Спеціальні потреби

Інформаційна війна: Балтія бореться з Росією за уми і серця глядачів


З тривогою відзначаючи нову хвилю кремлівської пропаганди у зв’язку з конфліктом в Україні, уряди трьох країн Балтії насторожено стежать за промосковськими телеканалами і у відповідь розвивають власне мовлення російською мовою. Естонія, Латвія і Литва стурбовані напористою поведінкою Росії і побоюються, що російськомовна меншість населення цих країн може піддатися впливу ідей, які пропагує Москва.

Однак на тлі драматичних подій у Східній Україні, де після запеклих зіткнень укладено на цьому тижні нове перемир’я, спроби балтійських країн дати відсіч російському впливу поки виглядають вельми скромно.

У четвер ввечері провідна програма новин російського телебачення «Час» в будинках більше мільйона російськомовних жителів Балтії протягом майже цілої години барвисто мовить про бойові дії на сході України і чергову угоду про припинення вогню між силами українського уряду та проросійських сепаратистів.

«Численні українські солдати усвідомлюють, що це не антитерористична операція, а братовбивча війна, – проголошує кореспондент. – "Київський режим" просуває ідеологію брехні і піддає населення інформаційній блокаді на зразок Північної Кореї».

Ще один репортер, доповідаючи прямо із зони конфлікту, повторює звинувачення в тому, що Україна використовує в житлових районах касетні бомби, що Київ наполегливо заперечує.

Для порівняння, в російськомовних новинах на латвійському державному каналі LTV був показаний п’ятихвилинний сюжет про перемир’я, з уривками з виступів російського президента Володимира Путіна і канцлера Німеччини Анґели Меркель, а також телефонне інтерв’ю сепаратистського міністра оборони з поганим звуком.

У той час як щоденні новини з Москви рясніють звітами із зони конфлікту, де українську армію звинувачують в обстрілі населених районів і вбивстві мирних жителів, російськомовні програми LTV в останні дні зосередилися на дипломатичних зусиллях замість подіях на місцях.

Етнічні протиріччя

В окуповані і приєднані Йосипом Сталіним під час Другої світової війни країни Балтії в радянський час масово приїжджали і селилися росіяни. З трьох країн тільки Литва автоматично надала громадянство на своїй території етнічним росіянам, коли балтійські держави знову стали незалежними.

У Латвії та Естонії багато росіян живуть за так званим «паспортам негромадянина» або «паспортам іноземця». Ці документи дають право на безвізовий в’їзд, але не на участь в національних виборах. Статус і права таких мешканців давно є каменем спотикання у відносинах з Москвою.

Тепер країни Балтії побоюються, що Путін може спробувати використати ці етнічні протиріччя таким же чином, як, на думку західних держав, це було зроблено для дестабілізації України, де з квітня минулого року загинуло понад 5000 осіб.

Москва заперечує, що відправляє зброю і війська на схід України, і називає агресором українську армію, яку підтримують «партії війни» в Києві та Вашингтоні.

«Росія посилює пропаганду, яка підтримує політичні та військові дії і амбіції російського уряду», – заявила міністр закордонних справ Естонії Кейт Пентус-Розіманнус.

У відповідь на це країни Балтії застосовують цілий ряд різних тактичних засобів.

Так, Литва торік на три місяці заборонила російський телеканал «НТВ-Мир», що належить «Газпрому» за те, що він транслював фільм, який «навмисно розповсюджував брехню» про події 1991 року, коли країна стала незалежною. Торік був заборонений за «розпалювання війни» ще один канал – «РЕН-ТВ Балтія».

Латвія наклала, по суті, символічний штраф у розмірі 7200 євро на популярний канал ПБК, який ретранслює російські програми в країнах Балтії, за його однобоку, на думку влади, позицію і намагання виправдати «російську агресію в Україні».

«Забороняти телеканали погано»

Однак деякі висловлюють сумніви в доцільності подібних заходів. Бити Путіна його ж зброєю – не найкраще рішення, вважає політолог Кестутіс Гірнюс з вільнюського Інституту міжнародних відносин і політичних наук.

«Якщо ви вважаєте, що Росія просуває свою пропаганду, потрібно відповідати на це об’єктивними новинами», – говорить він.

ПБК належить латвійському бізнесменові російського походження Олегу Солодову і громадянинові Росії Олексію Плясунову, власникам холдингу «Балтійський медіа альянс», який намагається довести своє право транслювати зняті в Москві передачі.

«Створюваний в Росії новинний контент – це їхня думка ... Ми, як телеканал, не дотримуємося якихось політичних поглядів, – говорить голова стратегічного розвитку компанії Гінта Кривма. – Цензура на телебаченні неприйнятна, і забороняти канали погано в будь-якій країні. Крім того, ми вважаємо, що наш глядач досить розумний і освічений, щоб оцінювати інформацію, яку ми поставляємо».

У боротьбі за увагу глядачів у ПБК є серйозний козир – крім новин цей канал показує популярні російські шоу талантів, фільми і кримінальні серіали.

За словами Кривми, ПБК не відчув на собі наслідків втручання латвійського державного телебачення в російськомовне мовлення в рамках анонсованого в минулому році урядового проекту вартістю 700 000 євро.

Брехня і напівправда

Наші російськомовні співрозмовники на вулицях Риги висловлюють скептичне ставлення щодо всіх сторін інформаційної війни.

«Я вважаю, що пропаганда є на всіх телеканалах, у всіх газетах, журналах, сайтах», – каже 27-річна економіст Юліана Москіно, яка, як і багато хто з російськомовних жителів Латвії, яких там налічується близько 700 тис при населенні 2000000, дивиться переважно російське телебачення.

Соцопитування, проведене за урядовим замовленням минулого літа, показало, що 41 відсоток етнічної меншини Латвії, в основному російськомовні громадяни, які не підтримують жодну зі сторін в українському конфлікті. При цьому 36 відсотків підтримують Росію, 15 – Україна.

У тому ж опитуванні 58 відсотків респондентів заявили, що горді бути громадянами або жителями Латвії. У 2009 році так відповіли 35 відсотків опитаних.

67-річний пенсіонер Аускеліс Удріс каже, що стежить і за латвійськими, і за російськими новинами, щоб скласти більш повне уявлення про події. «Латвія – член НАТО, так що латвійським ЗМІ доводиться співати під його дудочку», – вважає він. – Я довіряю на 50 відсотків тому, що говорять російські канали, і на 50 відсотків тому, що говорять латвійські».

А 62-річний Юрій Бистровс виніс ще більш категоричний вердикт: «У всіх одна брехня або напівправда».

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG