Глава делегації України в ПАРЄ: «Росія втратила друга і сусіда»

Страсбург – На минулому тижні під час сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи в Страсбурзі відбулася подія, помічене усіма російськими медіа: в резолюції ПАРЄ «Про зниклих безвісти під час конфлікту в Україні» дії Росії відносно цієї країни були названі агресією, а Крим був визнаний окупованою територією.

Делегація України в Асамблеї наполягла на тому, щоб ці визначення були включені в текст документа: тепер на нього українські депутати мають намір посилатися при подальших суперечках з Росією на міжнародних майданчиках і в судах.

Глава української делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв прокоментував цю подію в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки» після закінчення літньої сесії Асамблеї.

Данило Гальперович: Ви домоглися від ПАРЄ слів «агресія» і «окупація». Наскільки це важливо для вас?

Володимир Ар’єв: Це досить важливо, бо треба називати речі своїми іменами, і з цього буде виходити і вся подальша діяльність міжнародних організацій. Росія завжди намагалася показати, що вона стоїть осторонь від конфлікту, але тоді виникає питання: а хто знаходиться сьогодні в Криму? Чим, як не агресією, є відбір території однієї держави іншою? У частині Луганської та Донецької областей ситуація та ж сама – Росія, напевно, думає, що весь світ повірить у те, що найсучасніше озброєння, про яке, до речі, говориться і в доповіді «Путін. Війна», склепали самі «трактористи»і« шахтарі »Донбасу. Я знаю, що там живуть талановиті люди, але все ж не настільки. Факти є, і цими фактами нам вдалося переконати колег, що говорити «російська агресія проти України» правильно. І, відповідно, будуть на це спиратися й інші організації, використовуючи прецедент, створений в ПАРЄ.

Д.Г.: Чи можна посилатися на таке рішення ПАРЄ в судах?

В.А.: Ще раз: цілком можливо, що й інші організації, залежно від свого бажання слідувати логіці і фактам, зможуть це використовувати. Росія зараз опиняється в ситуації, коли їй треба вирішувати: або вона продовжує агресію, або, навпаки, прибирає всі свої сили, принаймні, з Донбасу. Далі на порядку денному стоятиме Крим, і далі ми вже зрозуміємо, як нам діяти. Інша справа, що і Донбас, і Крим будуть повертатися в Україну роками, швидкої реінтеграції не відбудеться, але є можливість вирішення всіх цих питань на міжнародному рівні.

Д.Г.: Але зрозуміло, що домагаючись від міжнародних організацій повсюдного визнання агресії і окупації, ви заганяєте Росію в кут. Кілька разів тиск з боку Києва вже наводив до спалахів військових дій, як це було в серпні-вересні 2014 року і в січні 2015-го. Ви не побоюєтеся, що Москва дійсно вирішить, що «сім бід – одна відповідь», і це закінчиться масштабною війною?

В.А.: Вони все одно будуть діяти так, як вони хочуть. У них, очевидно, є якийсь свій план і свої рефлексії з приводу того, що відбувається, але ми теж сидіти в кутку не хочемо. Ми знаємо, що Україну вони просто так у спокої не залишать. Так, Росія хоче, щоб ми відразу ж спасували перед її уявної силою, але навіть маленькі країни, – а Україна не є маленькою країною – можуть дати відсіч великим. Ми даємо відсіч по всіх напрямках, де тільки можемо – і у військовому плані, і в дипломатичному. Це наша боротьба за право визначати свій шлях так, як хоче наша країна, без «зон впливу» і втручання. Росія втратила друга і сусіда надовго, це факт. Я розумію, що у когось з росіян сверблять руки, щоб напасти на Україну, але це буде катастрофою, насамперед, для Росії. Ми будемо воювати до кінця, скрізь.

Д.Г.: «На полях» цієї сесії ПАРЄ відбулося представлення видання доповіді «Путін. Війна» англійською мовою. У кулуарах говорили, що ви допомогли поширенню тут цього документа, це правда?

В.А.: Ми просто допомогли організаційно вирішити деякі моменти для того, щоб презентація цієї доповіді тут відбулася. Але, напевно, цей документ потрібно, насамперед, поширювати не за кордоном, а в Росії – для того, щоб люди там хоча б трохи прозріли.