Близького Сходу Ентоні Скіннер гадає, що дедалі більше людей розуміють, що швидко воно не вирішиться. Це довгий, тривалий процес, каже він. І навіть якщо в певний момент ми будемо спостерігати покращення ситуації, то немає гарантії, що потім все не повернеться у те ж русло, додає Скіннер. Попри все це, звісно ж треба брати до уваги розрахунок окремих політичних сил.

Деякі експерти кажуть, що такий політичний розрахунок, швидше за все, приведе до обережності і, навіть, скептицизму в короткостроковій перспективі. Але у довгостроковій - західні країни не матимуть іншого виходу, як співпрацювати з Близьким Сходом таким, який він буде.

XS
SM
MD
LG