Спеціальні потреби

Актуально

​Росія не наважиться пробивати сухопутний коридор до Криму – Stratfor

Фото для ілюстрації: військові навчання, Росія, Східний Сибір, 2018

Сценарій, згідно з яким у 2019 році Росія може спробувати створити так званий «сухопутний міст» до Криму, багато політичних експертів у приватних розмовах називають зараз приводом для занепокоєння. Мовляв, навіть попри санкції і неминучу загрозу їхнього посилення в разі загострення ситуації, Москва здатна наважитися на такі дії.

Наскільки це реально у 2019 році? Які сили знадобилися б Росії для наступу? Чи здатна Україна відбити атаку? Наскільки Києву допоможуть надані Америкою «Джавеліни»? І чи можливий прямий військовий конфлікт, якщо Кремль не задовольнять результати українських виборів?

Всі ці запитання в ексклюзивному інтерв’ю Українській службі Радіо Свобода відповів Юджин Чаусовський – старший аналітик з питань Євразії американської розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, що відома своїми економічними і геополітичними прогнозами про події у світі, до яких дослухаються у високих кабінетах у США та в Європі.

– Кілька років тому Stratfor, аналізуючи варіанти розвитку подій в Україні, у своїй доповіді наводив і кількість солдатів, які знадобляться Кремлю для наступальної операції, і навіть карту ймовірних бойових дій. Час минув, тож, наскільки цей сценарій ймовірний зараз?

Сценарій наземного коридору до Криму або Придністров'я вкрай малоймовірний на цей момент. Водночас не думаю, що такий розвиток подій слід повністю виключити

– Маю сказати, що сценарій наземного коридору до Криму або Придністров'я вкрай малоймовірний на цей момент. Думаю, якщо Росія збиралася зробити настільки серйозний військовий крок, то це, швидше за все, вже сталося б на самому початку конфлікту. І враховуючи, що за останні рік-два ситуація все ж стабілізувалася, думаю, це робить ще більш малоймовірним, що Росія піде на такі дії. Водночас зазначу, не думаю, що такий розвиток подій слід повністю виключити. Можуть виникнути зовнішні чинники, які здатні вплинути на це рішення, як і на конкретні цифри.

Росії знадобиться від 20 до 30 тисяч солдатів для створення російського «сухопутного мосту» до Криму

Коли ми вперше підготували цю доповідь про можливі військові сценарії в Україні (а було це чотири роки тому), то оцінили, що Росії знадобиться від 20 до 30 тисяч солдатів для створення російського «сухопутного мосту» до Криму і приблизно в два рази більше – від 40 до 60 тисяч осіб, щоб досягти Придністров'я. Думаю, ці цифри і досі правильні. Але все дуже залежить від того, на які саме дії піде Росія. А ще – від зовнішніх обставин. Перш за все, наскільки США і країни НАТО підтримають Україну у військовому плані. Це визначить і кількість військовослужбовців і тип військ, які Росія може задіяти при такому сценарії. Хоча, повторю, в цілому зараз малоймовірно, що Росія піде на створення «сухопутного мосту». Але якщо це трапиться, то цифри будуть приблизно такими, як ми озвучили.

– Але для захоплення території і для того, щоб її потім утримати, потрібна різна кількість військ. Які цифри є у ваших аналітичних звітах?

– Так, названі мною цифри – від 20 до 30 тисяч осіб для створення «коридору в Крим» – це необхідно тільки для початкової військової операції. А далі знадобляться ще декілька тисяч військовослужбовців. Складно назвати точну цифру, оскільки це буде залежати від конкретних обставин, але явно будуть потрібні ще десятки тисяч солдатів, щоб утримати цю територію, обороняти її. І це була б виснажлива позиційна війна проти українських сил і, можливо, сил, підтримуваних НАТО. У разі, якщо Росія спробує пробити більш широкий коридор, до Придністров'я, це можуть бути сотні тисяч солдатів – або навіть більше того. Для Росії це було б дуже серйозною військовою присутністю, якщо б вона зважилася це зробити.

– Якщо таки зважилася б – яку техніку може використати Кремль при такому сценарії?

Це сценарій повномасштабної війни

– Це знов залежить від того, яку саме операцію проводила б Росія. Але в будь-якому випадку це сценарій повномасштабної війни. Таким чином ми говоримо про все – від сухопутних військ, танків до протиповітряної оборони і авіаційних підрозділів. Це був би грандіозний розмах – всі військові операції, можливо, навіть із використанням морського елементу... І навіть зараз, коли виникла напруженість в Азовському морі, думаю, ми якраз побачимо безліч різної техніки, яку використовуватимуть російські військові.

– Наскільки у цій ситуації допоможуть «Джавеліни», які Україні надали Сполучені Штати? Багато хто говорить про них як про потужних засіб стримування, як про чинник, який серйозно змінив і ситуацію, і розклад сил…

– Безумовно, «Джавеліни» – істотне поповнення арсеналу Збройних сил України, але я б не сказав, що вони здатні стати переломним моментом в разі великого військового конфлікту з Росією. Безсумнівно, українські військові покращили свої можливості і техніку. Не тільки за рахунок «Джавелінів», а й в результаті навчань, внаслідок реформ, які проводилися протягом останніх чотирьох років. Але при цьому маю сказати, що і Росія за цей час провела і військову модернізацію, і реформи. Тож, звичайно, Україна поліпшила свої можливості з військової точки зору. І, ймовірно, Росії знадобилося б більше військ і більше військової техніки ... Але я не думаю, що «Джавеліни» можуть щось змінити в глобальному плані в цьому конфлікті, який, як і раніше, може бути таким, як ми прогнозували 4 роки тому.

– Тоді виникає питання – які сили потрібні у такій ситуації Україні? І – озвучу зараз побоювання наших читачів – чи здатна буде держава взагалі відбити настільки потужний наступ?

– Думаю, з української сторони це було б використання всіх доступних сил. Звичайно ж, все залежить від того, як саме Росія зробила б атаку, але по суті це вимагатиме майже повної участі всіх Збройних сил країни і, ймовірно, підтримки з боку США або НАТО (тут я не маю на увазі прямий військовий конфлікт – швидше військову підготовку і матеріально-технічне забезпечення). А таку підтримку після майже п’яти років конфлікту все видніше – ми ж уже бачили, що США і деякі країни НАТО допомагають Україні, збільшують підтримку, зокрема, в тому, що стосується Азовського моря. Або принаймні допомагають Києву створити власні військові підрозділи. І я думаю, це, безумовно, посилилося б в разі повномасштабного або часткового російського вторгнення – або спроб пробити ці «наземні мости».

Відбити настільки потужний напад, з військової точки зору, це була б проблема. Українські Збройні сили, на жаль, не зрівняються з російськими (за кількістю солдатів та наявної військової техніки – ред.) Все також буде залежати від рівня підтримки, яку Україна може отримати від Заходу і НАТО, але я порівнюю звичайні озброєння.

Водночас, зверніть увагу на той факт, що досі Росія діяла (що військовими засобами, що опосередковано) тільки в таких місцях, як Крим або східна Україна, тому що це має максимальну політичну підтримку (всередині самої країни – ред.) і військових дій, і силових рішень. Але якщо вона вийде за рамки цих територій, наприклад, якщо мова про «наземний коридор», то в залежності від того, як далеко це зайде, все стає менш життєздатним і сприятливим для російського політичного клімату. Таким чином, якщо ми побачимо війну на виснаження з Україною або тимчасові військові дії, Росія зіткнеться з величезними внутрішніми проблемами.

– Що б ви назвали серед головних загроз? Ситуацію навколо Азовського та Чорного морів?

Існує ціла низка загроз, джерелом яких є Росія. Військова – тільки один з аспектів російського інструментарію

– Існує ціла низка загроз, джерелом яких є Росія. І звичайно, як ви згадали, одна з них пов'язана із Чорним морем, оскільки ми вже бачили зростання напруженості і інтервенцію в районі Азовського моря. Але у Росії є й багато того, що ми називаємо засобами гібридної війни, які вона може використовувати для того, щоб шкодити Україні. Від політичних маніпуляцій до енергетичних і економічних обмежень, від пропаганди до підтримки протестів в Україні. Отже, загроз чимало, і військова – тільки один з аспектів російського інструментарію.

– Чи є серед них втручання у майбутні вибори?

– Я думаю, Росія робитиме те, що ми вже бачили під час виборів і на Заході, і на пострадянському просторі, намагатиметься впливати на вибори, використовуючи різні тактики: пропаганду, підтримку проросійських діячів і партій. У випадку з Україною це трохи складніше для Росії через конфлікт на сході країни і, звичайно ж, через Крим – тобто вже не буде такого масштабного впливу на вибори, який дійсно був в минулому. Це тепер буде набагато складнішим завданням для Росії! Проте вона все ж здатна зробити чимало, щоб хоча б вплинути на результат. Від, як я вже казав, підтримки різних партій до спроб створити хаос, щоб дестабілізувати політичну ситуацію в широкому сенсі слова.

– Чи може Москва піти на прямий військовий конфлікт із Україною, якщо її не влаштують результати виборів?

– Думаю, тут – чимало обставин. Лише одна із яких – військові можливості Росії. У неї, безумовно, є необхідна кількість підрозділів для такої військової операції, але в прямому військовому зіткненні з Україною для Москви так багато невідомих ... Та ж можлива залученість американських і натовських військових ... Чи буде вона – велике питання для Росії і дуже великий ризик, на який вона має піти. Ви також повинні враховувати політичну та економічну ціну цієї війни – не тільки для того, щоб утримувати величезну кількість військ – хто знає, скільки часу, – а й через санкції, які неодмінно послідують, щоб покарати Росію за таку поведінку. Повторю – у Росії, можливо, був шанс вдатися до таких дій на самому початку конфлікту, але зараз вже впродовж понад чотирьох років Україна мала час для розвитку свого військового потенціалу, є західна підтримка: як в сфері безпеки, так і економічна, здійснюється тиск на Росію – і це тільки збільшує ціну.

Кінцева мета Росії полягає в тому, щоб перешкодити західній інтеграції України

І, врешті-решт, запитайте – а які у Росії цілі? Адже Москва не хоче анексувати всю Україну – знаєте, для цього будуть потрібні величезні ресурси, яких у неї просто немає. Тому кінцева мета Росії полягає в тому, щоб по суті перешкодити західній інтеграції України, підірвати зусилля влади, спробувати заблокувати рух України в бік Заходу. А повномасштабне військове втручання призведе тільки до протилежного результату.

Саме тому я не думаю, що пряме військове вторгнення в Україну є вірогідним сценарієм. Це може бути лише крайній варіант, який вибере Росія, якщо вона відчує крайню загрозу для себе, пов'язану з Україною – наприклад, в разі приєднання вашої країни до НАТО або щось такого ж масштабу. А в будь-якому іншому випадку такі дії стали б набагато більшим ризиком для Росії, ніж зиск, який вони можуть отримати.

– Який Stratfor бачить реальний варіант вирішення конфлікту на Донбасі? Щось, що реально могло б спрацювати найближчим часом?

– Складно назвати рішення, яке реально спрацювало б найближчому майбутньому. Україна – місце зіткнення інтересів. Росія зацікавлена в тому, щоб утримувати вашу державу у своїй сфері впливу. З іншого боку – Захід, який намагається залучити Україну до свого табору або хоча б підтримати Україну на шляху її західної інтеграції. І ми бачимо зіткнення цих двох інтересів у формі конфлікту на сході України. Таким чином єдине вирішення, яке я бачу, може вимагати значних геополітичних змін: або значне ослаблення російської позиції, коли вона приймає західну інтеграцію України, що, я думаю, малоймовірно; або якесь істотне посилення Росії чи ослаблення Заходу до такої міри, що Росія зможе в принципі повернути Україну в сферу свого впливу, що, як я бачу, також малоймовірно. Таким чином найбільш імовірним результатом (щонайменше у найближчій перспективі) є сценарій «замороженого конфлікту», який ми бачили в різних місцях по всьому колишньому Радянському Союзу: Придністров’я, Нагірний Карабах або Абхазія, Південна Осетія ... Які досі у «підвішеному стані», ймовірно, в такому ж стані буде і схід України – принаймні протягом наступних кількох років.

Передрук з "Радіо Свобода"

Дивіться також: Головні події у США за вихідні

Головні події у США за вихідні. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:12 0:00

Всі новини дня

«Президент Путін намагається використати зиму як зброю», – генсекретар НАТО. Відео

«Президент Путін намагається використати зиму як зброю», – генсекретар НАТО. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:50 0:00

«Сьогодні країни додали нові обіцянки всеохопного набору підтримки України. Цим фінансуватиметься негайна незбройна допомога, включно з пальним, генераторами, допомогою Україні долати наслідки російських ударів по її електромережі», – генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ.

"Частина спадщини, за яку українці зараз борються". У Мадриді представили картини репресованих в СРСР українських модерністів

Робота «Експериментальне життя» Олександра Богомазова - серед понад 50 картин на виставці українського авангарду з українських колекцій, які представлено в музеї Тіссен-Борнесміса в Мадриді. Іспанія, 29 листопада 2022 року. REUTERS/Juan Medina

В одному з найвідоміших музеїв світу у Мадриді відкрилась виставка евакуйованих під обстрілами з Києва картин українських авангардистів початку ХХ століття.

"Представлено український авангард, який став предтечою модернізму у західній Європі", – сказала в інтерв'ю іспанському виданню El Pais патронка Національного музею Тіссен-Борнеміса баронеса Франческа Тіссен-Борнеміса.

"Подорож під обстрілами півсотні картин українських художників до музею Тіссена в Мадриді", так у статті описує пригоду музейників під час війни культурна оглядачка El Pais.

Іспанське видання розповідає, що в середині листопада, коли картини українських модерністів готували для мадридської виставки, Київ уже зазнавав сильних атак Росії, тому мистецькі роботи супроводжував військовий конвой.

У заяві ініціативи Museums for Ukraine "Музеї для України", групи музеїв, які співпрацюють, щоб допомогти охороняти культурну спадщину України, мовиться, що роботи, позичені Національним художнім музеєм України та іншими музеями країни, "були таємно упаковані" у вантажівки та вивезені з Києва 15 листопада.

Дорогою на захід, що складала 3,5 тисячі кілометрів, шлях по українській землі до польського кордону, був особливо напружений, що "вантажівки мусили проходити через зони неочікуваного потужного ракетного обстрілу" в районі Львова, а потім ще кілька днів простояли на польському кордоні, додається у заяві.

"Ця виставка є найповнішим на сьогодні оглядом українського авангардного мистецтва у великому європейському музеї", – зауважують у "Музеях для України".

«Портрет» Костянтина Єлєва та «В тирі» Семена Йоффе серед картин, привезених із Національного художнього музею та Київського музею театру, музики та кіно. Виставка у музеї Тіссен-Борнесміса в Мадриді, Іспанія, 29 листопада 2022 року. REUTERS/Juan Medina
«Портрет» Костянтина Єлєва та «В тирі» Семена Йоффе серед картин, привезених із Національного художнього музею та Київського музею театру, музики та кіно. Виставка у музеї Тіссен-Борнесміса в Мадриді, Іспанія, 29 листопада 2022 року. REUTERS/Juan Medina

Як повідомляє американський телеканал CNN, Тіссен-Борнеміса заснувала ініціативу Museums for Ukraine невдовзі після вторгнення Росії в Україну.

Ми хотіли виступити як захисники цих надзвичайно унікальних і рідкісних творів, а також зробити це, відзначаючи цінність величезної спадщини України
Франческа Тіссен-Борнеміса

Агентство Associated Press пише, що центральна концепція виставки полягала в тому, щоб протистояти наративу Росії про те, що України не існує, а її мистецтво насправді є російським, як його часто представляли на Заході раніше.

"Ми хотіли виступити як захисники цих надзвичайно унікальних і рідкісних творів, а також зробити це, відзначаючи цінність величезної спадщини України, яка була повністю забута та привласнена Росією протягом останніх десятиліть", – сказала Тіссен-Борнеміса.

