Спеціальні потреби

Тренувальна база полку «Азов» - очима журналістки «Голосу Америки»


У таборі тренують до 100 осіб на тиждень. Повний курс - місяць. Вік - від 18 років. Національність, як і громадянство, - будь-яке.

Одним з аргументів противників надання смертоносної (летальної) зброї Україні є ідеологія окремих добровольчих батальйонів, яких звинувачують у неонацистських поглядах. В Конгресі США навіть була прийнята окрема поправка до законопроекту про бюджет Пентагону, яка прямо забороняє використовувати будь-які засоби, передбачені цим законопроектом, на озброєння, підготовку та іншу підтримку батальйону «Азов».

Автор законодавства конгресмен-демократ Джон Коньєрс, представляючи законопроект, заявив, що «подібні групи суперечать американським цінностям». На його думку, після закінчення конфлікту вони не складуть зброю, а розгорнуть її - «проти власного народу, щоб нав'язати йому свої ненависницькі погляди».

Під час свого перебування в Києві я разом з київським кореспондентом «Голосу Америки» Русланом Дейниченком з'їздила в тренувальний табір вже полку «Азов», щоб ознайомитися з їхніми поглядами і подивитися, чим вони там насправді займаються.

Це не руїни зруйнованого війною міста і не декорації для зйомок фільмів жахів. Це – навчально-тренувальний табір полку «Азов». Інструктори говорять: умови ідеальні.

З лютого цього року полк «Азов» тренується на території колишнього заводу «АТЕК» у Святошинському районі Києва. За цей час вони встигли обладнати вагончики для проживання, класи для навчання, побудувати смугу перешкод та інші тренажери, а зараз ведеться реконструкція триповерхового мобілізаційного центру, в якому планується розмістити класи, конференц-зали та готель для бійців.

Тут же відновили кілька цехів колишнього машинобудівного заводу, де сьогодні ремонтують бронетехніку. Все це, за словами Івана Кущинського, начальника тренувальної бази, - силами волонтерів і за допомогою благодійних фондів. Однак зараз навколо території табору ведуться судові тяжби між «Азовом» і акціонерами «АТЕК».

Про свою репутацію у США тут знають. Стверджують, що їх очорнили проросійські сили.

«Дії, які були зроблені проти нас у зв'язку з цією поправкою, були спрямовані з боку проросійських сил. Природно, вони в чому завгодно нас звинувачують, включаючи сатанізм, окультизм. Чому це відбувається? Тому що ми змогли стати вже полком. Почали з невеликої групи, потім батальйоном стали, тепер полком. Скоро будемо реформуватися в бригаду спеціального призначення. Ми є, дійсно, боєздатним підрозділом, який готовий виконувати свої функції. І природно, ми для них небезпечні», -, каже начальник тренувальної бази Іван Кущинський.

Дії, які були зроблені проти нас у зв'язку з цією поправкою, були спрямовані з боку проросійських сил

Звинувачення у неонацизмі Іван вважає надуманими:

«Ми не є неонацистським батальйоном або полком. Я не можу говорити про якійсь відсоток - люди різні бувають. Ми є націоналістичних поглядів полком. Сповідуємо патріотичні цілі. Ми не схвалюємо систему, яка є зараз. Вона є антиукраїнською. Тобто держава, по суті, осколок пострадянської країни, яка ніколи не буде боротися за розвиток свого народу тут».

Т.В.: - Це буде Україна для українців?

І.К.: Це буде Україна для вільного народу. Україна, яка є суб'єктом, а не об'єктом на геополітичній арені.

У таборі тренують до 100 осіб на тиждень. Повний курс - місяць. Вік - від 18 років. Національність, як і громадянство, - будь-яке. Тут є і росіяни, і білоруси, і шведи з хорватами.

Один з інструкторів - росіянин. Олександр Філіппов - випускник Тихоокеанського військово-морського училища. Після закінчення служив в морській піхоті, був офіцером спеціального загону швидкого реагування. У 2014-му році звільнився і приїхав в Україну. Встиг повоювати на Донбасі, а сьогодні навчає українських рекрутів і сподівається отримати хоча б право на проживання в Україні.

Є люди, які вже воювали на Донбасі в лавах ЗСУ. Є ті, що буквально вчора були таксистами, і в армії не служили. Радує те, що вони всі ідеологічно мотивовані і всі готові вчитися

«У Росії дуже сильна антиукраїнська пропаганда. Засоби масової інформації повністю належать путінській владі. Але особисто для мене те, що показували, виглядало настільки абсурдним, що я не розумію, як цьому взагалі можна вірити. Я почав у своєму колі спілкування, своїм знайомим розповідати. Зі всіма посварився. Мене абсолютно ніхто не хотів розуміти. До того ж хотів допомогти своїми навичками і знаннями Україні. От і поїхав воювати. Кота забрав і поїхав», - розповів Філіппов.

В Україні він переконався, що не помилявся.

«Мене ніхто в яму не посадив, ніхто російською мовою не забороняв розмовляти. Ніхто тут російських дітей не їсть. І ніяких злісних бандерівців», - каже інструктор Олександр Філіппов.

У полку стверджують, що якихось ідеологічних вимог до рекрутів тут не висувають. Головне, щоб було бажання воювати. І ще - в полку «Азов» абсолютний сухий закон:

«Рекрути приходять взагалі абсолютно різні. Є люди, які вже воювали на Донбасі в лавах ЗСУ. Є ті, що буквально вчора були таксистами, і в армії не служили. Радує те, що вони всі ідеологічно мотивовані і всі готові вчитися. Тут у всіх є бажання. Нікого не треба примушувати».

Чому саме вирішили йти в «Азов»? - На це питання всі опитані «Голосом Америки» рекрути відповіли приблизно однаково - тут вже є друзі.

«Я записувався в другий батальйон. А у «Азові» брати. Ну, мене прийняли».

«Досить вже сидіти вдома. Пора Батьківщину захищати. І знайомих є дуже багато, які відгукуються дуже добре».

У «Азові» вважають, що саме добровольчі батальйони повинні стати основою майбутньої професійної армії.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG