"Чи то вони живуть в історії, чи то історія живе в них ...", - пише Сергій Москальов про американських історичних реконструкторів, які щороку збираються у Геттісбургу (Пенсильванія) для масштабного відтворення найбільш кровопролитної битви Громадянської війни в США 1861-1865 рр.
Вдивіться в ці обличчя: щоразу, знімаючи репортаж на тему Громадянської війни в США, я ловлю себе на думці: ні, переді мною інша Америка, зовсім не та, столична, з її лощеним чиновницьким класом, ввічливо-двозначними адвокатами, спритними напористими лобістами і благополучними молодими яппі на вулицях упереміш з ватагами веселих студентів.
Ні, в цій моїй галереї - інші особи, інші типажі. Навіть посмішка - та, що стала у світі візитною карткою будь-якого американця, і вона лише з нагоди тільки раптом промайне на суворому обличчі «мого» ополченця.
Хто вони, ці похмурі, але ввічливі провінціали?
Як багато їх у мундирах і кітелях часів Громадянської війни?
До Геттісбургу на парад з'їхалося не менш десяти тисяч - ополченці - історичні реконструктори - є таке хобі. Не раз і не два на рік вони збираються на бойові маневри, зі стріляниною, марш-кидками, живуть в таборах, іноді, відзначаючи дати великих битв, проходять, як і цього разу, парадом вулицями містечок, історія яких тісно пов'язана з історією громадянської війни.
Форма кожного - конфедерат він чи федерал - це не просто костюм, але і знак історичного вибору і політичного уподобання.
Реконструктори прекрасно організовані, підрозділи структуровані, в них свої начальники і командири. «Під рушницею», щоправда, у вільний від роботи час, добровільно, тисячі і тисячі ополченців.
Що ще, крім любові до військової історії, відрізняє цих людей?
У більшості - вони безкомпромісні захисники звичного для себе способу життя, американських - в їхньому розумінні - цінностей, коли кожен відповідальний за себе, коли влада зі столиці не дуже втручається у справи штату, в їх особисте життя. У числі принципів, звичайно ж, і відстоювання права на носіння зброї. Всі спроби з центру заборонити або обмежити це право приймаються буквально в багнети.
І вони готові захищати свою Америку...
Вдивіться в ці обличчя: щоразу, знімаючи репортаж на тему Громадянської війни в США, я ловлю себе на думці: ні, переді мною інша Америка, зовсім не та, столична, з її лощеним чиновницьким класом, ввічливо-двозначними адвокатами, спритними напористими лобістами і благополучними молодими яппі на вулицях упереміш з ватагами веселих студентів.
Ні, в цій моїй галереї - інші особи, інші типажі. Навіть посмішка - та, що стала у світі візитною карткою будь-якого американця, і вона лише з нагоди тільки раптом промайне на суворому обличчі «мого» ополченця.
Хто вони, ці похмурі, але ввічливі провінціали?
Як багато їх у мундирах і кітелях часів Громадянської війни?
До Геттісбургу на парад з'їхалося не менш десяти тисяч - ополченці - історичні реконструктори - є таке хобі. Не раз і не два на рік вони збираються на бойові маневри, зі стріляниною, марш-кидками, живуть в таборах, іноді, відзначаючи дати великих битв, проходять, як і цього разу, парадом вулицями містечок, історія яких тісно пов'язана з історією громадянської війни.
Форма кожного - конфедерат він чи федерал - це не просто костюм, але і знак історичного вибору і політичного уподобання.
Реконструктори прекрасно організовані, підрозділи структуровані, в них свої начальники і командири. «Під рушницею», щоправда, у вільний від роботи час, добровільно, тисячі і тисячі ополченців.
Що ще, крім любові до військової історії, відрізняє цих людей?
У більшості - вони безкомпромісні захисники звичного для себе способу життя, американських - в їхньому розумінні - цінностей, коли кожен відповідальний за себе, коли влада зі столиці не дуже втручається у справи штату, в їх особисте життя. У числі принципів, звичайно ж, і відстоювання права на носіння зброї. Всі спроби з центру заборонити або обмежити це право приймаються буквально в багнети.
І вони готові захищати свою Америку...
