Спеціальні потреби

Вчені у США намагаються створити стійкіші види зернових культур


Кліматичні зміни на планеті спричиняють небувалі посухи, повені та інші природні катаклізми, які завдають нищівної шкоди посівним культурам. Науковці все більше задумуються над тим, як прогодувати нестримно зростаюче населення Землі у випадку екологічної кризи. Дослідники Міністерства сільського господарства США працюють над вивченням диких рослин, які легше адаптуються до екстремальних умов і можуть допомогти вирішити проблему у майбутньому.

Дикі рослини, здається, цілком комфортно почувають себе в умовах потепління. Дослідник рослин Луїс Зіска вже кілька років проводить порівняльне дослідження культивованого та дикого червоного рису. Кожен вид вирощують у спеціальному температурному режимі з контрольованим рівнем двоокису вуглецю в повітрі. Дослідник каже, що червоний рис буквально розкошує в умовах спеки:

«Ми розглядаємо дикий рис як унікальне джерело генів, що можуть дозволити культурному рису пристосуватись до змін клімату та приносити кращі врожаї».

У цих дослідницьких камерах науковці вирощують рослини при контрольованій температурі та рівні двоокису вуглецю.

«У цих умовах ми можемо створювати таку концентрацію двоокису вуглецю, яка існувала 50 років тому», – Луїс Зіска.

Друга камера симулює сьогоднішні умови. У третій камері, за словами Зіски, рівень двоокису ще вищий, а температура – вища на два градуси за сучасну:

«Це звичайний рис. Як бачимо, у нього лише зав’язуються квіточки, зерно лише починає формуватись. Для порівняння – дикий рис за тих самих умов вже на іншій стадії. Він росте значно швидше».

У четвертій камері, температура на 4 градуси вища за характерну для сучасності. На думку вчених, такими будуть умови на планеті через 30-50 років. І знову – дикий рис прекрасно росте, а культурний – ледь животіє.

«Культурний рис стає безплідним. Кітка та пилок стають стерильними при високих температурах. Тож сама рослина має хороший вигляд, але не може плодоносити», – каже Луїс.

Зіска пояснює, що культурний рис не може переносити настільки ж широкий діапазон варіацій клімату, як дикий червоний рис. Ще важливіше, на думку науковця, те, що у більшості культурних рослин є «дикі» родичі:

«Ми робимо те ж що і природи – відбираємо найкращих. Шукаємо набір генів, який був би найкращим для широкого спектру перемінних температур, а не для вузького діапазону умов».

Згідно з даними Міністерства сільського господарства, Таїланд, В’єтнам, Китай та США є провідними виробниками рису у світі. Це 2-3 мільярди людей залежать від рису як продукту харчування та промислової сировини.

Зіска сподівається, що зможе створити рисову культуру, яку за 3-5 років будуть вирощувати фермери. Йому ще треба вивчити реакцію червоного рису на екстремальну посуху та вологість. На думку вченого, за кілька десятків років окультурений дикий рис зможе нагодувати людство, яке житиме в цілком нових кліматичних умовах.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG