Сучасні професійні спортсмени, переважно, добре заробляють, то ж особливо не задумуються над тим, чим займатися у майбутньому. Однак, так було не завжди і колись атлетам доводилось думати, ким бути після закінчення спортивної кар’єри.
Двейн Вудроф поєднав, на перший погляд, надзвичайно різні спеціальності, американський футбол та судочинство. Він запевняє, що ці професії мають набагато більше спільного, ніж здається на перший погляд.
Коли суддя Вудроф виносить вирок, він привертає увагу та викликає повагу. Так само, як свого часу на футбольному полі, коли грав у Національній Футбольній Лізі за команду Пітсбурга «Стілерс», у перекладі «Сталевари». Любов до гри у Двейна виникла ще у дитинстві завдяки батькові:
«Я пам’ятаю, кожної неділі ми з батьком зачиняли двері, штори на вікнах і цілий день дивилися футбол. Так ми проводили кожну неділю. Так, що це була моя доля грати у футбол».
Професійна футбольна кар’єра Двейна почалась у 1979 році. Через рік він разом зі «Сталеварами» став чемпіоном країни. Загалом Двейн провів 11 років у великому спорті. Ще граючи у Лізі він задумався над майбутнім:
«Я хотів знайти заняття від якого отримував би задоволення так як від футболу. Професія заради якої хотілося б щоранку підніматися. Юриспруденція була мені по душі. Адже тут існує елемент змагання. Єдина відмінність – не можна фізично зіштовхуватися».
Не залишаючи спорту, Двейн почав займатися у вечірній юридичній школі. Він розповідає, що для його дружини це стало реальним випробовуванням:
«Вона була мамою, татом, водієм, кухарем і всім іншим протягом чотирьох років. Я вставав зранку, йшов на тренування, грав у футбол, після чого прямував до університету вчитися».
Джой Вудроф каже, що звичайно роботи було багато. Але для родини було важливо, щоб Двейн отримав освіту, яка б дозволила йому забезпечувати сім’ю. Тож, вона виконувала свою частину роботи.
Шіснадцять років Двейн працював як адвокат та юрист. З часом вирішив розпочати новий етап у житті:
«Посада судді саме підходила для мене на тому етапі життя. Особливо у справах неповнолітніх. Мені подобається мати справу з підлітками та дітьми, допомагати їм втілювати у життя їх мрії».
Двейн та його дружина Джой також займаються благодійною діяльністю та допомагають дітям поза межами суду.
На погляд Двейна єдиний шлях спрямувати Америку у правильному напрямку, це проводити роботу з нашою молоддю.
Хоча на перший погляд спортсмен та суддя протилежно різні професії, Двейн переконує, що обидві роботи мають чимало спільного. І та й інша вимагають багато праці, підготовки, самовіддачі та віри у свою мету.
Інше за темою
Вибір читачів
1
