Спеціальні потреби

Справа кожного. Як рух за права чорношкірих став загальноамериканським

  • Голос Америки

«Я хочу сказати американцям та всім народам світу. Ми йдемо вперед, і расизм нас на спинить», – заявив Мартін Лютер Кінґ.

Америка змушена була звернути увагу на рух чорношкірих за громадянські права у середині 50-х. Тоді афроамериканцям на чолі з молодим проповідником Мартіном Лютером Кінґом вдалось домогтись відміни сегрегації у громадському транспорті в Монтґомері, що у штаті Алабама. Кінґ організував ненасильницькі виступи за рівноправ’я та виборчі права.
Для чорношкірих та білих, які їх підтримували, це була найважливіша демонстрація

А коли ЗМІ показали звірства поліції проти мирних протестів чорношкірих, суспільство стало на їх бік.

Говорить правозахисник Ендрю Янґ:

«Він проповідував, що наша місія – скупити гріхи Америки: расизм, війну та бідність».

У 1963 році 250 тисяч людей взяли участь у Марші на Вашингтон. Люди вимагали свободи та роботи.

Конгресмен Джон Льюїс, який був одним з промовців на велелюдному мітингу в центрі Вашингтона, каже:

«Коли ми прибули до меморіалу Лінкольна на національній алеї у Вашингтоні, там зібрались тисячі людей. Було багато молоді. Щоб краще бачити ораторів, люди видирались на дерева».

Промова Кінґа завела натовп:

«Я мрію, що четверо моїх дітей, колись житимуть у країні, де їх судитимуть не за кольором шкіри, а за їх особистими якостями. Така у мене мрія».

Промова Кінґа була надзвичайно піднесеною. Конгресмен Джон Льюїс пам’ятає ті події:

«Він перетворив мармурові сходи меморіалу Лінкольна на трибуну проповідника. Я пам’ятаю, як він казав, що його мрія – це частина мрії кожного американця».

Активіст руху за громадянські права Джуліан Бонд, який був волонтером на марші, розповідає:

«Для чорношкірих та білих, які їх підтримували, це була найважливіша демонстрація. Це була подія історичного значення, і я щасливий, що був її частиною».

Кінґ зазначив важливу роль допомоги з боку білих правозахисників, і закликав людей продовжувати ненасильницькі протести:

«Всі божі діти, і чорні, і білі, євреї та християни, протестанти та католики зможуть з’єднати руки та заспівати пісню чорношкірих – «Нарешті ми вільні, Господи, нарешті ми вільні».

Промова Кінґа перетворила рух чорношкірих з Півдня Америки на загальнонаціональну кампанію за громадянські права.

«Всі божі діти, і чорні, і білі, євреї та християни, протестанти та католики зможуть з’єднати руки та заспівати пісню чорношкірих – «Нарешті ми вільні, Господи, нарешті ми вільні».
У 1964 році Кінґ отримав Нобелівську премію миру, а президент США Ліндон Джонсон підписав Акт про громадянські права, який знищив расову сегрегацію.

Наступного року Акт про права виборців скасував норми, які використовувались для недопущення чорношкірих до голосування.

У 1968 році Кінґ очолив кампанію на підтримку страйку місцевих робітників у штаті Теннессі.

Тут його застрелив снайпер. Йому було всього 39 років.

Говорить правозахисник Джессі Джексон:

«Смерть ще більше піднесла його образ. Його розіп’яли у Мемфісі, але він воскрес у славі своїх вчинків».

Напередодні вбивства Кінґ виголосив останню промову:


На фото : Мітинги американців після вбивства чорношкірого підлітка у Флориді

​«Я бачив Землю Обітувану. Можливо, я не ступлю з вами на неї, але хочу, щоб ви знали, що наш народ увійде до неї».

Через 40 років після смерті Кінга деякі з його мрій здійснились. Втім хоча Америку і очолює чорношкірий президент, навряд чи можна говорити, що рівноправ’я всіх людей та що рівність можливостей для них вже стали реальністю.

XS
SM
MD
LG