Спеціальні потреби

Фестиваль привертає увагу до проблем людства

  • Голос Америки

Міжнародна правозахисна організація «Вахта прав людини» проводить щорічний фестиваль кіно в Лондоні, Торонто містах США. Його мета – привернути увагу громадськості до проблем людей, чиї права та свободи порушуються.

Двадцять з 23 останніх фестивалів «Вахти прав людини» у Нью-Йорку пройшли в кінотеатрі імені Вольтера Ріда у престижному мистецькому центрі Лінкольна. На фестивалі представлено 16 фільмів з 12 країн.

«Брат номер один» розповідає історію новозеландця Керрі Гемілла та двох його друзів які, подорожуючи на яхті, випадково опинилися в Камбоджі у 1978. Вони стали трьома з кількох мільйонів жертв кривавого режиму Пол Пота. Брат Керрі, Роб говорить, що ще донедавна мало людей на Заході знали про криваві безумства, що відбувалися в цій азійській країні у сімдесятих.

«Я їх запитують, чи вони знають, хто такий Пол Пот і Кхмер Руж? Багато з них не знають», - каже він.

«Коли люди не вважають інших людьми, вони не відчувають до них співчуття».
Крістофер Сеньондзо,
колишній англіканський єпископ
Кожен показ супроводжує дискусія присвячена фільму, за участю авторів стрічки та захисників прав людини. Колишній англіканський єпископ Крістофер Сеньондзо з Уганди з’явився у фільмі «Називай мене Кучу». Стрічка розповідає про переслідування гомосексуалістів в його країні. Він каже, що знущання над людьми стаються через відсутність співчуття:

«Коли люди не вважають інших людьми, вони не відчувають до них співчуття. Вони можуть зробити з ними що завгодно, адже вони не вважають їх за людей».

Брак гуманності - провідна тема усіх фільмів фестивалю. Фільм «Репортери» розповідає про небезпеку, якої зазнають журналісти, що висвітлюють мексиканську війну наркокартелів. Фільм «Невидима війна» звертає увагу на проблему зґвалтувань у збройних силах США. «Маленьке небо» розповідає про життєві виклики юної сироти з Ефіопії, обидва батьки якої померли від СНІДу. Фільм «Ай Вейвей: Ніколи не шкодую» - історія китайського скульптора і дисидента Вейвея. Права жінок також у центрі уваги фестивалю. Фільм «Саалям данк» - це розповідь про іракську жіночу баскетбольну команду. Адже в тій країні, з релігійної точки зору, прийнято вважати що спорт – це для чоловіків, не для жінок. Місце жінки – вдома. Чи це так? Фільм досліджує дане питання, а одна з героїнь стрічки говорить так:

«Коли я граю в баскетбол, я забуваю про все на світі, про всі свої проблеми. Я почуваюся як метелик, що пурхає навколо та грає. Баскетбол дає мені щось, чого я не отримую ні від чого іншого у житті».

Фестиваль прямо закликає глядачів допомогти вирішити проблеми, що зображуються у фільмах. Його директор, Андреа Голлі говорить:

«Багато авторів також ведуть кампанію допомоги різним людям – або групам людей, або конкретно героям їхніх фільмів чи місцевості, про яку розповідається у фільмі».

Відвідувачі фестивалю кажуть, що саме завдяки йому вони дізналися про проблеми та події, про які часто не повідомляється в засобах масової інформації.
XS
SM
MD
LG