Спеціальні потреби

Річниця підписання Будапештського меморандуму: чому відрізняються українська та англійська назви документа?


Після агресії Росії, у квітні 2014-го, очільники зовнішньо-політичних відомств США, Великобританії та України зустрілися в Парижі в рамках консультацій, передбачених Будапештським меморандумом

5 грудня виповнюється 27 років з дня підписання Україною, США Росією та Великої Британії Будапештського меморандуму. Документ давав Україні запевнення у безпеці, у зв`язку з приєднанням держави до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Будапештський меморандум став документом, який, по суті, підвів риску під ядерним статусом України. До цього у січні Україна підписала трьохсторонню заяву з США та Росією, в якій зазначалося про відданість рішенню про приєднання до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У листопаді відповідний закон прийняла Верховна Рада.

Американський дипломат Стівен Пайфер, який на початку 1990-х працював у Державному департаменті та брав безпосередню участь у перемовинах згадує: починаючи з 1991 року для Сполучених штатів відмова України від ядерного статусу було питання номер один.

«І усі розмови під час зустрічей між двома президентами, починаючи з 1991 і закінчуючи 1994 роком, завжди зосереджувалися на питанні відмови України від ядерної зброї», – пояснює він.

Сенатор Річард Лугар – один з ініціаторів програми Нанна-Лугара, яка дозволила США надавати допомогу країнам колишнього СРСР в утилізації ядерної зброї, в інтерв`ю Голосу Америки у 2016-му розповідав, що на початку 1990-х він відвідав Україну, Білорусь та Росію і на власні очі бачив ті загрозливі умови, в яких перебувала низка ядерних військових об`єктів.

Про це знав і президент Росії – Борис Єльцин, і України – Леонід Кравчук. За словами Лугара, під час зустрічі з Кравчуком він сказав, що США готові надати Україні $ 100 млн, аби допомоги Києву позбутися ядерної зброї. Кравчук був дуже схвильований, одразу разом з Лугаром вийшов до журналістів та сказав, що Вашингтон готовий дати $150 млн.

«Коли ми повернулися до США, я пішов до президента Буша і розповів йому все. Він підписав листа до Кравчука, у якому пообіцяв $150 млн. Кравчук вміло скористався ситуацією. У підсумку на програму роззброєння ми витратили $750-800 млн», – згадував Лугар у своєму інтерв’ю Голосу Америки.

Стівен Пайфер брав участь у перемовинах щодо тексту Будапештського меморандуму
Стівен Пайфер брав участь у перемовинах щодо тексту Будапештського меморандуму

Пайфер підтверджує, що українська сторона мала побоювання щодо економічного аспекту роззброєння. І це стосувалося, як втрати вартісного урану, так і витрат на утилізацію зброї. Американська сторона приймала ці аргументи та пропрацювала їх в інтересах України. «В цілому США покрили усіх видатки, тому що ми бачили, що це в інтересах безпеки Сполучених Штатів, адже ці боєголовки та бомбардувальники були розроблені, щоб нанести удар по США», – каже дипломат.

Дослідниця ядерної політики Мар’яна Буджерин погоджується, що в процесі перемовин багато інтересів України було враховано. В той же час, вона звертає увагу, на важливий аспект в контексті саме гарантування безпеки. Адже україно та англомовна назви документа відрізняються. Якщо в першому варіанті мова йде про «гарантії безпеки», то у другому про «запевнення».

Пайфер пояснює, що основним у перемовинах був англомовний документ, його і погоджували сторони. І для американців таке формулювання було принциповим. І Україна та Росія з цим погодилися. «Ми донесли нашу позицію дуже чітко Україні, що ми не можемо використовувати термін «гарантії» у меморандумі. Бо для американців, по суті, це означає рівень реагування, який мають країни-члени НАТО. Тобто, якщо хтось атакує країну НАТО, для захисту будуть залучені американські військові. І ми пояснили, що не готові долучити військових США до захисту безпеки України», – згадує Пайфер.

В україномовній версії документу використаний термін "гарантії"
В україномовній версії документу використаний термін "гарантії"

Оцінюючи значення меморандуму, Пайфер звертає увагу на те, що відмова від ядерного статусу, по суті, відкрила абсолютно нову сторінку у співпраці України з США, НАТО та Європою. «Починаючи з 1994-го, ми почали рух у вирішенні інших питань в україно-американських відносинах, це стосувалося і економічної співпраці, і демократичних перетворень та ринкової економіки», – пояснює він.

Буджерин, у свою чергу, звертає увагу на те, що відмова України від ядерної зброї мала важливе значення для в цілому процесу нерозповсюдження цього типу озброєння у світі. Адже після Києва так званий клуб ядерних держав залишили Білорусь та Казахстан.

У той же час якщо у 1994-му для української сторони питання у використання різної термінології в англо та україномовній версії меморандуму було не надто принциповим, то двадцять років потому, у 2014, коли Володимир Путін розпочав збройну агресію проти України, воно набуло нового значення.

Адже якби в англомовній версій були зазначені «гарантії», США мали би застосували своїх військових для захисту територіальної цілісності України. Пайфер, у свою чергу, погоджується, що навіть в рамках запевнень, зазначених у меморандумі, у 2014-му США мали би зробити більше для захисту України.

Він вважає, що адміністрація Барака Обами у 2014-му зробила помилку, коли не надала Україні летальної зброї. «Це змінилося пізніше. Помилка була ще й у тому, що адміністрація тоді не говорила більш детально про Будапештський меморандум, в першу чергу, з американською аудиторією, пояснюючи, чому США мають підтримувати Україну. І який в цьому наш інтерес», – додає він.

Буджерин зазначає: меморандум прописує механізм консультацій, які «будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань». Цей інструмент був задіяний лише один раз у квітні 2014-го. Міністри закордонних справ України, США та Великобританії зустрілися в Парижі. Буджерин каже, незважаючи на те, що Сергій Лавров на той час був у Парижі, він не з'явився на зустріч.

Пайфер також додає, що Лавров тоді зробив досить контраверсійну заяву щодо меморандуму, заявивши, що документ був підписаний з попередньою владою. «Тобто, виходить, що кожного разу, коли в якійсь країні змінюється влада, Росія має проводити нові перемовини та перепідписувати усі угоди?» – дивується дипломат.

У квітні 2014-го за підсумками консультацій була прийнята заява, яка засуджувала дії Росії. «Але, на жаль, на цьому процес в рамках Будапештського меморандуму закінчується. І я зараз не цілком можу прокоментувати, чому так сталося? Це, мабуть, вже питання до майбутніх істориків, які зможуть підняти документи адміністрації Барака Обами та зрозуміти, які там були внутрішні обговорення цієї теми. Але навіть дивно, що потім вся військова допомога, яка надавалася Україні не пішла в рамках Будапештського меморандуму», - додає дослідниця.

Буджерин також вважає, що політикам слід переглянути своє ставлення до Будапештського меморандуму. Оскільки і Мінський, і Нормандський процеси практично заблоковані, перемовини в рамках Будапештського меморандуму зможуть, по-перше, долучити до процесу США, а, по-друге, перезапустити його. В той же час Пайфер вважає, що оскільки Росія вже сказала, що проти долучення США до перемовин, такий сценарій не надто реалістичний.

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG