Спеціальні потреби

Як Україні перемогти Росію на газовому фронті, розмірковують американські експерти


У четвер, 19 вересня, у Брюсселі відновляться тристоронні переговори між Україною, Росією і ЄС щодо укладання нового контракту про транзит російського газу до Європи. Чинний контракт на транзит газу з «Газпромом» закінчується 31-го грудня цього року.

Україна, за підтримки ЄС, запропонувала Росії укласти контракт на 10 років, згідно з яким українська ГТС буде транспортувати 60 мільярдів кубометрів газу щороку, з можливістю додаткового транзиту 30 мільярдів кубометрів.

У липні Олександр Новак, міністр енергетики Російської федерації, оголосив, що вони запропонували українському уряду подовжити існуючій контракт.

У Росії зацікавлені не зв’язувати себе довготерміновим контрактом, сподіваючись якомога швидше закінчити будівництво газопроводів, які будуть постачати російський газ в Європу в обхід України, - «Північний потік-2» і «Турецький потік». Під час останнього раунду переговорів у січні російська делегація, повідомляє Оксфордський Інститут енергетичних досліджень, Росія закликала європейських партнерів покінчити з регуляторними перепонами будівництву трубопроводів в обхід України.

У «Газпромі» також очікують, що для заключення нового контракту в «Нафтогазі України» добровільно відмовляться від всіх своїх виграшів в Стокгольмському арбітражі. «Газпром» повинен виплатити «Нафтогазу» 2.56 мільярдів доларів компенсації плюс відсотки, після перемоги останнього в арбітражі у лютому 2018-го року. Це рішення «Газпром» оскаржує.

Українська сторона, втім, готова відмовитися від позову в арбітражі, який вимагає компенсувати втрату вартості ГТС на суму 11-14 мільярдів доларів, у разі якщо «Газпром» відмовиться підписувати контракт – якщо цей контракт буде підписаний.

Щороку транзит російського газу через українську ГТС приносить в бюджет України близько 3 мільярдів доларів. Припинення використання української системи газопроводів не лише позбавляє Україну значних надходжень до бюджету, а й робить її вразливою до російської агресії. Як зазначали українські лідери, якщо Росії транзит газу через Україну стане непотрібним, вже нічого не стримує повномасштабної російської агресії. У тої же час це робить країни ЄС менш зацікавленими в допомозі Україні у її стримуванні.

Наразі Україна має перевагу в переговорах

Росія відкладала поновлення переговорів, кажучи, що треба дочекатися результатів виборів у Верховній раді та початку роботи нового уряду.

Едвард Чау
Едвард Чау

«Я б не очікував багато від першої зустрічі. Гарним результатом буде, якщо наступна зустріч відбудеться незабаром після першої, тому що сторонам треба зрозуміти позиції одна одної. Це дуже короткий проміжок часу на дуже складні переговори. Навіть якби це Shell домовлявся з Exxon Mobil, було б мало часу», - говорить старший дослідник Центру стратегічних та міжнародних досліджень Едвард Чау.

Експерт з питань енергетики, який взяв участь в круглому столі на тему «Холодна зима-2020? Як Україні перемогти Росію на газовому фронті», організованому Українською службою «Голосу Америки», Чау 40 років працював в корпорації Chevron, консультував український та грузинський уряди з енергетичних питань, вів успішні переговори щодо багатомільярдних газових та нафтових контрактів.

За його словами, складові елементи переговорів зрозумілі. «Це – термін угоди: короткострокова, середньострокова, наприклад, п’ять років, або довгострокова, як було запропоновано, на 10 років? Яким буде базовий обсяг – вищим чи нижчим – і яким буде додатковий обсяг?», але ситуація ускладняється політичними чинниками.

Інша учасниця дискусії, Маргарита Ассенова, дослідниця Фонду Джеймстаун, вважає, що Україна під час цих переговорів має перевагу.

Маргарита Ассенова
Маргарита Ассенова

«Реальність така: “Газпром”наразі не має іншого варіанту, крім як використовувати українську територію для транзиту».

Утім, дослідниця припускає, що не маючи зараз ринкової переваги, “Газпром” буде використовувати звичні йому прийоми політичного тиску, аби домогтися укладення тимчасового контакту, поки не запрацюють газогони в обхід України. Союзником України на цих переговорах може бути Європейський Союз, який виступає його посередником (представлений віце-президентом Європейської комісії Марошом Шевчовичом).

«Часу залишилося мало і двом сторонам було б дуже складно домовитися, якби не Європейський Союз, який виступає в ролі посередника, але також є зацікавленою стороною. Якщо переговори проваляться, транзит газу в Європу буде перервано. ЄС зацікавлений, аби сторони досягли компромісу, який спрацював би для обох сторін.

Росія залежить від продажів у Європу більше, ніж Європа залежить від придбання російського газу. Росія постачає близько третини газу, який споживає Європа, але Росія продає понад 90% свого газу Європі».

Ассенова вказує на падіння російських цін на газ в Європі через надходження зрідженого газу зі США, Катару, Австралії, тощо.

Дослідники закликають українську делегацію за жодних умов не допускати того, аби газові переговори стали частиною ширшої мирної угоди. А також – намагатися віддалити і юридичні суперечки «Нафтогазу» та «Газпрому» від досягнення угоди про транзит газу.

«Ці питання слід тримати якомога далі одне від одного, навіть якщо успіх у переговорах щодо одного питання може сприяти створенню довіри для успішних переговорів щодо іншого. "Газпром" подав апеляцію, їх справа буде незабаром розглядатися. Якщо їх визнають винними, вони повинні виконати це рішення», - говорить Чау.

«Російська сторона хоче укласти тимчасовий контракт із меншими гарантованими обсягами транзиту та добитись пробачення всієї заборгованості "Нафтогазу". Це їх визначення вигідних економічних умов. Але так не повинно статися. Є рішення Європейського суду щодо цих виплат. Якщо їх пробачити, то і українські борги треба пробачати. Україні потрібно бути абсолютно непохитною щодо цього, тим більше, що європейські суди вже не ставляться прихильно до російських привілеїв», - зазначає Ассенова.

Чого чекати від «Газпрому»?

Третій учасник дискусії, голова відділу досліджень Фонду «Вільна Росія», консультант з питань енергетики Ілля Заславський, добре обізнаний з методами Кремля. У 2008-му році російські ЗМІ звинувачували його у шпигунстві на користь української сторони під час газових переговорів.

Ілля Заславський
Ілля Заславський

Він це називає теорію змови, коли він, його брат та ще 150 американських та британських менеджерів стали жертвами вдалої спроби служб безпеки «Газпрому» та TNK-BP і ФСБ отримати контроль над компанією TNK-BP.

«Була сфабрикована ціла купа справ, не лише про шпигунство, до якої я і мій брат були долучені, а й щодо недоплати податків, через сфабриковані порушення екологічних правил», - пояснив він. Подібною буде їх стратегія і під час переговорів, каже Заславський.

«Хоча Україна має перевагу в короткостроковій перспективі, я очікую, що «Газпром» та спецслужби Кремля почнуть робити провокації проти України. Я очікую, що режим Путіна буде поводитися так само, як вони поводилися в попередніх так званих газових війнах з Україною, коли «Газпром» штучно створював ситуації, щоб спробувати виставити Україну винною у зупинці транзиту до Європи.

Я думаю, до останнього моменту не буде визначеності. Будуть якісь провокації проти України, будуть змінюватися позиції. Але зрештою, я думаю, «Газпром» не має виграшної позиції, вони не хочуть перерви тривалістю більше місяця. Вони можуть дозволити собі перерву на кілька днів або кілька тижнів, але не набагато довше.

Поки «Північний потік -2» не побудовано або принаймні повністю не затверджено Європою та Німеччиною, я думаю, що «Газпрому» доведеться домовлятись з Україною і дозволити транзит на тимчасовій або на якійсь іншій основі».

У тої де час, каже він, хоча «Росія зацікавлена в Європі як головному ринкові на довгі роки - це приблизно 12% російського федерального бюджету - Володимир Путін і Кремль послідовно демонструють, що готові викинути мільярди доларів лише для досягнення політичних цілей».

На його думку, наразі Кремль намагається зрозуміти, як далеко вони можуть штовхати нове українське керівництво, яких поступок можуть домогтися. Головна ж мета у Європі полягає в тому, аби зробити Німеччину своїм головним економічним та політичним партнером і, газовим центром та головним одержувачем російського газу в Європі, вважає він.

«Оскільки весь газ піде з Німеччини до Центральної та Східної Європи, це в очах Кремля певним чином відтворить ситуацію радянських часів 90-х років. Ось чого вони прагнуть: відтворити контекст, де вони можуть збиткуватися зі всіх у двосторонньому форматі», - вважає Заславський.

І робити це Кремль може собі дозволити так довго, скільки тривають надходження від продажу нафти.

«Я не думаю, що вони зараз у виграшній позиції, але якщо вони побачать ознаки того, що Німеччина допоможе їм просунути «Північний потік-2», я думаю, це ще погіршить їх нахабну поведінку. Для мене це головний покажчик, за яким слід спостерігати - наскільки Німеччина продовжуватиме задобрювати Путіна і виступатиме його адвокатом у Європі», - зазначає дослідник.

На його думку, уряд Путіна готовий витрачати гроші російських платників податків для отримання політичних важелів проти ЄС, окремих країн Центральної та Східної Європи.

«Це майже як одержимість Путіна - платити будь-яку ціну, щоб обійти Україну, обійти Центральну та Східну Європу та створити цей центр розподілу газу в Німеччині. Як далеко піде його одержимість? Я не бачу цьому кінця. Багато людей кажуть, що жадібність рухає режимом Путіна, що їм потрібні гроші. Я насправді з цим не згоден. У багатьох своїх діях проти України, проти Європи Путін показує, що він не боїться санкцій, які руйнують його економічну систему, навіть систему його олігархів, "Газпрому" та "Роснафти"», - вважає дослідник.

Чи готова Україна до зупинки транзиту у січні?

До зими готові, заявляють в «Нафтогазі». В компанії повідомили, що НАК "Нафтогаз України" законтрактував у міжнародного трейдера близько 450 мільйонів кубічних метрів газу з поставкою в I кварталі 2020 року. Також Україна закачала до своїх підземних сховищ понад 19 мільярдів кубометрів газу.

У компанії повідомляють, що "провели якісну підготовку до опалювального сезону, закачали додаткові обсяги газу до сховищ, підготували систему до роботи без транзиту, законтрактувати фізичні поставки газу, які не залежать від дій Газпрому".

Україна може бути готовою до такого розвитку подій, говорить Ассенова, а от країни Південно-східної Європи – ні.

«Україна наповнює газові сховища, і Україна має одні з найбільших газових сховищ в Європі. Вона може забезпечити власні потреби та потреби країн, які відчайдушно потребують допомоги, на тимчасовій основі. Найбільш вразливими країнами до перебоїв в постачанні російського газу є Болгарія, Македонія та Боснія і Герцеговина. У них немає сховищ для газу, у них немає альтернативних постачальників».

«Ринки повністю готові до збоїв у постачанні. Подивиться, там де вони є, газові сховища заповнюються. Світові ціни на газ зараз дуже низькі. Європейські газосховища повні. Було б цікаво, якби сталася перерва у подачі газу і нікого це не схвилювало», - каже Чау.

За його словами, провал переговорів і припинення постачання газу в Європу через українську ГТС може остаточно пошкодити репутацію «Газпрому» та підштовхнути європейські країни до подальшого перегляду своєї енергетичної стратегії.

«Газ здавався гарним містком між викопним паливом та поновлюваними, чистими джерелами енергії. Але це зовсім не обов`язково. Тож якщо «Газпром» хоче зберегти частку ринку в Європі, він не повинен перешкоджати постачанню».

Чи запрацює «Північний потік»-2 і що це означитиме для України?

На сьогодні газопровід побудований на понад 70%. Оператори проекту обіцяють, що роботи будуть завершені до кінця року, або на початку наступного.

Цей сценарій є малоймовірним, говорять учасники круглого столу. ««Північний потік-2» затримають ще на півтора року, принаймні рішенням Данії використовувати південно-східний маршрут замість того, якому віддавав перевагу консорціум "Північний потік"», - говорить Ассенова.

Навіть після його добудови, піде час на те, аби він запрацював, говорить Чау.

«Буде потрібно ще два роки, щоб його запустити. Для переміщення цього обсягу газу на європейський газовий ринок знадобляться з'єднання за межами Німеччини».

У разі якщо «Північний потік-2» буде добудований, Україна понесе значні економічні втрати та опиниться перед загрозою російської агресії.

«Якщо буде дозволений «Північний потік-2», Україна просто не матиме коштів і підстав підтримувати ГТС. Деякі російські чиновники говорили, що вони хочуть її взагалі розібрати - компресорні станції, трубопроводи. Я припускаю, щойно росіяни отримують усі дозволи на «Північний потік-2», вони почнуть активно знищувати існуючий маршрут, щоб навіть можливості не було транспортувати газ через Україну», - каже Заславський.

У консорціумі Норд Стрім-2 побудову газогону пояснюють виключно економічними цілями: різким падінням видобутку газу в Європі, найкращою альтернативою чому, на їхню думку, є російський газ. Там стверджують, що "Північний потік-2" не загрожує енергетичній безпеці країн Східної Європи.

Втім, цей маршрут може бути і не закінчений. Крім, затримки через позицію Данії, великого вдару по цьому проекту нанесло нещодавнє рішення верховного суду Європейського Союзу, яке зобов'язало наполовину скоротити постачання в Європу російського газу трубопроводом «Опал», що з'єднує газогін «Північний потік-1» з мережею газогонів Центральної та Західної Європи. Суд виніс рішення за позовом Польщі, яка стверджувала, що повне завантаження «Опалу» порушує принципи Євросоюзу з диверсифікації енергопостачання і загрожує енергетичній безпеці країни.

«Суд ухвалив рішення, що «Газпром» більше не може використовувати трубопровід «Опал» на 100%, що він має дотримувався європейського правила, кажучи, що вони можуть використовувати його лише на 50 %. Це означає, що «Північний потік-1» може використовуватися на 50%, як це було два роки том», - говорить Ассенова.

Така ж логіка може бути застосована і щодо іншого трубопроводу, який будують, «Ягалу».

«А якими трубопроводами за таких умов піде газ з «Північного потоку-2»? Тепер їм потрібно побудувати ще два трубопроводи, щоб відповідати європейським нормам», - робить висновок дослідниця.

Останнім козирем в намаганнях зупинити будівництво «Північного потоку-2» можуть стати американські санкції.

У Конгресі сподіваються прийняти до кінця року законопроект, який запроваджує цільові санкції проти суден, які прокладають підводні трубопроводи для будівництва «Північного потоку-2».

«Я думаю, що США мають всі можливості зупинити будівництво газопроводу. Вони використовують цей козир насамкінець, як це було у випадку з «Південним потоком». Вони чекають, коли європейці самі розберуться, чекають на рішення Данії щодо дозволів на «Північний потік-2», хочуть побачити дії Європейської комісії», - говорить Заславський.

«Це не новина, що газопроводні проекти «Газпрому» не є комерційно життєздатними, - каже він. - І до останніх подій було зрозуміло, що цей трубопровід згубний для російського народу та російського бюджету. По суті, "Газпром" субсидував трубопроводи "Північний потік-1", тепер "Північний потік -2", до цього - "Блакитний потік", "Південний потік" і "Турецький потік" за рахунок російських бюджетів за допомогою різноманітних податкових пільг, різних пільг з боку російського уряду та на користь багатьох інсайдерів навколо Путіна».

Це не вперше, нагадує Ассенова, коли Кремль закопує мільярди доларів в землю.

«Вартість «Південного потоку» була оцінена в 40 мільярдів. Важливо пам’ятати, що Путін часто помиляється в своїх розрахунках. Він прорахувався з «Південним потоком». Трубопровід не просунувся через санкції, фінансові неприємності з тогочасними цінами на нафту, а також через політичний та юридичний тиск з боку Євросоюзу».

«Є думка, що «Північний потік» 2 може бути останнім великим газопроводом побудованим в Європі, - говорить Чау. - Ринкові умови та наявність світових поставок зрідженого газу роблять будівництво таких трубопроводів невиправданим. "Північний потік" може стати кінцем епохи».

Майбутнє без «Газпрому»

Не лише Україна постраждає від введення в експлуатацію «Північного потоку-2» і «Турецького потоку», говорить Заславський, а уся Центральна та Східна Європа. «Вони хочуть уникнути ситуації, коли доведеться мати справу з Росією на двосторонній основі».

«Путін заявляв, що після побудови «Північного потоку-2» та «Турецького потоку» не буде зворотного постачання російського газу в Україну. Це означає, що Україні необхідно якомога швидше розробити місцеві родовища газу. Але ці поклади є обмеженими, їх вистачить на певний період часу. Необхідно знайти спосіб доставки газу з інших джерел», - говорить Ассенова.

«В України є можливість, якої не мають інші країни, - забезпечувати власні потреби, вона має геологічний потенціал. Україні необхідно два-три роки для досягнення більш високого рівня видобутку. І через ці два роки ми можемо мати інтегрований європейський ринок газу», - говорить Чау.

Один із кроків до збільшення енергетичної безпеки України – підписання Меморандуму між США, Україною та Польщею про диверсифікацію поставок газу до України.

«Це заява про політичні наміри. Не існує достатнього фізичного зв’язку між Польщею та Україною для переміщення обсягу газу, про який вони говорять - 6 мільярдів кубометрів на рік. Сьогодні існує потужність на близько півтора мільярда кубометрів на рік. В рамках меморандуму є намір збільшити цю потужність до 6 мільярдів кубометрів на рік, побудувати інтерконектор між Польщею та Україною, і завершити цей проект до кінця 2021 року. Якщо це станеться, це буде вагомим внеском у диверсифікацію джерел постачання газу для України».

Польща демонструє приклад лідерства в Європі у питаннях забезпечення енергетичної безпеки, говорить Заславський.

«Такі держави, як Польща, але також країни Балтії, навіть Болгарія та деякі інші країни Центральної та Східної Європи дбають про власну безпеку, вони більше не вірять, що Європейська комісія може повністю зупинити «Північний потік-2». Вони хочуть мати резервні варіанти, і це показує, що вони розглядають ці газопроводи як політичні проекти, спрямовані проти них. Вони хочуть забезпечити поставки газу і не дати можливості Росії їх цькувати за будь-якого сценарію. Так, Польща найкраще підготовлена держава, у них вже є термінал зрідженого газу у Свіноуйсьці, у них є плани імпортувати газ з Норвегії, інші енергетичні програми для заміни російського газу. Для них це лише черговий крок. Але це показує приклад лідерства іншим країнам в регіоні».

Болгарія вперше отримала американський зріджений газ трубопроводом, який йде з Греції до Болгарії, наводить приклад Ассенова. Але проблема для країн Східної Європи полягає в браку терміналів регазифікації. Якщо в Іспанії та Італії їх кілька в кожній з країн, то у Східній Європі - всього два, в Польщі та Литві.

Але щойно стає доступною альтернатива російському газу, ціни на нього падають, говорить дослідниця. Зникає і політичний важіль Кремля.

«Наприклад, Балкани імпортують менше 10 млрд. кубометрів російського газу. Всього 10! У Польщі, для порівняння, споживають 17. Але через ці 10 мільярдів кубометрів Балканський регіон повністю залежить від Росії не лише енергетично та економічно, але й політично. Якщо 5 мільярдів надійде з іншого джерела, наприклад, Південного газового коридору з Азербайджану, або, можливо, зріджений газ з Греції - цей важіль повністю зникне».

Дивіться також: ​Студія Вашингтон.Газові переговори Україна-РФ-ЄС–прогнози експертів

Студія Вашингтон.Газові переговори Україна-РФ-ЄС–прогнози експертів
please wait

No media source currently available

0:00 0:05:00 0:00

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Facebook Forum

Відео дня

XS
SM
MD
LG