"У центрі бурі” відроджує маловідомий на Заході розділ європейського модернізму і представляє орієнтовно 70 робіт таких художників як Олександр Богомазов, Василь Єрмілов, Борис Косарев, Вадим Меллер, Віктор Пальмов та Анатоль Петрицький. Виставка включає неовізантійський живопис послідовників Михайла Бойчука та експериментальні роботи учасників Культур-Ліги, які пропагували своє бачення сучасного українського та єврейського мистецтва відповідно. На виставці представлено творчість Казимира Малевича та Еля Лисицького – авангардистів світового рівня, які творили в Україні, а ткож відомих художників, які народилися та розпочали свою творчість в Україні, але стали відомими за її межами, зокрема Олександри Екстер, Володимира Баранова-Россіне та Соні Делоне, мовиться у повідомленні музею. REUTERS/Juan Medina
"У центрі бурі” відроджує маловідомий на Заході розділ європейського модернізму і представляє орієнтовно 70 робіт таких художників як Олександр Богомазов, Василь Єрмілов, Борис Косарев, Вадим Меллер, Віктор Пальмов та Анатоль Петрицький. Виставка включає неовізантійський живопис послідовників Михайла Бойчука та експериментальні роботи учасників Культур-Ліги, які пропагували своє бачення сучасного українського та єврейського мистецтва відповідно. На виставці представлено творчість Казимира Малевича та Еля Лисицького – авангардистів світового рівня, які творили в Україні, а ткож відомих художників, які народилися та розпочали свою творчість в Україні, але стали відомими за її межами, зокрема Олександри Екстер, Володимира Баранова-Россіне та Соні Делоне, мовиться у повідомленні музею. REUTERS/Juan Medina

За словами організаторів виставки "У центрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-х років", українські музеї та приватні колекціонери віддали на виставку найцінніші картини – відомих на Заході Михайла Бойчука, Казимира Малевича та Еля Лисицького, а також менш знаних в Європі українських художників – Олександра Богомазова, Василя Єрмілова, Бориса Косарева та інших, чия творчість розвивалася "на складному соціально-політичному тлі розпаду імперій, Першої світової війни, революцій 1917 року з подальшим короткочасним здобуттям незалежності Українською Народною Республікою (1917–20) і створенням Радянської України".

Українські куратори виставки на сторінці мадридського музею пояснюють, що багато з представлених художників були репресовані у часи сталінських репресіїй проти української інтелігенції. Одна з українських кураторок виставки Катя Денисова каже, що сподівається, що українське авангардне мистецтво розкаже світу історію творення та опору українців.

"Це невід’ємна частина нашої спадщини, нашої культури в Україні. Це те, за що українці зараз борються", – розповіла Денисова Reuters.

Паралелі тим часом на початку ХХ-го століття, коли українці мусили виборювати своє право на існування, на думку Франчески Тіссен-Борнеміси, очевидні.

"Ця виставка має на меті відновити історію модернізму в Україні. Оскільки ми спостерігаємо, як історія повторюється, ця виставка є потужним нагадуванням про те, наскільки ми близькі до чергової катастрофи, – сказала вона Аssociated Press. - "З кожним днем стає все ясніше, що війна [президента Росії Володимира] Путіна проти України полягає не лише в крадіжці території, але й у контролі наративу нації та її культурної спадщини".

Виставка пробуде в Мадриді до 30 квітня, де вхід для громадян України буде безкоштовним, а потім відправиться до німецького Музею Людвіга в Кельні, де вона пробуде до вересня наступного року.

У статті використано матеріали Аssociated Press, Reuters, CNN, El Pais

Українські посадовці розповіли у Вашингтоні, як не допустити гуманітарної катастрофи в Україні через атаки РФ

Кияни набирають воду після ударів Росії по цивільній інфраструктурі України, 24 листопада 2022. REUTERS/Valentyn Ogirenko

В Україні не залишилося жодного великого об’єкта енергетичної інфраструктури, який би не постраждав від ударів Росії. В таких умовах пріоритет у відновленні надають атомним та гідроелектростанціям. Про це українські посадовці розповіли під час події в аналітичному центрі "Атлантична рада".

За попередніми підрахунками експертів НЕК "Укренерго", щоб відновити пошкоджену інфраструктуру, знадобиться кілька сотень мільйонів доларів США, але якщо цього не робити, то ціна може бути ще вищою. У цьому переконує радниця міністра енергетики України Олена Зеркаль: "Знеструмлення – проблема всієї України, а не лише окремих регіонів. У нас близько 20 мільйонів населення у великих містах, якщо усім цим людям доведеться шукати житло, ціна нової хвилі міграції буде значно вищою, ніж у лютому".

Як заявив гендиректор "Укренерго" Володимир Кудрицький, Росія спрямувала на знищення електростанцій близько 1000 ракет та дронів, тож не залишилося жодного великого об’єкта, який би не постраждав. Він розповів, що росіяни навмисне влучають саме у трансформаторні підстанції, які передають потоки електроенергії від виробника до користувачів, тож передавати енергію з одного регіону в інший стає дедалі складніше.

