Хокей на льоді потребує неабиякої координації рухів, витривалості, потужного зору та загальної сили. Втім, як доводять на своєму досвіді деякі ентузіасти, головне – це бажання грати. Йдеться про групу людей, які координують спеціальне програму, покликану залучити до хокею дітей з певними фізичними вадами чи психічними розладами.
Шістнадцятирічний Деніел Сартучі не пропускає жодного тренування. Навіть у суботу він готовий прокидатися вдосвіта, щоби встигнути на гру.
«Тут дуже цікаво. Знайомишся з людьми, які хочуть з тобою приятелювати. І всі на рівних правах. Ніхто нікого не висміює», - ділиться хлопчик.
Потрапити у хокейну команду Деніелу було не легко. У всіх секціях йому відмовляли, дізнавшись, що у нього «аутизм» – психічний розлад, при якому порушуються когнітивні функції. Батьки випадково почули про існування спеціальних програм на критому катку «Кабін Джон», що у передмісті Вашингтона.
«Шість років тому він не вмів кататися на ковзанах. Він ніколи навіть не стояв на катку. Але, коли ми прийшли сюди, йому видали ковзани, протектори – все необхідне – і випустили на лід. Він швидко всьому навчився. Йому дуже сподобалося», - говорить його мати Дженіс Сартучі.
Спортивні програми для дітей з особливими потребами були започатковані 6 років тому. У той же час була створена і волонтерська програма. Сьогодні вона налічує понад 70 членів, віком від 5 до 22 років. Тренеру хокейної команди, відставному полковнику військово-повітряних сил США, щоправда трохи більше.
«Ми називаємо себе хокейною командою, але, насправді, ми є соціальною командою. Діти, які випадають з ритму сучасного життя, приходять сюди і їх негайно приймають», - каже тренер Девід Луша.
Тренер вважає хокей ідеальним спортом для дітей з відхиленнями у розвитку:
«Чому? Тому що це складний вид спорту, і якщо ці діти навчаться кататися на ковзанах і грати у хокей, вони зможуть опанувати все інше».
Тому в команді звертають увагу не тільки на техніку гри. Матері Деніела подобається, що дітей вчать відповідальності і дисципліні.
«Деніел з віком покращив гру, що дало йому змогу приєднатися до шкільної хокейної команди. А загалом це заохочує дітей цікавитися школою», - говорить Дженіс.
У хокейній команді є і свої ментори, здебільшого це учні старших класів, як Алекс Ґендолфо.
«Мені дуже подобається допомагати цим дітям. Бачиш, як вони починають краще грати, а також спостерігаеш за позитивними змінами в їх поведінці», - каже Алекс.
Хокейна команда у «Кабін Джон» - одна з 80, що входять у Спеціальну хокейну асоціацію. Щороку організація проводить чемпіонат, суть якого, каже тренер Луша, не зводиться до здобутих трофеїв:
«Насправді питання тут в участі. Ніяких трофеїв не вручають по закінченню турніру, ніяких медалей, всіх просто вітають».
А найголовніше, за словами тренера, те, що всім цікаво і всі корисно проводять час.
«Шість років тому він не вмів кататися на ковзанах. Він ніколи навіть не стояв на катку. Але, коли ми прийшли сюди, йому видали ковзани, протектори – все необхідне – і випустили на лід. Він швидко всьому навчився».Дженіс Сартучі
«Тут дуже цікаво. Знайомишся з людьми, які хочуть з тобою приятелювати. І всі на рівних правах. Ніхто нікого не висміює», - ділиться хлопчик.
Потрапити у хокейну команду Деніелу було не легко. У всіх секціях йому відмовляли, дізнавшись, що у нього «аутизм» – психічний розлад, при якому порушуються когнітивні функції. Батьки випадково почули про існування спеціальних програм на критому катку «Кабін Джон», що у передмісті Вашингтона.
«Шість років тому він не вмів кататися на ковзанах. Він ніколи навіть не стояв на катку. Але, коли ми прийшли сюди, йому видали ковзани, протектори – все необхідне – і випустили на лід. Він швидко всьому навчився. Йому дуже сподобалося», - говорить його мати Дженіс Сартучі.
Спортивні програми для дітей з особливими потребами були започатковані 6 років тому. У той же час була створена і волонтерська програма. Сьогодні вона налічує понад 70 членів, віком від 5 до 22 років. Тренеру хокейної команди, відставному полковнику військово-повітряних сил США, щоправда трохи більше.
«Ми називаємо себе хокейною командою, але, насправді, ми є соціальною командою. Діти, які випадають з ритму сучасного життя, приходять сюди і їх негайно приймають», - каже тренер Девід Луша.
Тренер вважає хокей ідеальним спортом для дітей з відхиленнями у розвитку:
«Чому? Тому що це складний вид спорту, і якщо ці діти навчаться кататися на ковзанах і грати у хокей, вони зможуть опанувати все інше».
Тому в команді звертають увагу не тільки на техніку гри. Матері Деніела подобається, що дітей вчать відповідальності і дисципліні.
«Деніел з віком покращив гру, що дало йому змогу приєднатися до шкільної хокейної команди. А загалом це заохочує дітей цікавитися школою», - говорить Дженіс.
У хокейній команді є і свої ментори, здебільшого це учні старших класів, як Алекс Ґендолфо.
«Мені дуже подобається допомагати цим дітям. Бачиш, як вони починають краще грати, а також спостерігаеш за позитивними змінами в їх поведінці», - каже Алекс.
Хокейна команда у «Кабін Джон» - одна з 80, що входять у Спеціальну хокейну асоціацію. Щороку організація проводить чемпіонат, суть якого, каже тренер Луша, не зводиться до здобутих трофеїв:
«Насправді питання тут в участі. Ніяких трофеїв не вручають по закінченню турніру, ніяких медалей, всіх просто вітають».
А найголовніше, за словами тренера, те, що всім цікаво і всі корисно проводять час.
