Спеціальні потреби

Коронавірус і правила особистої гігієни. Які звички варто перейняти у дітей, які виросли у США


Фото: дитина навчається мити руки у початковій школі в американському штаті Орегон

Чи вчили вас у школі як правильно чхати, щоб не заразити інших? Чи демонстрували вам хоч раз як правильно мити руки? Мушу визнати - мене ні.

Скажу більше, коли я виростала у нас туалет був на вулиці, така дерев'яна будка з діркою. Про гарячу воду чи ванну кімнату вдома я також мріяла усе дитинство. Про туалетний папір годі було і думати. Замість білого рулончика паперу у нас була порізана клаптиками газета “Правда”. Коли проводив час в туалеті, можна було ще й патріотичним самовихованням зайнятись.

Та ти в радянські часи росла! Яка там особиста гігієна, коли їсти не було чого, скажете ви. Так, але чи справді так все змінилось? Підніміть руки ті, хто, завітавши до будь-якої державної установи в Україні сьогодні - суд, Кабмін, міський комітет - знайшов там чисту вбиральню та ще й з туалетним папером і милом для рук. Мені на це майже ніколи не щастило. І чим довше я жила поза Україною тим більше цей стан вбиралень без паперу та мила кидався мені у вічі.

Та що це ти все про туалети? Обуритесь ви. Та тому, що туалет, як на мене, є обличчям гігієни родини, грамадського місця, ресторану чи установи і зрештою країни. А те, як люди ставляться до питання особистої гігієни є індикатором ставлення до власного здоров'я окремо взятої особи чи нації.

І знову визнаю - мені довго довелось змінювати свої звички тут у США. І завдячую я цьому частково своїм дітям. Бо вже вони, повертаючись зі школи, тренували мене тому чого навчились самі – чхати або кашляти не в руку, а в лікоть, обов'язково мити руки багато разів на день, не лише після туалету чи перед їжею.

Правильно мити їх з милом хоча б 20 секунд, або так довго, щоб встигнути заспівати двічі пісеньку вітання з днем народження -Happy Birthday .

Я згадала як вони мене повчали, коли вчергове у ці дні пандемії коронавірусу з Лондона подзвонила вже доросла донька і почала жалітись, що європейці не дотримуються особистої гігієни. Вона, яку з дитинства в школі тренували як правильно кашляти чи як і скільки мити руки, обурювалась, що її колеги по роботі чи студенти в університеті ігноруюсь елементарні правила гігієни наражаючи на небезпеку зараження не лише себе, але й оточуючих.

У США питання особистої гігієни введено у культ. Щоденний душ, чистка зубів двічі на день, миття чи дезінфекція рук декілька разів на день - цьому малечу з дитинства привчають і тренують. Існує маса ігор, навчальних програм, книжок і мультфільмів, де дітям прищеплюють ці правила. І навіть при цій американській стерильності і страху перед бактеріями хвороба знайшла собі місце і тут. Що вже говорити про інші країни...

Коли я спитала доньку, як часто їх вчили правильно кашляти, закриваючи обличчя не рукою, а ліктем, вона відповіла: "Так часто, що це стало для мене залізною звичкою".

За останні роки світ змінився, глобалізація і відкритість робить поширення інфекцій миттєвим. Тому щоб вберегти себе і не заражати інших зробіть наступні звички залізними для себе і власних дітей.

Сім важливих звичок особистої гігієни.

-Часто мийте руки з милом під проточною водою не менше 20 секунд.

-Якщо мило і вода недоступні — використовуйте дезінфікуючий засіб для рук, який містить не менше 60% спирту. Це особливо важливо після користування громадським транспортом.

-Намагайтеся не торкатися очей, носа і рота немитими руками.

-Уникайте тісного контакту з хворими людьми будь-якими можливими способами. Дотримуйтеся дистанції в громадських місцях.

-Чхайте чи кашляйте прикривши обличчя одноразовою серветкою чи рукавом.

-Чистіть і дезінфікуйте часто використовувані предмети і поверхні вдома і на роботі – особливо телефон, ключі, окуляри.

-Якщо ви погано себе почуваєте, залишайтеся вдома та зверніться до лікаря.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Оновлення: як у США намагаються захистити себе від коронавірусу. Відео

  • 16x9 Image

    Мирослава Гонгадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

Facebook Forum

Відео

Експлейнер: Попереднє голосування у США. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:36 0:00
XS
SM
MD
LG