Спеціальні потреби

Світова наука вчиться на досвіді Чорнобильської аварії


Чорнобиль змінив не лише життя сотень тисяч людей, постраждалих від вибуху на АЕС, але й світову науку. За кордоном про аварію на ЧАЕС дізналися раніше, ніж населення Радянського Союзу. Утім, ще довгий час західні науковці не мали доступу до інформації безпосередньо з Чорнобильської зони.

Американець українського походження Олександр Січ був першим і довгий час єдиним західним дослідником, який працював на ЧАЕС разом із українськими та російськими вченими. Потрапив він туди ще у 1991-му році, будучи аспірантом.

Олександр Січ
Олександр Січ
«Вони абсолютно відкриті були зі мною. Я ходив по зоні і вільно дивився, вони ділилися своїми даними. Гарні, абсолютно гарні хлопці, сильні фахівці. Тільки один момент був у тому, що вони страшно ізольовані від світу», – зазначає Олександр Січ – фізик-ядерник, професор Францисканського університету США.

Як розповідає Січ, найбільше його шокувало усвідомлення того, що суміш піску, бору та інших речовин, які скидали гелікоптери, не потрапляла на пошкоджений реактор. А отже виверження радіоактивних елементів тривало протягом дев’яти днів.

«Мені показали кадр за кадром, де горіла ця червона пляма. І я пам’ятаю, що не міг всю ніч спати. Бо світ думав, що вони все закрили, а тут виявляється, що зовсім відкрито все горіло», – пригадує експерт.

Сама активна зона 75% знаходилася в шахті, десь 10-12 метрів на нижньому поверсі будівлі та просто там горіла разом з графітом. Таким чином, говорить науковець, горіння радіоактивних елементів зупинилося само собою. Олександр Січ каже, що це зруйнувало один з міфів, який побутував у тогочасній науці – так званий «китайський синдром»:

«Ніби ядро ядерного реактора може повністю розплавитися і спуститися аж до центру земної кулі, якщо не до самого Китаю. Чорнобиль показав, що це абсолютно неможливо».

Загалом, розповідає Олександр Січ, після того як стали зрозумілими причини аварії, одна з яких – недоліки дизайну реактора – фізики-ядерники на Заході дещо втратили інтерес до Чорнобиля. Січ каже, що на Заході така аварія не можлива, бо тут таких реакторів не існує:

«Чим більше він кипить, тим більш нестабільний. На Заході було б неможливо отримати ліцензію на такий реактор».

Представник Агентства з контролю за продуктами харчування та ліками Алла Шапіро каже, що у сферах медицини, фармакології та швидкого реагування у випадку аварії, світова наука продовжує вчитися на досвіді Чорнобиля:

Алла Шапіро
Алла Шапіро
«Це був великий поштовх та шок для Америки. Багато уроків було вивчено. По-перше, що необхідно мати план, протоколи з кожного питання, наприклад, як давати калієвий йод населенню у разі раідаційного ураження».

У 1986-му році Алла Шапіро жила в Києві та працювала в Київському інституті гематології та переливання крові. Про аварію на ЧАЕС довідалася від свого батька:

«Він казав, що слухав «Голос Америки» та почув, що на Чорнобилі стався вибух ядерного реактора».

Пізніше Шапіро з іншими лікарями відіслали до ураженої зони, де вона брала зразки крові у населення. Потім роками Алла спостерігала та вивчала вплив Чорнобильської аварії на здоров’я населення. Тепер, 25 років після Чорнобильської катастрофи, Шапіро працює у відділі боротьби з тероризмом та підготовки до надзвичайних ситуацій Агентства з контролю за продуктами харчування та ліками США. Її завдання – підготувати країну до катастрофи, подібної до Чорнобильської, чи до терористичного нападу.

«Перший крок – люди повинні прямувати в укриття. Цього не було в Чорнобилі. Наступного дня після аварії люди стояли на вулиці, з дітьми, дитячими возиками, по 12 годин чекаючи на автобус для евакуації», – пригадує Алла.

Також населення має отримати чітку інформацію зрозумілою мовою. Після катастрофи на Чорнобилі, розповідає Шапіро, інформація приховувалася не лише від населення, але і від спеціалістів:

«З наукових медичних бібліотек зникла вся література, повязана з радіацією, не можливо було нічого знайти. Це було зроблено навмистно, згідно з розпорядженням. Навіть у лікарів не було доступу до літератури».

Алла зазначає, що після Чорнобильської катастрофи у медицині було зроблено поступ у лікуванні радіаційних опіків та пересадці кісткового мозку людям, ураженим радіацією:

«Ставлення до пересадки кісткового мозку при радіаційному ураженні дуже змінилося тут в Америці. Зрозуміли, що треба дуже ретельно робити підбір пацієнтів. Пересадку можна робити лише тим, у кого немає супутніх уражень, повязаних з радіацією. І дуже важливо, яку саме дозу опромінення отримала людина».

Також у США розробляються ліки для профілактики, лікування та мінімізації наслідків ураження людини радіацією, біологічною, хімічною чи ядерною зброєю.

У розробці цих препаратів відділ, в якому працює Шапіро, співпрацює з фармацевтичними компаніями та науковими інститутами.

Будь-яка аварія, що забирає людські життя та здоров’я, є трагедією. Але вона може стати у роком на майбутнє, якщо фахівців зі всього світу мають доступ до цієї інформації.

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

XS
SM
MD
LG