Спеціальні потреби

На Дніпропетровщині, створюючи фільм про Голодомор, їдять плецики з лободи і кропиви


Автори фільму про Голодомор, Дніпропетровськ, 22 листопада 2012 року
Дніпропетровськ – У четвер на Дніпропетровщині, в селі Рудьки розпочалися зйомки художнього фільму про Голодомор – за реальною розповіддю жінки, яка дитиною стала очевидцем тих подій. Усі творці фільму – молоді люди, які вважають, що прийдешнє покоління має розуміти, які «важкі випробування довелося пройти предкам». Головні ролі виконують професійні актори, а ролі другого плану – місцеві селяни, нащадки тих людей, які пережили Голодомор. «Немає нічого страшнішого від страждань і смерті близької людини» – така головна думка майбутнього фільму, кажуть автори.

Мальовниче село Рудьки – одне з багатьох сіл на Царичанщині, які пережили Голодомор. Як натуру для зйомок молоді кінематографісти обрали його невипадково: саме тут знайшли стару сільську хату під стріхою з тих часів, а в місцевому музеї – предмети хатнього побуту для декорацій.

Місцевих селян – дітлахів і дорослих – задіють як виконавців другорядних ролей. А от головну роль виконує дівчинка, яка займається в театральній студії. Десятирічна дніпропетровчанка Маргарита Заєць грає 7-річну Антоніну, яка разом з родиною переживає голод. Продюсер фільму Галина Тарасюк розповіла Радіо Свобода, що для того, щоб виконавиця змогла вжитися в образ, вона вже з допомогою старших колег спробувала приготувати і скуштувати ту їжу, яку їла її героїня.

«Це «плецики» називається. Спробували приготувати. Туди входять: лобода, «глуха» кропива, та, що не колеться, кукурудзяна крупа і мерзла картопля. Ми спеціально заморожували картоплю. Адже в ті часи це була проблема – зберегти картоплю, бо ж її забирали. Люди її десь переховували, вона в них мерзла. Куштували, звісно. Це вражає. Ми вже наскільки в усе це вжились», – розповіла Галина Тарасюк.

Чорно-білий фільм, щоб глядач не відволікався на колір

Художні засоби, якими молоді кінематографісти хочуть розказати історію дівчинки, що пережила Голодомор, трохи незвичні для сьогодення, каже оператор-постановник фільму Олександр Аліфанов. Хочуть поекспериментувати з використанням світлотіні.

«Я взяв за основу роботи кінооператора Сергія Урусевського, зокрема, його фільм «Летять журавлі», і ми будемо використовувати таку, як у нього, техніку підсвічування світловими плямами, точкового підсвічування. Зараз молоді кінооператори, маючи дзеркальні камери, часто нехтують освітленням і знімають просто залиту світлом сцену, таким чином падає якість самого кінематографу. Кольорове рішення фільму – чорно-біле. Глядач не буде відволікатись на колір. Є варіант виділити кольором червоне намисто», – каже оператор.

«Можливо, світ стане трохи добрішим»

Творці стрічки зазначають: кошторис за час підготовки до зйомок зріс майже втричі, в заанонсовані раніше 50 тисяч гривень не вкладуться. Розраховують, що фільм як короткометражка буде готовий у січні 2013 року, тоді ж його представлять широкому загалу і жінці, спогади якої лягли в основу стрічки. Доти її ім’я не розголошуватимуть. У подальшому на основі того ж сюжету знімуть повнометражний фільм про цю жінку.

«Головна героїня – пані Антоніна, жінка, якій зараз 88 років. Те, що ми екранізуємо зараз з часів Голодомору, – це лише невелика частина того, що вона розказує. Ми слухали її, вона пережила голод, війну… У неї є чимало історій, які хвилюють нас, і якщо ми їх донесемо людям, можливо, світ стане трохи добрішим», – зазначила сценарист і співрежисер Тетяна Кондрашевська.

«Мені здається, усі найбільші труднощі вже позаду, адже найскладніше зібрати хорошу команду. Сюжетів багато, ідей багато», – додав співрежисер Карен Карапетян.

Зйомки фільму – це тільки частина великої ідеї кінорозповідей про Голодомор. Молоді кінематографісти кажуть, що на цю тему планують зняти цикл короткометражних фільмів і телепрограм. Зараз оголосили конкурс сценаріїв. Усі охочі можуть запропонувати для втілення в кіно історії, почуті від очевидців, своїх бабусь та дідусів.

Передрук з "Радіо Свобода"

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG