Міжнародна правозахисна організація «Article 19» розказала про відсутність правосуддя для українських журналістів у Києві. До звіту також долучилася організація Міжнародної медіа підтримки (IMS).
Правозахисники висвітлили найяскравіші зникнення та вбивства журналістів у Росії, Україні та Білорусі за останні 10 років. Так, справа Георгія Ґонґадзе досі залишається «ілюстрацією безкарності» для європейців. Хоча за останні роки був затриманий екс-працівник МВС Олексій Пукач, який зізнався у вбивстві журналіста, але слухання його справи досі триває. Також торік була порушена кримінальна справа проти екс-президента Леоніда Кучми щодо причетності до вбивста Ґонґадзе через усну вказівку. Проте у грудні столичний Печерський суд скасував порушення справи проти екс-президента.
«І далі залишаються поза правосуддям такі особи, яких підозрюють в причетності до вбивства Ґонґадзе. Крім теперішнього голови Верховної ради Володимира Литвина вже можна називати ще кілька прізвищ», – розказує про перспективи розслідування справи Георгія Ґонґадзе адвокат Валентина Теличенко.
Затягування розслідувань та відсутність покараних, на думку правозахисників, сформувало в Росії, Україні та Білорусі атмосферу безкарності, що впливає на ситуацію із свободою слова.
«Жоден із тих, хто дійсно стоїть за вбивствами та зникненнями журналістів, про яких розказується у цьому звіті, не був покараний. Це, насамперед, питання відсутності політичної волі подолати безкарність за такі порушення», – зазначила виконавчий директор «Article 19» Агнес Калламард.
У звіті розказується лише про три справи, які є показовими для України – Георгій Ґонґадзе, Ігор Александров (побиття до смерті прямо в кабінеті регіональної телекомпанії) та Василь Климентьєв. Остання справа про зникнення харківського редактора сталася вже за нової влади. На думку, «Article 19» вона повинна була стати «тестом для нового політичного режиму на перевірку своєї прихильності демократії та верховенству права». Тим не менш, розслідування по справі Климентьєва тривають і досі.
«Ці ситуації є неприпустимими для демократичних держав. Звіт ми робили для того, щоб уряди не забували про такі справи та щоб змусити їх розслідувати ці справи до кінця», – пояснює представниця організації IMS Антоніна Черевко.
На думку представника «Article 19» Олівера Спенсера, безкарність починається набагато раніше. «Безкарність починається тоді, коли журналістів, а особливо тих, що висвітлюють питання корупції серед політичних еліт чи питання свободи слова, заарештовують, починають залякувати», – говорить Олівер Спенсер.
Звіт був презентований міжнародній спільноті ще влітку минулого року, на конференції ОБСЄ з безпеки журналістів. Тоді представники «Article 19» закликали уряди трьох пострадянських країн вжити необхідні політичні та правові заходи, щоб захистити журналістів та право на свободу слова.
Вибір читачів
1
