Спеціальні потреби

Напередодні 26-ої річниці аварії на Чорнобильській АЕС українські високопосадовці заговорили про те, щоб відновити життя в населених пунктах у Чорнобильській зоні; екологи – проти.

Прем’єр-міністр Микола Азаров, відвідуючи Центр радіаційної медицини, поділився своєю думкою про можливість почати відновлювати територію Чорнобильської зони. Кількома днями раніше голова Верховної ради Володимир Литвин розповів про свої переконання в тому, що землі, постраждалі під час аварії, не можна залишати незадіяними.

«Є всі підстави вдихнути життя в спустілі й неживі території, міста, населені пункти. А це все – робочі місця, додаткові доходи нашого бюджету й країни», – сказав Азаров.

Відразу після аварії потрібно було швидко реагувати та нейтралізувати наслідки. Як один із методів на пряму на місці захоронювали відходи – радіоактивні конструкції, деревину – все закопали у спеціальні траншеї. Всього їх більше 800. Представники зони відчуження говорять, що цей метод довів свою ефективність, адже сьогодні майже немає міграції радіаційних часток за межі траншей.

«Уже зараз на більшій частині території посиленого контролю можна проводити діяльність без обмежень», – переконує перший заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження МНС Дмитро Бобро.

Екологи говорять, що заяви українських політиків – піар, щоб було про що поговорити перед виборами, адже на територіях у більшій чи меншій мірі залишається радіація і забруднення, а відповідно – це ризик для здоров’я.

«Якби було все зроблено в цій державі, тоді дійсно варто було б цікавитися Чорнобильською зоною, чи зоною під забрудненням. Як на мене, сьогодні немає потреби у терміновому освоєнні зони, це небезпека, ризики і це дорого», – сказав Голосу Америки голова Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан.

Вироблено в Чорнобильські зоні

Головну небезпеку становить бруд, який утворився під час аварії, хоча з роками його кількість зменшується, поки він і досі присутній на територіях. Тому екологи говорять, що не варто їсти щось вирощене на території Чорнобильської зони, адже ніхто не буде визначати чи кожен конкретний гриб не становить небезпеки.

Попри це представники уряду запевняють, що більшість населених пунктів Чорнобильської зони, які належали до території посиленого контролю – абсолютно придатні для того, щоб їх використовували під товаровиробництво. Але навіть якщо результати дозиметричних вимірювань покажуть позитивні зміни, постане соціальне питання. Люди, які сьогодні проживають на цих територіях, не захочуть, щоб з них зняли «особливий статус», адже в цьому випадку вони позбавляться пільг. Без зміни статусу зацікавлені інвестори не зможуть приходити на ці території.

«Виходить – замкнуте коло. Через те, що території мають особливий статус за законом, там не можна розвивати виробництва», – сказав Бобро. «Люди не розуміють, якщо сюди прийде інвестор та почне реалізовувати проекти, так ці території отримають стимул для розвитку».

Відкритим залишається питання, чи знайдуться інвестори, які захочуть вкладати гроші у своє виробництво на територіях, які раніше вважалися небезпечними, і чи готові будуть українські споживачі купувати товар, що там виробляється.

Екологи радять не чіпати території, які постраждали, а залишити все як є, щоб природа сама включила залишки небезпечних речовин в обмін і таким чином нейтралізувала їх.

В подорож у Чорнобильську зону

Поки питання виробничих технологій на території Чорнобильської зони ще обговорюється, інший вид бізнесу – екскурсійний туризм – сприймається нормально як представниками зони відчуження, так і екологами.

«Якщо люди ходять по асфальту, там немає вітру, то ситуація в принципі, як на вулиці в Києві, інша справа – зробити крок вправо, чи вліво – тоді це небезпечно. Загалом, я не бачу проблеми в таких поїздках», – сказав Мовчан.

Поїздки до Чорнобильської зони не належать до традиційного туризму, адже задля власної безпеки доведеться суворо дотримуватися всіх правил. Такі поїздки започаткували з метою інформувати населення про те, що було, про потенційну загрозу від ядерних об’єктів та можливості подолання наслідків аварій подібних до тої, що сталася на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG