Українські політичні мігранти – жертви власних помилок чи переслідувань?

Київ – Рік, що минає, позначився збільшенням кількості українських політиків, які покинули країну з політичних причин. Представники влади запевняють, що йдеться про суто кримінальні справи. Між тим експерти припускають, що через політичний тиск, зокрема на представників опозиції, Україна має усі шанси перетворитися на Білорусь.

Майже рік колишній голова харківської облдержадміністрації, а нині народний депутат від «Батьківщини» Арсен Аваков був змушений переховуватися. В Україні у січні 2012 проти нього порушили кримінальну справу за підозрою у перевищенні службових повноважень. Опозиційний політик побачив у цьому політичні переслідування і виїхав за кордон – до Італії, адже там, за його словами, «таке явище не схвалюють ні звичайні громадяни, ні вище керівництво держави».

Завдяки італійському суду Авакову вдалося, фактично, скасувати ордер «Інтерполу» на свій арешт. А це, за словами екс-керівника області, доводить існування реального механізму правового захисту у західноєвропейських країнах.

При цьому депутат наголошує, що у політичному притулку ні в Італії, ні у будь-якій іншій країни він зацікавлений не був, адже хотів повернутися в Україну, щоб боротися з політичними переслідуваннями через парламент. Про це він заявив у коментарі Радіо Свобода.

«Сотні і тисячі людей «зминає» ця машина переслідувань. Вони не мають ні публічного ресурсу, ні ресурсів кваліфікованого захисту чи взагалі як-небудь про себе ефектно заявити. Ці люди під різними приводами виїжджають за кордон, лишаються там і це обезкровлює країну. Поки не зміниться філософія і концепція дій нашої нинішньої української влади, ми принципово це питання не вирішимо. Треба міняти систему влади і це принципово», – говорить політик.

Політичних переслідувань в Україні немає – регіонал

Найбільша концентрація політичних біженців з України нині є у Чехії. Політичний притулок тут, зокрема, уже отримали екс-міністр економіки Богдан Данилишин та бізнесмен і чоловік колишнього Прем’єр-міністра Олександр Тимошенко.

Водночас не виключає можливості отримання аналогічного статусу в Чехії і колишній опозиційний депутат Андрій Шкіль. Політичні переслідування на свою адресу він вбачає у кримінальній справі про події 9 березня 2001 року біля Адміністрації Президента під час акції «Україна без Кучми» (справа досі не закрита), а також у частковому арешті його майна.

Тим часом представник фракції Партії регіонів Володимир Олійник запевняє, що політичних переслідувань в Україні немає. За його словами, усі запитання, які у правоохоронних органів виникають до когось, зокрема і до політиків, є справедливими. Тим більше, що практика таких розслідувань існує не перший рік, додає депутат.

«Хіба це нинішня влада порушила справу 2001 року за події біля Адміністрації Президента у вересні місяці? Ні. Не потрібно, безперечно, переслідувати людей з політичних мотивів. Але і не потрібно людям, які скоїли правопорушення, ховатися за політику, бо це легко відрізнити. Коли ти не їв часнику – запаху немає», – наголошує депутат.

Політичні мігранти міняють Україну на США і Євросоюз – політолог

Тим часом історик і політолог Олександр Палій говорить, що українські політики (але не лише вони) покидають Україну з різних причин. Одних переслідують за політичну діяльність, інших (йдеться про бізнесменів) – бо хочуть відібрати бізнес. І, нарешті, третя категорія, – це люди, які прикривається політичними переслідуваннями задля отримання іноземного громадянства.

Тих, хто може підкріпити прохання про надання притулку інвестиціями в місцеву економіку, за словами Олександра Палія, нині готові прийняти як США, так і практично усі країни Європейського Союзу.

Наразі ж офіційна статистика ООН свідчить: найчастіше статусу біженця українці просять у Чехії. Так у 2011 році з відповідними заявами до неї звернувся 101 громадянин України, що майже удвічі більше, ніж у 2010 році.

«В Польщі – меншою мірою. В Польщі були особливі відносини з Україною і, можливо, хтось боявся, що Польща не настільки толеруватиме подібні звернення. Найбільше – в Чехії, Німеччині, Бельгії. Країни, які надають політичний притулок мають вигоду. По-перше, який не який трудовий ресурс. По-друге, ці люди приїжджають з грішми, хай навіть і невеликими. Ну, і нарешті вони отримують лояльного мешканця, який готовий трудитися заради держави, яка дала притулок», – пояснює експерт.

Сьогодення Білорусії – майбутнє України?

Натомість для самої України таке явище, як політичні емігранти псує імідж держави та відлякує і потенційних інвесторів, які розуміють, що «в Україні існує обмежене правосуддя через що високопосадовці можуть «замовляти» своїх конкурентів», наголошує Олександр Палій.

Подібним шляхом пройшла свого часу сусідня Білорусь, констатує колишній посол України у Республіці Білорусь Роман Безсмертний. На його думку, саме політичні переслідування опозиціонерів яскраво демонструють схожість між Білоруссю та Україною. Безсмертний переконаний, що час до наступних президентських виборів покаже, який шлях обирає для себе нинішня влада: європеїзації, чи «лукашенкізації».

«Ключовою точкою є дистанція до 2015 року. Якщо Україна цю дистанцію пройде з честю у питаннях прав людини, свободи слова, розв’яже проблему політичних в’язнів, проблему фрагментарного використання права, корупційності судів, то можна сподіватись на позитив. Якщо ні, то нічого не залишається нинішньому режиму, як іти дорогою Лукашенка», – зауважує експерт .

Нещодавно Рада закордонних справ ЄС заявила, що шлях до підписання Угоди про асоціацію між Україною і Євросоюзом може відкрити саме невідкладне усунення випадків політично мотивованих вироків.