Щороку понад десять тисяч американських дітей віком до п’ятнадцяти років діагностують на рак тієї чи іншої форми. Завдяки досягненням сучасної медицини приблизно 85% випадків успішно лікуються. Однак процес лікування надзвичайно довга, болісна та виснажлива процедура. Тож у Центрі імені Ломбарді при Джоджтаунівському університеті працює програма арт-терапії. За допомогою мистецтва тут намагаються полегшити дітям неприємну процедуру лікування.
Одна з пацієнток, Алесія Еллен почала приходити до цього Центру на початку року, одразу після переїзду до США з Росії. Вона вже закінчила сеанси хіміотерапії, але їй ще треба регулярно проходити обстеження. Дівчинці подобається тут лікуватися. Під час візиту вона постійно посміхається. Але її прийомний батько Ларрі Еллен згадує, що спочатку дівчинка була перелякана. Лікування в Росії травмувало дитину.
“Її прив’язували до ліжка, казали, що це її вина, що в неї рак. Перший раз, коли ми сюди прийшли шість місяців тому, лише арт-центр допомагав їй зберігати спокій. Але все одно була готова розплакатися. Трейсі допомогла їй впоратися з емоціями”, - згадує Ларрі.
Трейсі Консул – арт-терапевт і засновниця організації “Діти Трейсі”. Залучення дітей до мистецтва допомагає їм відволіктися та заспокоює в страшному для них місці, переконана Трейсі.
Але ця клініка страшною не виглядає. Вона обладнана таким чином, що перше, що бачать маленькі пацієнти, дитячі малюнки та скульптури. Більшість з них, яскраві та життєрадісні, щоправда тут є і похмурі роботи.
“У нас тут багато монстрів. Мені здається, що це – символічний вираз гніву”, - каже Трейсі.
Під час переливання крові для апластичної анемії, Акейлей Карпентер створює модель парку атракціонів.
“До моїх грудей підключений медичний апарат. Про це важко забути”, - констатує хлопчина.
Але, процес дизайну та фантазування допомагає дітям принаймні призабути, що вони проходять лікувальні процедури, переконана засновниця програми.
“Коли дитина занурюється в свої фантазії, вона опиняється у своєму маленькому світі. Таким чином, завдяки фантазії, вони залишають лікарню та переносяться у вигаданий світ”.
Лікарі також бачать позитивний вплив програми. Азіза Шад очолює педіатричну онкологічну програму Джорджтаунівської лікарні.
“Я вже не можу уявити собі лікування без арт-терапії. Я думаю, що діти, які спокійно сприймають свій діагноз та мають підтримку близьких, менше часу проводять в лікарні. Я дійсно в це вірю. І, що ще важливіше, коли лікування закінчується, такі діти швидше повертаються до нормального життя”, - розповідає лікарка.
Лікарі та батьки дітей переконані, що арт-терапія покращує якість життя хворих на рак дітлахів, допомагаючи їм краще впоратися з хворобою та лікуванням.
Одна з пацієнток, Алесія Еллен почала приходити до цього Центру на початку року, одразу після переїзду до США з Росії. Вона вже закінчила сеанси хіміотерапії, але їй ще треба регулярно проходити обстеження. Дівчинці подобається тут лікуватися. Під час візиту вона постійно посміхається. Але її прийомний батько Ларрі Еллен згадує, що спочатку дівчинка була перелякана. Лікування в Росії травмувало дитину.
“Її прив’язували до ліжка, казали, що це її вина, що в неї рак. Перший раз, коли ми сюди прийшли шість місяців тому, лише арт-центр допомагав їй зберігати спокій. Але все одно була готова розплакатися. Трейсі допомогла їй впоратися з емоціями”, - згадує Ларрі.
Трейсі Консул – арт-терапевт і засновниця організації “Діти Трейсі”. Залучення дітей до мистецтва допомагає їм відволіктися та заспокоює в страшному для них місці, переконана Трейсі.
“Коли дитина занурюється в свої фантазії, вона опиняється у своєму маленькому світі. Таким чином, завдяки фантазії, вони залишають лікарню та переносяться у вигаданий світ”.Трейсі Консул, засновниця програми
Але ця клініка страшною не виглядає. Вона обладнана таким чином, що перше, що бачать маленькі пацієнти, дитячі малюнки та скульптури. Більшість з них, яскраві та життєрадісні, щоправда тут є і похмурі роботи.
“У нас тут багато монстрів. Мені здається, що це – символічний вираз гніву”, - каже Трейсі.
Під час переливання крові для апластичної анемії, Акейлей Карпентер створює модель парку атракціонів.
“До моїх грудей підключений медичний апарат. Про це важко забути”, - констатує хлопчина.
Але, процес дизайну та фантазування допомагає дітям принаймні призабути, що вони проходять лікувальні процедури, переконана засновниця програми.
“Коли дитина занурюється в свої фантазії, вона опиняється у своєму маленькому світі. Таким чином, завдяки фантазії, вони залишають лікарню та переносяться у вигаданий світ”.
Лікарі також бачать позитивний вплив програми. Азіза Шад очолює педіатричну онкологічну програму Джорджтаунівської лікарні.
“Я вже не можу уявити собі лікування без арт-терапії. Я думаю, що діти, які спокійно сприймають свій діагноз та мають підтримку близьких, менше часу проводять в лікарні. Я дійсно в це вірю. І, що ще важливіше, коли лікування закінчується, такі діти швидше повертаються до нормального життя”, - розповідає лікарка.
Лікарі та батьки дітей переконані, що арт-терапія покращує якість життя хворих на рак дітлахів, допомагаючи їм краще впоратися з хворобою та лікуванням.
