Актуально
"Зґвалтування – один з методів геноциду, який Росія використовує проти українців". Інтерв'ю з Іриною Довгань

Ірина Довгань, українська активістка та волонтерка - одна з перших жертв війни Росії проти України 2014 року. 24 серпня 2014 року її викрали з дому російські військові та звинуватили в шпигунстві на користь України. Вони прив’язали її до ліхтарного стовпа. Цей момент зафіксувала камера іноземного журналіста. Фото облетіло увесь світ. Вже після звільнення Ірина неодноразово казала, що те фото врятувало її життя. Аби допомогти собі та таким, як вона, Ірина почала говорити про сексуальне насильство з боку росіян та заснувала організацію. Зараз вона збирає дані про сексуальне насильство на деокупованих територіях і допомагає новим жертвам подолати травму та жити далі. Про свою боротьбу та про те, як Росія використовує сексуальне насильство як інструмент для знищення України, вона розповіла в інтерв’ю Ірині Соломко.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.
Ірина Соломко: Ірино, ви – одна з перших жертв російської агресії, яка почалася у 2014-му. Ви пройшли тортури і після звільнення заснували власну організацію. Наскільки за останній рік збільшилася кількість ваших членів?
Ірина Довгань: Я би хотіла почати свою відповідь із заклику не називати таких жінок, як я жертвами. Бо ми вижили, пережили щось страшне, але не зламалися. І я тут перед вами аби розказати, що коїться в моїй країні, і як живуть зараз такі жінки, як я.
Так, наше життя повністю змінилося з початку масштабної агресії. До лютого 22-го наша організація існувала вже чотири роки. Ідея була в тому, що жінки, які пережили насильство, об'єднуються та допомагають одна одній пережити цей досвід. Усі наші членкині були родом з Донецької та Луганської областей, вони були патріотичні та постраждали за свою любов до України. Дехто відсидів і по 3-4 роки в містах незаконного утримування. Хтось розклеював українські листівки. Хтось писав пости підтримки. Хтось співпрацював зі службами, передавав якісь дані.
Всі вони були заарештовані та пройшли страшні речі – сумнозвісний концтабір «Ізоляція», мета якого в перші дні зламати людину і примусити її підписати усі зізнання. У тому, що вона – шпигунка або терористка, цитую «іноземної держави Україна». Одним з методів зламати жінку було зґвалтування. Майже всі жінки зазнали сексуального насильства, катувань, у тому числі електричним струмом, роздягання, їх тримали в камерах з чоловіками.
І.С.: Але якщо говорити про якійсь цифри, скільки жінок ви об’єднуєте?
І.Д.: За 2022-ий наше число удвічі збільшилося. Нас було 20 мінімум жінок, які пережили насильство. Працюючи з ними, я кажу, що травма дуже впливає на людину. Багатьом жінкам потрібна психологічна, медична, фармакологічна допомога, щоб вийти з цього важкого стану. Але завжди є дві дороги: плекати свій посттравматичний стан, або пережити травму, перетворити це у посттравматичний зріст. І коли ти ставиш жінку перед цим вибором для деяких це стає важливим моментом.
І.С.: Ви – засновниця організації, вона вам також дала сили пережити ту травму, яку ви отримали?
І.Д.: Я пережила її раніше. Я вже давала свідчення всюди, де могла. Я розуміла: якщо буду мовчати, злочинці взагалі ніколи не будуть покарані, хоча сподівань на це небагато. Я пройшла шлях усвідомлення того, що майже неможливо притягнути злочинців до відповідальності. Бо декого я просто не бачила. Дехто був в балаклаві. Дехто у 2016-му році був вбитий. Це були не прості люди, це були російські найманці, яких зараз називають "Групою Вагнера". Вони відрізнялися дуже сильно від донецьких ополченців своєю зухвалістю, пихатістю та ставленням до місцевих, як до рабів. Що стосується проукраїнських людей, вони (члени "Групи Вагнера") ставилися до них як до тих, кого треба знищити, і зробити це у якомога бильш жорстокий спосіб.
Я проходила різні стадії прийняття, але зараз я знаю, що оця моя діяльність – це можливість покарати цю країну, яка прислала у мій український Донецьк озброєних людей.
І.С.: Є кілька вимірів покарання: Росії як держави, яка усе це спровокувала, та людей, які це все з вами зробили. Зрозуміти та прийняти, що оцієї другої справедливості бути не може – важко? Чи навпаки – це дає полегшення?
Кожен день переживаєш наново, і кожен день приносить тобі нові важкі відчуття
І.Д.: Я взагалі не вірю у «стає легше». Кожен день переживаєш наново, і кожен день приносить тобі нові важкі відчуття. Інколи відчуваєш полегшення, але інколи відчуваєш погіршення свого стану. Ви ж розумієте, як вплинула повномасштабна агресія на кожну жінку, яка намагалася зібрати себе у купу, переступила через страхи і надала свідчення Генеральній прокуратурі. А потім стається вторгнення і жінки, які вже були викинуті з Донецьку та втратили все, почали життя заново, виборювали кожен день, знову повертаються у весь цей жах. Перший місяць був страшний. Одна наша коліжанок зараз у глибокий окупації, я втратила зв’язок з нею.
І.С.: Ви їздите на деокуповані окуповані території та намагаєтеся допомагати жінкам, які стали жертвами сексуального насильства. Говорити з ними непросто, адже багато воліють забути та ніколи не говорити про це. Не усі настільки сильні, як ви.
Бачити те, що коїться в Україні та мовчати неможливо. Що тоді буде з Україною та українцями?
І.Д.: Я також перші роки не говорила нічого. Я відкрито про це заговорила після того, як на деокупованих територіях, куди я поїхала у травні, побачила навалу таких випадків та страждання цих жінок. І вони мені розповідали про це. І як я могла мовчати? Тому не треба казати, що я така сильна. Так, я дала свідчення Генпрокуратурі, але я майже дев'ять років публічно про це мовчала. Але бачити те, що коїться в Україні та мовчати неможливо. Що тоді буде з Україною та українцями? Все буде «Раша».
І.С.: Ви вирішили їхати на деокуповані території та допомагати жінкам, бо розуміли ці масштаби сексуального насильства там?
У кожному селі люди розповідали про зґвалтованих жінок. Я про це розповіла Фонду доктора Муквеге, з яким ми вже чотири роки співпрацюємо. І там мені сказали, що можуть кожній жінці, яка постраждала від насильства, надати допомогу у розмірі 50 тис. грн.
І.Д.: Спочатку я поїхала з польською журналісткою, у ці перші дні деокупації, ми ще бачили мертвих росіян на узбіччі, яке було засіяно залишками снарядів. Ми бачили спалені села та техніку, повалені електричні стовпи. Потім ми розмовляли з цими людьми, і вони відверто розповідали, що коїлося в селі. І у кожному селі люди розповідали про зґвалтованих жінок. Я про це розповіла Фонду доктора Муквеге, з яким ми вже чотири роки співпрацюємо. І там мені сказали, що можуть кожній жінці, яка постраждала від насильства, надати допомогу у розмірі 50 тис. грн. І я зараз працюю з цими жінками та допомагаю їм отримувати ці кошти. Це така неймовірна підтримка для них.
І.С. Вони вам довіряють, бо знають, що ви самі пройшли через це?
І.Д.: Це дуже довга дорога. Я прошу допомоги у місцевих активістів та волонтерів, які користуються повагою, або вчителів та фельдшерів. Розповідаю їм, що я можу допомогти цим жінками, і вони вже допомагають мені встановити контакт. Я зараз маю багато адрес і фактів, аде все одно не всі жінки хочуть говорити. Вони знають, що можуть отримати допомогу, але все одно мовчать. І ми мусимо чекати та надати їм можливість пережити це.
І.С.: На жаль, ця допомога потрібна не лише жінками, а й їхнім чоловікам та родинам.
А страх та жах, які селяться в душах маленьких дівчаток у селі, в якому є зґвалтовані жінки, вони потім проносять через все своє життя
І.Д.: Якщо ви подивитеся Римський статут щодо зґвалтування, то побачите, що там є цілий перелік наслідків цього явища для громади, яка оточує жінку, особливо у селах, для родини та в цілому суспільства. Ми цього ще не бачимо, але ці наслідки обов'язково будуть. Адже зґвалтування, на мою думку, - це один з методів геноциду, який Росія використовує проти українців. Навіть серед наших жінок ми бачимо зруйновані сім'ї. Цим жінкам неймовірно важко пристосуватися в колективі. Більшість цих жінок почуваються як люди, у яких немає шкіри. І кожен дотик є настільки болісний і чутливий, що вони мусять витрачати дуже багато сил, щоб це приховувати від оточуючих. Що їм боляче відчувати кожен дотик, необережний дотик. І вони змушені так жити.
А страх та жах, які селяться в душах маленьких дівчаток у селі, в якому є зґвалтовані жінки, вони потім проносять через все своє життя. Тому в усіх війнах використовують зґвалтування, адже це – найгірша кара для нації.
І.С.: Чи достатньо Україна як держава робить для того, щоб допомогти таким жінкам?
І.Д.: До масового вторгнення держава взагалі нічого не робила. Жінок, які визнали зґвалтування з 14-го року, було небагато. Притягнути до відповідальності тих, хто це з ними зробив, було неможливо. Тому структури, які відповідальні за це, намагалися пригальмувати цю тему. Ми ж, у свою чергу, боролися та намагалися якось донести, що ми існуємо і потребуємо спеціального статусу.
Потім сталося масштабне вторгнення. Можливо, сталося, у тому числі як наслідок того, що ця тема замовчувалася. Можливо, якби світ почув мої розповіді у 2019-2020 роках, а я розповідала на великих конференціях про те, що Росія робить на окупованих територіях. Якби світові лідери, з якими я мала можливість говорити, якби вони не намагалися запевнити мене у тому, що ґвалтівники – це члени моєї громади, що вони просто жили поруч зі мною. Я відповідала: «Ні! Вони не жили в моєму місті, вони прийшли озброєнні, незаконно порушивши кордон України». І тоді мені відповідали: «Що ж ми можемо зробити. Ми будемо молитися за вас, щоб справедливість все ж таки існувала в світі. Бо, знаєте, Росія – це велика і агресивна країна. Ми не можемо ніяк не це вплинути».
Не думаю, що ці люди зараз відчувають свою провину за те, що таких жінок стало у тисячі разів більше.
І.С.: Але чи змінилася ситуація зараз в контексті допомоги держави?
І.Д. Зараз так, десь за півроку з початку вторгнення, держава оговталася. Думаю, тут відіграли роль іноземні організації та інші держави. У нашому колі є жінка, яка пережила сексуальне насильство під час окупації Київщини. На початку квітня вона тижнями просила допомоги після російського зґвалтування. Вона розповідала про це нерозуміння, що їй казали: «Ви дійсно хочете визнати, що вас зґвалтували?» І вона казала, що так, що вона це визнає, адже їй потрібна медична допомога, вона тижнями не могла зупинити кровотечу. І люди, до яких вона зверталася по допомогу, кудись зникали. Зараз такого вже немає, працює багато різних структур – і від благодійних фондів, і від держави. І якщо я бачу, що жінка потребує допомоги, я вже знаю, як їй допомогти.
І.С.: Ви зараз у Нью-Йорку, представляєте Україну у 67-й сесії Комісії зі становища жінок. Ви багато спілкуєтеся з вашими коліжанками з інших країн, які пережили подібний досвід. Що вони вам говорять?
Ми мусимо виборювати наші права кожен день, мусимо примушувати себе бути щасливими. Ніхто не зробить травмовано жінку щасливою окрім неї самої
І.Д.: Так, ми знаємо увесь їхній досвід. Вони поділилися і досвідом документування цих злочинів. Ми також відкрили для себе таку сторінку, що інколи лише через двадцять років людина наважується, нарешті, сказати про зґвалтування. А середня цифра це – вісім років, стільки в середньому потрібно жінці, щоб вона про це заговорила. Наші посестри з Косово кажуть, що потрібно самим боротися, не чекати, що хтось прийде та допоможе. Ми мусимо виборювати наші права кожен день, мусимо примушувати себе бути щасливими. Ніхто не зробить травмовано жінку щасливою окрім неї самої.
І.С.: На початку ви сказали, що розумієте, що не зможете покарати тих людей, які знущалися з вас. Але якою тоді ви бачите фінальну крапку цієї вашої боротьби?
Я вірю, що світ і це подолає. Я в це вірю… Інакше нащо тоді усі ці зусилля?
