Торік найвищу у Сполучених Штатах військову нагороду Медаль Пошани – було присвоєно штабному сержанту американської армії Сальватору Джинті. З того часу виходець з Айови подорожує країною, вшановуючи пам’ять своїх військових побратимів, розповідає про медаль та про те, як три роки тому однин день в Афганістані повністю змінив його життя.
Сержант Джинта вважає, що його Медаль Пошани – це нагорода, розділена з тими, хто на неї заслуговує, і тими, які досі на війні.
Це зірка, зроблена із золоченої бронзи, на голубій стрічці з тринадцятьма зірками. Нагорода є символом героїзму в американській армії. На шиї 25-ти річного штабного сержанта Сальватора Джинти вона має особливе значення. Він каже:
«Я ношу її в ім’я всіх невідомих героїв, які не повернулися з війни, в яких не було нагоди поцілувати свої сім’ї, що вітали їхнє повернення. Я ношу її для них, які, на мою думку, були найвідважнішими. Я ношу її для сімей, які зуміли зберегти пам’ять тих, кого вони любили й втратили раз і назавжди, для тих, які через дислокацію залишились позаду. Я ношу її для них – тих правдиво відважних людей».
Свій подвиг він здійснив 25 жовтня 2007 року, під час дислокації 173 авіаційної бригади в небезпечній долині в Афганістані.
Талібські бойовики напали на загін Джинти із засідки. Однин з його товаришів, сержант Джошуа Бренан був кілька разів поранений та відділений від групи. Таліби хотіли забрати Бренана в полон. В цей момент Джинта вдався до дії.
Під час вручення медалі президент Обама сказав:
«Він стрибнув вперед, прицілився й застрелив одного та поранив кількох бойовиків, що почали втікати».
Джинта врятував Бренана, але його рани були дуже глибокими. Він помер наступного дня.
Каже документарист Себастіян Джанґер:
«Для цивільного населення такі вчинки є проявами звитяги, а для звичайних солдатів – це просто робота».
Себастіян Джанґер у 2007 році знімав документальний фільм про американських солдатів афганській долині.
За кілька місяців, проведених в одному з найнебезпечніших місць Афганістану, загинуло сорок американських військових, серед них двоє близьких друзів Джинти.
«У їх розумінні бути солдатом – це робити все для того, аби захистити себе та своїх побратимів, щоби завершити місію», – говорить Джанґер.
«Ми в Афганістані з 2001 року, ми в Іраку з 2003 року, ми – армія професійних солдатів, всі тут за власним бажанням. Нам не платили за це, ми знали проти чого ми боролися і якби прийшлося вирішувати тепер ми б не змінили свого вибору», – продовжує Сальватор Джинта.
З того часу як героїчний вчинок Джинти врятував його товаришів пройшло три роки. Але час не полегшив для нього розмови про цей випадок:
«Мені завжди важко розповідати цю історію, бо якщо було б легко, то світ був би дуже сумним місцем. Коли я розповідаю про найважчий день у моєму житті в Афганістані, де під час засідки ми втратили двох військових і бачили ще багато таких засідок. Якщо мені легко про це розповідати, значить це поганий день».
Сержант Джинта незабаром має завершити службу в американської армії. Усього є 87 живих володарів Медалі Пошани. Але Джинта лише один, хто залишився в живих з тих, яких нагороджено за подвиги в Іраку та Афганістані.
Інше за темою
Вибір читачів
1
