Чимало молодих людей, не маючи освіти і професії, опиняються під негативним впливом вулиці. Злочинність, наркотики, проституція особливо поширені серед вихідців з Латинської Америки, в першу чергу у великих містах США.
Вирішити проблему намагається влада різних рівнів, громадські організації і пересічні американці. Так, у Вашингтоні колишній чемпіон світу з боксу намагається утримати молодь від вулиці, навчаючи юнаків поваги до себе та інших через заняття боксом.
Для тренера з боксу Кілі Томпсона це не просто робота.
Це, скоріше, покликання – змінити життя складних підлітків. Він каже:
«Бокс зосереджує їх, дисциплінує і допомагає робити правильні рішення».
Томпсону було 25, коли він став чемпіоном світу з боксу у легкій вазі. Сьогодні він передає свій досвід молоді. Спортзал, де тренує Кілі, знаходиться поблизу місця, де він народився і виростав. Район цей дуже небезпечний, зокрема для підлітків, підкреслює він:
«Більшості дітей, які приходять сюди, загрожує стати злочинцем. Вони з важких родин, не знають хто їх мати, батько, вони неграмотні».
Деякі його підопічні ледве вміють читати. Їдять що перепаде, а перепадає не часто. У зал вони приходять у пошуках кращого життя. «Кожна дитина тут прагне змін», – каже тренер.
На рингу Томпсон дає не лише уроки боксу. Він вчить хлопців життєвих цінностей і вірить у те, що достатньо змінити життя навіть однієї дитини. «Відтак чуєш, як складний підліток каже іншому: «Так не робиться». І це приносить задоволення.
У спортзал приходять хлопці з різних районів столиці.
Один із них Сальвадор:
«Сальвадор – латиноамериканець. Мені він сказав:«Я не слабак, а потім розчулився, і признався, що хоче змінити своє життя».
Сальвадор Ховел говорить про себе:
«Я би розповідав про цю секцію усім молодим людям, які хочуть працювати над собою і шукають альтернатив».
Коли Ліо Деліон прийшов у секцію 5 років тому, він сказав Томпсону, що у нього є мрія:
«Моя мати багато мені допомагає, і я хочу їй віддячити».
Ліо переконаний – без секції, хлопці стануть бандитами. Його турбує, що спортзал можуть закрити. Кілі додає, що їм потрібні боксерські рукавиці, книжки, тренери.
З 13 тренерів залишилося троє людей, і ті працюють безкоштовно. Один з них Родні Макінтаєр – товариш Кілі вже понад 40 років. Він каже, що хлопці варті, аби працювати задарма:
«Я працюю вже 10 місяців без жодної платні».
Родні, як і Кілі поділяє думку, що «відбивати» у вулиці треба кожну дитину:
«Якось мене запитали: Навіщо ти займаєшся цим? Чому не махнеш рукою на цих хлопців? І я відповів: «Як ти гадаєш, чому ця дитина тут? Тому, що вона прагне кращого життя».
Наприкінці тренування Кілі обмірковує з хлопцями план на наступний день. Усі слухають уважно, адже ніхто не хоче пропустити щось важливе.
