Актуально
Американські "Одеса" й "Карпати": де цього літа відпочивали у США
В Америці закінченням літа офіційно вважають не 31 серпня, а 20-ті числа вересня, в осіннє рівнодення. Однак підсумки літа-2020 можна підбити уже тепер: воно, з очевидних причин, також пройшло під знаком "розвиваємо внутрішній туризм".
Список країн, в яких цього літа чекають американських туристів: Мексика, Туреччина, іще кілька країн… та й по всьому. Таку карту із майже суцільно червоних "стоп-країн", що через коронавірус забороняють в’їзд для американців, перепостило кількадесят моїх друзів у фейсбук та інстаграм. Схожа карта була й для українців.
Тож навіть більшою мірою, ніж українці, американці цього курортного сезону мимоволі брали участь у проекті "Мандруй Америкою".
Здавалося б, вибирай – не хочу: тут тобі й секвої Каліфорнії, і пляжі Маямі, і каньйони Аризони, і пустелі Техасу, і гори Західної Вірджинії, й озера штату Нью-Йорк… Але є парадокс: країна ця настільки велика, що варіанти, куди можна доїхати на авто, без літака, обмежені місцем проживання.
Якщо всю Україну можна проїхати за 11 (з півночі на південь), ну максимум 16 годин (із заходу на схід), то з берега Атлантики до Тихого океану поїздка швидкісними хайвеями світить захоплюючими 39 годинами у машині – і це без зупинок.
При чому ці хайвеї мають переважно дуже одноманітний пейзаж: асфальт, машини, дерева, дорожні знаки – жодної романтики "роад-тріпу". А щоб справді побачити містечка, парки, чудові ліси й поля, треба обирати мальовничі місцеві дороги, а це забере ще більше часу.
Звісно, серед моїх знайомих є сміливці, які гордо долали відстань "від берега до берега", і навіть із дітьми, але це або довго, або виснажливо. Тому в умовах, коли сідати у літак я поки остерігаюсь, мені, як і багатьом, залишився лише місцевий туризм, у межах 3-8 годин на авто.
Для жителів Вашингтона й кількох прилеглих штатів є, по суті, два основні варіанти: такі собі "Карпати" - гори Аппалачі, або щось схоже на "Одещину" - узбережжя штатів Делавер, Мериленд, Вірджинія, Нью-Джерзі, Північна й Південна Кароліни (порівняння – умовні!). Користуючись унікальною нагодою неможливості поїхати за кордон, цього літа я спробувала обидва варіанти.
Гори Аппалачі – справді схожі на Карпати: за висотою, ландшафтом, - і місцевими людьми. Напевно, вперше за чотири роки життя в Америці, від’їхавши всього три години від Вашингтона, я добре роздивилась, як живе провінційна Америка. Неймовірні краєвиди – й купа закинутих будинків, гарна туристична інфраструктура – й люди, які не звикли до чужинців, шикарні гірські дороги – й брак місць, де можна гуляти пішки чи кататись на велосипеді, а не лише їхати машиною.
Там смачна й проста їжа: я вперше за роки їла відбивну із картоплею-пюре, що була на смак як у їдальні Могилянки, тільки подавали це у маленькій гірській харчівні, де ми були єдиними немісцевими відвідувачами. Такі ж прості там і розваги: прогулянки верхи, екскурсії печерами, кемпінг. Але найбільше мені сподобалось те, що там можна справді відпочити від людей, які масово кинулись окуповувати пляжі.
Першу ідею зробити те саме я відкинула на 4 липня, День незалежності США. Як і в Україні, свята для американців – святе, а початок і кінець "довгого вікенду" знаменується традиційними заторами: спершу "звільненням" Вашингтона із подальшим його "взяттям" за два дні.
За кілька тижнів до 4 липня забронювати якесь житло біля пляжу у США просто неможливо, до того ж, я якраз робила сюжет про ситуацію з коронавірусом і побачила відео із пляжів… лишенько, стільки людей – наче Ялта в кращі часи!
Тому другий "захід" на штурм пляжів "американської Одещини" ми взяли у серпні. Що скажеш: дійсно людей багацько, як на пляжі, так і на набережних і вуличках приморських, а точніше приокеанських міст. Проте гарні враження залишила місцева їжа: свіжі морепродукти, смаженина "каджун", "креольська" кухня, гарне барбекю.
Якщо ж в цілому порівнювати з чорноморськими курортами, то в Америці дуже радує чистота піску, наявність туалетів, душів, парасольок і пляжних крісел в оренду.
Цікаво, що саме Атлантичне узбережжя набагато довше, ніж всі Одеська-Херсонська-Миколаївська області разом узяті, але по-суті пляжі у Делавері й Джорджії дуже однотипні й відрізняються лише тим, що південніше вода набагато тепліша. А починаючи із Південної Кароліни, у пейзажах починають визирати пальми, досягаючи апогею у Флориді.
Третій варіант відпочинку, якщо говорити про Вашингтонщину, був доступний тим щасливцям, які живуть у будинках із басейнами. Хоча і там свої обмеження.
Наприклад, наш басейн відкрили на місяць пізніше (оплату за нього, що включена в оренду, ніхто повертати не планує), скоротили години роботи, на дві третини зменшили кількість шезлонгів і столиків, а для їхньої дезінфекції ввели обов’язкові півгодинні перерви (мені це дещо нагадує погодинний розклад піонерського табору), і на цей час усіх людей виганяють не лише з води, а з території басейну. Також лімітували кількість відвідувачів, ввели онлайн-запис на конкретну годину (із перевірянням "талончика" і спеціального браслетика на вході). Плюс заборонили приводити гостей.
У порівнянні з минулими роками відпочивальників біля басейну дійсно поменшало. Мені здається, тому, що більшості людей стало ліньки виконувати всі ці вимоги. Але тих, хто ходив, моя бурхлива уява ділить на кілька категорій.
1. "Профі". Жоден м’яз на їхньому обличчі не видасть радість із приводу диспозиції "літо-сонце-і-вода". За будь-якої погоди і температури води для них головне – результат. Вони граційно пірнають "щучкою" і на крейсерській швидкості виконують свою норму у 20-40-80 басейнів.
2. "Підготовані". Щоб не згоріти, вони першим ділом мастять кожну частинку своєї шкіри товстим шаром соцезахисного крему. Навіть якщо +25. Навіть якщо хмарно. Щоб не потягнути м’яз, перед плаванням 15 хвилин старанно розминаються, присідають і махають руками. Навіть якщо зроблять 6 басейнів. Вони знають всі правила обережного поводження на воді і не відступлять від них ні на крок. Навіть якщо глибина басейну – 1,5 метри. Підковані й обізнані, такі люди не дадуть себе заскочити і готові поділитись мудрістю з іншими.
3. "Невгамовні". Дорослі діти, які стрибають бомбочкою, бризкаються на пів басейну, пірнають, залишаючи ноги у повітрі, спльовують воду, наче верблюди. В їхньому погляді читається: на відміну від решти, вони справді знають, як весело проводити час у басейні.
4. "Тусовочні". Вони не можуть ось так взяти й прийти у басейн без компанії, їжі, напоїв і колонки, з якої верещать модні цього літа виконавці. В басейні не плавають, натомість сидять у воді й теревенять, намагаючись перекричати власну музику. Щоб компенсувати відсутність клубів і вечірок цього літа, ідуть на все, аби провести у басейн побільше друзів і гарно "повідкисати".
5. "МамИ (з варіацією "татИ")". Якби їхня воля, вони провели б цей час корисніше, але басейн дарує їм дорогоцінні миті, коли дитину не треба розважати. Тож "мамИ" (або "татИ"!) можуть перепочити від хатніх турбот, зрідка кидаючи втомлений погляд у бік малюка, який влаштовує морський бій із однолітком, і сподіваючись, що у разі чого, підстрахує рятувальник.
6. "Обсмажені". Кольору їхньої шкіри позаздрила б навіть курка-гриль. Щоб досягти оптимально рівної засмаги, вони обирають купальник-бікіні або мікро-плавки (у США їх вважають непристойними) і проводять довгі дні під палючим сонцем. Найчастіше це люди старшого віку, а отже для сонячних ван вони мають і час, і натхнення.
7. "Квіточки". Приходять в басейн, лише коли світить сонечко, відкисають лише у теплій водичці, ліниво лежать на шезлонгу або читають. Нікому не заважають і самі не висловлюють дратування, навіть якщо біля них дуркує сусідська дитина, після чого їхню забризкану книгу буде соромно повернути у бібліотеку.
А до якої категорії належите ви?
Загалом це літо я б назвала "можна й краще". Може, хоч наступного року відіграємось?
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Як пісні білоруською стали символом мирного протесту. Відео
Всі новини дня
- Голос Америки
Очільник МАГАТЕ відвідає Запорізьку АЕС наступного тижня
Керівник ядерного агентства ООН наступного тижня відвідає Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), повідомляє Міжнародне агентство з атомної енергії на своєму сайті (МАГАТЕ). Рафаель Маріано Ґроссі планує «з перших вуст» оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції та наголосити на нагальній необхідності захистити станцію «під час військового конфлікту, що триває в країні». Це буде другий візит Ґроссі на ЗАЕС з того часу, як Росія окупувала АЕС рік тому.
