Спеціальні потреби

Україна може втратити землю, виділену у США під пам’ятник жертвам Голодомору


Про велику трагедію українського народу – Голодомор 32-33-их років у світі, загалом, та у США, зокрема, знають мало. Привернути увагу американців до української трагедії зможе пам’ятник жертвам Голодомору в американській столиці. Завдяки зусиллям української громади, ще у 2006-му році уряд Сполучених Штатів виділив землю у Вашингтоні під меморіал, який повинен спорудити уряд України.

Виділення престижного клаптика землі добилась українська діаспора. Тоді, під час президентства Віктора Ющенка, український уряд взяв на себе відповідальність побудувати меморіал голодомору. Одник, якщо до 2013-го року будівництво не розпочнеться – землю заберуть.

Лише у 2008-му році Міністерство культури України, менш ніж за два місяці і без особливого розголосу провело конкурс на проект пам’ятника, та визначило п’ять переможців. Лише один конкурсний проект меморіалу прибув з Вашингтона. Його автору архітектору Ларисі Курилас довелось за лічені дні готувати макет проекту, який у спеціально сконструйованій для нього коробці до Києва привезла колега. Зусилля виявились не марними. Проект став одним з переможців конкурсу. Лариса Курилас, батьки якої були відомими діячами української діаспори каже, що почала думати над проектом після освячення площі під меморіал:

«Я почала думати, яку форму повинен мати цей пам’ятник. Для мене були важливі дві ідеї – перше, щоб цей пам’ятник щось говорив американцям, оскільки він присвячений трагедії Голодомору, який відбувся у іншій країні – в Україні. Друге – важливим було використати цю дивну площу трикутної форми що передати ідею Голодомору».

Американці загалом дуже мало знають про Україну. Але одна річ, яку вони пам’ятають це те, що Україна була житницею Європи. Саме тому Лариса Куролас вирішила використати у меморіалі образ пшениці:

«Ця пшениця переходить від високого рельєфу з лівого краю скульптури до заглиблення, до негативу з правого краю. Таким власне переходом від буття пшениці до небуття пшениці – це передає ідею Голодомору і браку пшениці».

Автор також подбала про загальний вигляд площі. Дерева у формі колон темно багряного кольору навіюватимуть трагічний настрій і стіною захищатимуть меморіал від розташованих поряд ресторанів. А мозаїка плитки, якою має бути викладена площа, має створювати відчуття дисгармонії і суму.

Про те, що площа, де має постати меморіал українському Голодомору, повинна стати не лише символом пам’яті, але й місцем зібрання українців говорить і Михайло Савків – Голова інформаційного відділу Українського конгресового комітету Америки:

«Важливо, щоб на цьому місці були зібрання українців, зібрання тих, хто хоче згадувати жертв Голодомору. Це місце не лише для самого пам’ятника, але й для зібрання української громади, українських дипломатів зібрання тих, хто хоче згадати постраждалих в Україні».

Будівництво меморіалу також пов’язане з низкою технічних процедур. Проект має бути узгоджений та ухвалений також місцевою вашингтонською владою. Меморіал має відповідати стилю містобудування Вашингтона і нести інформацію для відвідувачів.

Художній критик і власник галереї Роджерс у Вашингтоні Алла Роджерс зазначає:

«Є деяка різниця між творенням монументу та своренням скульптури і наскільки цей меморіал може відповідати місцю його розміщення та нести собою як меморіальний, так і освітній зміст. Треба, щоб людина, яка прийшла на це місце, отримала розуміння, що це за монумент».

Алла Роджерс зазначає, що для того, щоб реалізувати ідею меморіалу Голодомору процес будівництва повинен розпочатись найближчим часом. У посольстві України в Сполучених Штатах кажуть, що уже працюють над пошуками компанії, яка займеться підготовкою документації та узгодженням деталей побудови пам’ятника з Парковою службою США. Посол України у США Олександр Моцик переконаний, що пам’ятнику українському Голодомору у Вашингтоні бути:

«Пам’ятник гарантовано буде побудовано до жовтня 2013-го року, оскільки це питання зараз на контролі у президента. Є відповідні доручення уряду, Міністерству закордонних справ, і робота ведеться дуже активно».

Наразі ніхто не береться визначити точну вартість побудови меморіалу. Для реалізації цього амбітного проекту не обійтись без об’єднання зусиль уряду України та української діаспори.

  • 16x9 Image

    Мирослава Ґонґадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

XS
SM
MD
LG