І.Д.: Я точно знаю, що фінальної крапки при моєму житті не буде. Я вивчила світовий досвід, так зараз у світі відношення до цього змінюється. Світ реагує на насилля над жінками в зонах військових конфліктів набагато швидше, ніж десять років тому. Але я розумію, що за мого життя крапки не буде. Ця боротьба проти цього зла, вона буде дуже важкою та довгою. Але світ подолав рабство. І воно було ще більш масовим, аніж зґвалтування у війнах. Тому я вірю, що світ і це подолає. Я в це вірю… Інакше нащо тоді усі ці зусилля?
Всі новини дня
- Голос Америки
«Нагадайте росіянам про Ягідне». Посол США в ОБСЄ про російські злочини і «денацифікацію» українців

Посол США в ОБСЄ заявив, що США вважають, що Росія здійснювала воєнні злочини в Україні і закликав Організацію з безпеки і співпраці в Європі використати можливості організації для того, щоб притягнути винних до відповідальності.
Під час виступу перед Постійною радою ОБСЄ у Відні у середу, 23 березня, посол Майкл Карпентер нагадав про останній звіт слідчої комісії ООН щодо України, у якому зазначається, що «російська влада вчинила широкий спектр порушень міжнародного права в галузі прав людини та міжнародного гуманітарного права в різних регіонах України, багато з яких становлять воєннні злочини».
«Сполучені Штати погоджуються з тим, що кілька категорій злочинів, скоєних Російською Федерацією в Україні, справді кваліфікуються як злочини проти людяності. Докази таких злочинів зараз каталогізовано численними НУО, урядами та міжнародними організаціями, включно зі, звичайно, ОБСЄ, а тепер також і ООН», – сказав посол.
Посол заявив, що недостатньо «звіту слідчої комісії ООН та того, що Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за їхню відповідальність за незаконне переміщення або депортацію українських дітей, що було б кваліфіковано як військові злочини».
«Ми повинні продовжувати висвітлювати варварські дії Росії», – сказав Карпентер.
Він сказав, що ОБСЄ має задіяти інструменти організації, такі як Московський механізм, «щоб продовжувати викривати та документувати злочини Російської Федерації в Україні – а їх багато».
Згідно з положеннями ОБСЄ, в рамках Московського механізму, який затверджений 1991 року, експертні комісії надсилаються до держав-учасниць, щоб допомогти їм у вирішенні проблеми, пов'язаної з захистом прав людини.
Як повідомляв Голос Америки, "Московський механізм" було задіяно декілька разів з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
У рамках "Московського механізму" були розслідуванні способи ведення Росією війни та фіксації серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та порушень прав людини в Україні, а також готувався огляд ситуації з правами людини в самій Росії.
«Ми не можемо мовчати» – посол Карпентер
Посол наголосив, що США міжнародна спільнота «не може мовчати» про ті злочини, які Росія скоює в Україні.
Карпентер нагадав про звіт Human Rights Watch, у якому «задокументовано те, що сили Російської Федерації зробили минулого року в маленькому селі Ягідне», на Донбасі, де російські сили зібрали 350 жителів громади, у тому числі 70 дітей, і загнали їх у підвал школи. Через тиждень, протягом якого людей не випускали з підвалу, «майже всі захворіли», а «десятеро літніх полонених померли».
За словами Карпентера, коли представники Росії говорять про «денацифікацію», їм потрібно нагадати про цей звіт.
«Наступного разу, коли російський делегат тут буде говорити про денацифікацію, згадайте про Ягідне, згадайте про це, щоразу, коли він використовує цей термін», – сказав посол.
Посол США нагадав і про удар про вокзалу в Краматорську, по драмтеатру в Маріуполі та про численні задокументовані випадки катувань, гендерного насильства, «відомими жертвами якого були жінки, чоловіки, хлопчики та дівчата віком від чотирьох до 82 років».
За словами посла, комісія дійшла висновку, що «такі систематичні тортури цілком можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності».
Сенатори США відреагували на обстріли Запоріжжя та обіцяють більше підтримки Україні

Черговий обстріл російськими військами мирного населення України є ще одним свідченням порушення російським президентом Путіним норм міжнародного права, тож США продовжать підтримувати Україну фінансово та озброєнням. Про це в коментарі Голосу Америки заявили сенатори від обох провідних партій США.
Сенаторка-демократка Джин Шагін, коментуючи обстріли Запоріжжя, заявила, що підтримка України - в інтересах усього світу: “Що більше звірств ми бачимо від Путіна та росіян, то більше Захід відданий ідеї припинити ці звірства. Зокрема країни на нашому східному фланзі, такі як країни Балтії, Польща та Румунія, – усі вони дуже хвилюються, що якщо ми не зупинимо росіян в Україні, то ці держави будуть наступними. Тому це в інтересах нашої національної безпеки США та в інтересах Європи зупинити Путіна зараз”.
Сенатор-республіканець Піт Рікеттс зазначив, що Росія регулярно вчиняє такі злочини, намагаючись деморалізувати український народ. "Але це не спрацює. Українці знають, що вони воюють за свою країну, і вони продовжуватимуть боротися за свою країну. Їх не залякати бомбардуванням цивільного населення, бо знають, що поставлено на карту", – сказав Рікеттс в інтерв'ю Голосу Америки.
Продовження підтримки України в боротьбі з Росією сенатори обіцяють продемонструвати у бюджеті США на 2024 рік, слухання щодо якого проводить Комітет Сенату з асигнувань в четвер.
"Ми лише починаємо розгляд нового бюджету. Я є членом Комітету з міжнародних відносин та Комітету з питань збройних сил. Я думаю, що ви побачите продовження дуже надійної бюджетної підтримки США для України. Україні зокрема потрібна підтримка для реконструкції та інших заходів, але основна підтримка буде здійснюватися через Комітет збройних сил та Комітет з асигнувань", - зазначив сенатор-демократ Тім Кейн.
Водночас представники республіканців запевнили у широкій підтримці в Сенаті США надання Україні більшої кількості озброєння якомога швидше. "Ми бачимо широку підтримку в Сенаті щодо продовження пошуку зброї, необхідної для захисту України. Що ми можемо зробити зараз, – це швидше доставляти зброю в Україну. Ми взяли на себе зобов’язання, які ми повільно виконуємо. Треба пришвидшити цей процес. Ми повинні швидше доставити їм танки. Ми повинні швидше доставити їм літаки. Ми повинні швидше діставати усі види боєприпасів, щоб українці могли захищатися", - наголосив сенатор-республіканець Піт Рікеттс.
Під час слухань щодо державного кошторису США 22 березня державний секретар США Ентоні Блінкен заявив, що у проекті бюджету США на 2024 рік збережеться безпекова, економічна, енергетична та гуманітарна підтримка України.
У середу, 22 березня, російські війська обстріляли Запоріжжя. Голова Запорізької ОВА Юрій Малашко повідомив, що по місту випустили шість ракет, які влучили у два дев’ятиповерхові житлові будинки у спальному районі. Відомо про одну загиблу особу та 33 постраждалих, із них троє дітей віком 5, 7 та 9 років, які перебувають у лікарні.
- Голос Америки
Глава Пентагону у Конгресі назвав Росію "гострою загрозою" і запевнив у продовженні підтримки України

Міністр оборони США під час представлення бюджетних пропозицій у Палаті представників США назвав Росію “гострою загрозою” і наголосив на важливості колективної роботи в рамках НАТО.
У вступному слові до законодавців Ллойд Остін вкотре повторив позицію Вашингтона, що США продовжуватимуть підтримувати Україні стільки, скільки буде потрібно. Він також нагадав, що Стратегія національної оборони США визначає Росію під управлінням Путіна “гострою загрозою”.
“Під проводом Байдена, США згуртували світ, щоб допомогти Україні боротися з неспровокованим і невиправданим вторгненням Росії. Наші союзники та партнери активізувалися, щоб надати важливу безпекову допомогу, яку координує контактна група з питань оборони України, яку я очолюю. Ми підтримуватимемо оборону України стільки, скільки буде потрібно”, - заявив міністр оборони США Ллойд Остін.
Глава Пентагону заявив, що НАТО стало значно сильнішим, зокрема й тому, що Росія вирішила піти війною проти свого сусіда. Остін наголосив на важливості “об’єднаного НАТО”.
“Після вторгнення Росії в Україну ми ще більше зміцнили захист і стримування НАТО на східному фланзі. А лідерство Конгресу в Європейській ініціативі стримування — і наші інвестиції з 2014 року — допомогли нам швидко й сміливо відреагувати на жорстоку війну, яку обрала Росія, та зробили наше стримування ще сильнішим”, - зазначив глава Пентагону.
Очільник Пентагону назвав бюджет на наступний рік стратегічним кошторисом, “який обумовлений серйозністю нашої стратегічної конкуренції з Китайською Народною Республікою”.
Пріоритетами Пентагону Ллойд Остін назвав: захист нації, турбота про людей та успішна командна робота. Остін наголосив на необхідності фінансування модернізації трьох ланок ядерної тріади США та посилення стратегічного стримування.
- Голос Америки
Блінкен свідчить в Конгресі США: «Стан американської дипломатії». Наживо з перекладом українською

Державний секретар США Ентоні Блінкен свідчить перед Комітетом із закордонних справ Палати Представників Конгресу США. Тема слухань: «Стан американської дипломатії у 2023 році: зростаючі конфлікти, бюджетні виклики та конкуренція наддержав». Очікується дискусія стосовно подальшої допомоги Україні, політики США щодо Росії та кроків зі стримування Китаю. Дивіться наживо з перекладом українською у четвер, 23 березня, о 16:00 за Києвом (10:00 за Вашингтоном).
- Голос Америки
Під час першого візиту у Канаду Байден і Трюдо говоритимуть про безпеку, екологію та Україну

Джо Байден у четвер здійснить свою першу поїздку до Канади як президент США. Американський глава зустрінеться із прем'єр-міністром Джастіном Трюдо, а також його політичним опонентом, очільником Консервативної партії Канади П'єром Полієвом.
Також у п'ятницю Байден за традицією своїх попередників звернеться до канадського парламенту. На порядку денному візиту, що триватиме добу, - питання оборони, безпеки, міграції, а також "зелені" інвестиції.
Перша леді США Джилл Байден приєднається до президента та матиме власну програму разом із Софі Трюдо, дружиною прем'єр-міністра.
"Дві демократії крокують у відповідь на виклики"
Як повідомив представник Ради безпеки США Джон Кірбі, Байден і Трюдо говоритимуть про те, як "дві демократії крокують у відповідь на виклики нашого часу".
"Це включає конкретні кроки для збільшення видатків на оборону, сприяння глобальному прагненню до чистої енергетики та розбудові процвітаючої та інклюзивної економіки", - розповів Кірбі, і додав, що лідери країн говоритимуть про "підтримку зусиль щодо стабільності на Гаїті і, звичайно, продовження підтримки України".
Вінсент Рігбі, колишній радник Трюдо з питань національної безпеки та розвідки, а нинішній старший радник CSIS, сказав CNN, що з огляду на те, що Байден їде до Оттави з "думкою про світ", поточна геополітична ситуація в Індо-Тихоокеанському регіоні та Східній Європі означає, що внесок Канади в безпеку стане ключовою темою двосторонньої зустрічі в п'ятницю.
У той час як Канада оголосила про витрати в розмірі 3,8 мільярда доларів на допомогу в модернізації об'єднаної системи аерокосмічної оборони Північної Америки NORAD і нещодавно придбала американські винищувачі F-35, загальний відсоток ВВП Канади, витрачений на оборону, залишається значно нижчим за 2%, до чого закликають країни НАТО, зауважує CNN.
Традиція першого візиту
Як вказує Reuters, новообрані президенти США традиційно здійснюють свою першу міжнародну поїздку до Канади як найближчого союзника, але візит Байдена було відкладено, зокрема через COVID-19.
Хоча Байден провів свою першу двосторонню віртуальну зустріч на посаді президента саме із Трюдо, станом на зараз глава Білого дому уже відвідав майже 20 інших країн, включаючи Україну, й "канадці взяли це до відома", сказала NPR Лаура Доусон, колишня радниця з економічних питань посольства США в Канаді. "Важливо мати особистий візит президента, щоб переконати канадців, що ці відносини все ще дуже важливі для Сполучених Штатів", - підкреслила вона.
Байден і Трюдо разом працювали над підтримкою України й тісно координували роботу на початку цього року, коли у повітрі над США і Канадою було виявлено китайський аеростат, який у США вважають засобом для шпигування, нагадує NPR.
Видання також зазначає, що колишній президент Дональд Трамп не відвідував Оттаву під час свого перебування на посаді, зупинившись у Канаді лише один раз на зустрічі G-7 у Квебеку, а Трамп і Трюдо "не мали порозуміння".
У статті використано матеріали Reuters
Форум