«Я вирішив знову поїхати на Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, як змінилась ситуація з вересня, і поговорити з тими, хто експлуатує об’єкт у цих безпрецедентних і дуже складних умовах. Я як і раніше сповнений рішучості продовжувати робити все, що в моїх силах, щоб допомогти зменшити ризик ядерної аварії під час трагічної війни в Україні», – наводить прес-служба слова генерального директора Ґроссі.
Під час попереднього візиту на ЗАЕС 1 вересня минулого року Ґроссі створив постійну місію експертів МАГАТЕ на станції, що розташована на півдні України, щоб відстежувати безпекову ситуацію в районі, де тривають бойові дії.
«Незважаючи на нашу присутність на майданчику вже протягом семи місяців, ситуація на Запорізькій АЕС все ще небезпечна. Загрози ядерній безпеці та фізичній безпеці надто очевидні, як і необхідність діяти зараз, щоб запобігти аварії з потенційними радіологічними наслідками для здоров’я та навколишнього середовища людей в Україні та за її межами. Тому я продовжую працювати над пропозицією щодо захисту станції», – сказав він.
Як сказав Ґроссі, його поїздка в Україну також має покращити регулярну ротацію експертів МАГАТЕ на станції, яка перебуває під контролем Росії на окупованій території. Він нагадав, що під час попередньої ротації в лютому експерти МАГАТЕ «зіткнулися зі складними обставинами», в результаті чого ротацію відклали майже на місяць.
У поїздці Ґроссі супроводжуватиме нова група експертів МАГАТЕ, сьома така група, яка присутня на місці з моменту створення Місії підтримки та допомоги МАГАТЕ в Запоріжжі, мовиться у повідомленні агентства.
Як повідомляв Голос Америки, цього тижня Ґроссі заявив, що остання резервна лінія електропостачання на Запорізькій АЕС (на 330 кВ) після трьох спроб ремонту залишалася пошкодженою, що створює небезпечну ситуацію на станції. За його словами, станції потрібне зовнішнє електропостачання для дотримання стандартів ядерної безпеки.
Дивіться також:
- Голос Америки
Російський наступ під Бахмутом, найімовірніше, зупинено – аналітики
Російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити, вважають західні оглядачі. Міністерство оборони Великої Британії у зведенні своєї розвідки підтверджує слова українського командувача генерала Валерія Залужного, який заявив у п'ятницю, що завдяки «титанічним зусиллям» захисників міста ситуацію «вдалось стабілізувати».
У своєму зведенні британська розвідка говорить, що найімовірніше, російський наступ захлинувся через «надмірне виснаження російських сил».
«Українські сили також зазнали великих втрат», – додають британські військові аналітики у повідомленні у Twitter.
Вони наголошують, що ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та «Групою Вагнера», чиї сили також воювали в районі Бахмута на Донбасі.
За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Як зауважує газета New York Times (NYT), посилаючись на інших українських офіційних осіб, загальний темп російських атак на сході України вщухає, це, на думку аналітиків, вказує на те, що зимовий наступ Москви, найімовірніше, «вичерпався після великих втрат».
Гуманітарна ситуація в Бахмуті «жахлива»
Кореспонденти NYT звертають увагу на повідомлення міжнародних гуманітарних працівників, які кажуть, що цивільні особи, які залишилися в зруйнованому війною місті, зіткнулися з «жахливою гуманітарною ситуацією».
Російські війська зруйнували життєво важливі лінії постачання до міста на початку цього року, пояснюють американські журналісти, оскільки на той час були певні свідчення, що Київ міг вивести свої сили з Бахмута. Але потім Київ почав посилати сигнали, що українські війська не здадуть Бахмут.
Підтвердженням цієї лінії журналісти вважають нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Бахмута. Відвідуючи війська на передовій, він пообіцяв утримувати місто. Російські війська з літа минулого року намагалися захопити місто, взявши його в оточення, але у березні після жорстоких боїв представник «Групи Вагнера» Євген Пригожин заявив, що бої є «дуже, дуже важкі» і українські війська «б’ються за кожний метр».
Як повідомляв Голос Америки, за даними Білого дому, Кремль кидав новобранців-в'язнів з «Групи Вагнера» без попереднього навчання і належної підготовки «у м’ясорубку смертельних боїв в Україні». Загальні втрати «Вагнера» складають понад 30 000, з них 9000 вбитими, заявив координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.
Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні
Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.
Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.
Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.
Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.
У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.
Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.
Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку
Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.
Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?
Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.
Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?
Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля
Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.
Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.
Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення
Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.
Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.
Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.
Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.
Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.
Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?
Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.
Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?
Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».
Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.
Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.
Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.
«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео
Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Павлом Слюнькіним. Відео
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.
Форум