Вірогідно терористом-смертником, який здійснив вибух в аеропорту «Домодєдово» був 20-річний чоловік з кавказького регіону на півдні Росії. Інгушетія - в самому серці цих віддалених від центру територій, де ніколи не зникає загроза з боку радикалів-ісламістів.
Тут в одній з трьох «зелених республік» Кавказу, зелені прапори ісламу розвиваються на тлі засніжених гір, жінки ховають обличчя за платками і заборонено продаж алкоголю. Це фактично моноетнічний край. Частка росіян в загальному населенні скоротилась з третини - на час розпаду Радянською Союзу - до менш ніж одного процента.
Минулого року напади бойовиків забрали життя 754 людей. Ще більше тисячі було поранено. З огляду на це, 35 загиблих та 168 поранених в московському аеропорті - страшний прояв прихованої війни. На південному кордоні Росії вона щоденно нагадує про себе новими вибухами та вбивствами.
В столиці Інгушетії, Магасі, помітні заходи безпеки нагадують про постійно загрозу. Ключові урядові будівлі огороджені 6-метровими парканами. Міліцейські конвої агресивно розсікають вулиці, відтискаючи інші машини.
Президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров каже, що загроза миру - Кавказький емірат, децентралізоване об’єднання груп бойовиків розпорошене по п’яти регіонах Кавказу.
Євкуров, колишній військовий розвідник, каже, що Кавказький емірат прагне створити Ісламську державу, в якій би діяли закони шаріату. Емірат має зайняти територію від Чорного до Каспійського морів.
Щоб позбавити ісламістів цього привабливого гасла, лідери кавказьких республік створили в них умови найбільшого сприяння традиційним ісламським цінностям. Тут керують вони, а не закони Російської Федерації.
Наприклад, в Чечні, де дві війни протягом 20 років значно скоротили населення, уряд заохочує полігамію.
Безробіття та бідність виштовхують багатьох молодих людей до лав бойовиків. За офіційними даними, кожний другий інгуш не має роботи. Річний прибуток тут становить 5-ту частину загальноросійських 10-ти тисяч доларів на рік.
Заради кращої долі люди мігрують з Кавказу на північ, до Росії, де є попит на робочу силу.
Втім, деякі російські міста не приймають кавказців через культурні конфлікти, які вони приносять, та агресивну репутацію кавказького регіону. Міські ради Москви та Санкт-Петербургу обговорюють впровадження кодексів поведінка для мігрантів, які вимагатимуть публічно спілкуватись виключно російською, відмовитись від носіння національного одягу та виконання національних танців, таких як лезгінка.
Відчуженість росіян від Кавказу стає серйозним політичним питанням. Російські націоналісти все частіше кажуть, що Росії, в свою чергу, також варто стати моноетнічною державою.
Але через геостратегічні міркування, Кремль тримається за Кавказ.
Кавказькі гори, що простяглись на тисячу кілометрів, мають 10 вершин вищих за найвищі піки Альп. Протягом двох сторіч ці гори служили природнім бар’єром між Росією та її - тодішніми - південними суперниками Туреччиною та Персією.
І хоча з того часу минули сотні років, багато хто в Росії досі вважає, що відмова від контролю над цим гірським пасмом позбавить рівнини Росії захисту від ісламської загрози.