"Якщо вони обстрілюють мережу електропередач навколо великого міста, ми маємо обмежені можливості для покриття споживання необхідної кількості енергії і блекаути тривають довше", - пояснив Кудрицький.

На тлі очікувань нових ударів по інфраструктурі найближчим часом, головне завдання зараз - запобігти остаточному колапсу енергетичної системи, каже Зеркаль. За її словами, для цього українським енергетикам потрібно відновлювати пошкоджені об’єкти швидше, ніж росіяни встигають перезарядити ракетні установки. Пріоритет надають АЕС та ГЕС, адже якщо системи опалення та водопостачання будуть тривалий час знеструмлені, через низьку температуру вони можуть замерзнути, і відновити їх вже не вдасться.

Для того, щоб зменшити масштаб руйнувань електромереж, Україна працює одразу на чотирьох напрямках, кажуть українські посадовці.

Вони розповіли, що передусім Київ звернувся до країн Європи та Азії, аби замінити пошкоджене обладнання. Щоб скоротити дефіцит електрики, Україна веде переговори про імпорт електроенергії із Румунією, Словаччиною та Угорщиною.

Крім того, для підтримки самої електромережі потрібні стаціонарні технічні рішення – мобільні електростанції, які можна відносно швидко завезти в Україну і які мають необхідну потужність. Адже генератори, які зараз постачають партнери, можуть допомогти лише обмеженій кількості людей чи об'єктів інфраструктури.

При цьому життєво необхідно, переконують в уряді України, надати Києву системи протиповітряної оборони, аби захистити інфраструктуру від майбутніх атак.

Нині Держдеп повідомив, що Сполучені Штати нададуть додатково 53 мільйонів доларів на підтримку електроенергетичної системи України. Фінансування піде на "придбання критично необхідного електромережевого обладнання" й буде "оперативно доставлено в Україну в екстреному порядку".

«Ми підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде потрібно», – Ріші Сунак. Відео

«Ми підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде потрібно», – Ріші Сунак. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:59 0:00

«І поки світ збирається разом, щоб подивитися на Чемпіонат світу з футболу, я бачив, як у дитячому футбольному м’ячі заховали вибуховий пристрій, намагаючись зробити його знаряддям війни», – премʼєр-міністр Великої Британії Ріші Сунак.

НАТО обговорює можливість надання Україні систем Patriot - Столтенберґ

Американські системи ПВО MIM-104 Patriot, Польща, 16 березня 2022. REUTERS/Fabrizio Bensch

Серед країн НАТО триває обговорення про можливість надання Україні систем ПВО Patriot. Про це, 29 листопада, під час саміту міністрів закордонних справ НАТО в Бухаресті заявив генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберґ.

"У питанні надання нових систем, що стосується Patriot - зараз триває дискусія про це, - сказав Столтенберґ. - Але також ідеться про те, щоб уже надані системи функціонували та були ефективними, і для цього ми повинні надавати запчастини для ремонту систем, та боєприпаси".

Інформацію, що дискусія щодо надання Києву систем Patriot триває, нині підтвердив також американський воєнний високопосадовець: "Розглядаються всі варіанти [...] Patriot - це один із засобів протиповітряної оборони, який розглядається, серед інших".

Столтенберґ також зауважив: "Одна з головних причин, чому на саміті присутній міністр [закордонних справ України] Кулеба, мати змогу сісти разом, як ми зробимо цього вечора, і як мали двосторонню зустріч нині, це обговорити нагальні потреби та конкретні запити, які Україна озвучує союзникам по НАТО. І цей діалог дозволив нам підвищити рівень допомоги з боку НАТО до безпрецедентного рівня. Тому важливо, щоб ми продовжували зустрічатись і переглядати конкретні пункти у списку [засобів допомоги]. Ми робимо це у межах зустрічей НАТО, а також зустрічей формату "Рамштайн"".

Раніше Голос Америки повідомляв, що попри неодноразові прохання українських лідерів, західні держави досі не надали Україні певних видів зброї західного виробництва, зокрема, важкі танки, бойову авіацію та далекобійні ракети. Напередодні в інтерв’ю виданню Politivo.eu Кулеба назвав "фактом" те, що "є країни світу, які мають те, що потрібно Україні, але з політичних міркувань не продадуть це в достатній кількості".

Більше

XS
SM
MD
LG