Спеціальні потреби

Актуально

20-річна українка стала інженеркою-інфлуенсером у США

На фото: Карина Попович - як 20-річна українка стала інженеркою-інфлуенсером у США

Коли у 2020 році у Нью-Йорку кожна маска для обличчя була “на вагу золота”, за ініціативи 19-річної українки із Брукліна американські госпіталі отримали більше 82-ох тисяч одиниць засобів індивідуального захисту, які молода інженерка почала друкувати за допомогою 3D-технологій у своїй кімнаті.

Сьогодні Карина Попович отримує MBA у бізнесшколі Корнелл Дайсон, де вона вчиться основам будівництва успішного бізнесу, і водночас прокладає шлях для інших жінок та дівчат своїм прикладом. Ми поговорили із нею про захоплення 3D-будівництвом, розвиток освіти та дискримінацію у сфері STEM (точні науки), та “Американську мрію” у Кремнієвій долині.

Ілона Войтович. Отже, твоє хобі будівництва 3D роботів відкрило тобі шлях у світ STEM. З чого почалося твоє захоплення?

Карина Попович. Моя сім'я емігрувала з Чернівців і переїхала до США у 2000 році. Все почалося у Брукліні, Нью-Йорку. Перша робота мого тата була - електрик. Тому я пам’ятаю, що завжди цікавилася, як усе працює, завжди хотіла розбирати речі на частини та лагодити їх. Я завжди грала з викрутками та плоскогубцями і завжди просила тата навчити мене: як запалити лампочку? А як це працює? А як це полагодити? Відтак, я займалася робототехнікою в середній школі, і у старшій школі я вперше спробувала 3D-принтер. Тоді я дійсно зрозуміла, що я просто люблю інженерію, я люблю будувати речі і мені насправді подобається будувати все, що прийде на думку.

І.В. Чому ти створила свою організацію "Makers for Covid-19"? І чи продовжує твоя спільнота благодійну роботу у інших точках світу?

К.П. Я створила "Makers for Covid-19", коли навчалася на першому курсі. У мене був 3D-принтер. Приблизно в той час почалася пандемія. Усі були розгублені. Ніхто не знав, що відбувається. Я поверталася додому з коледжу в Бруклін, коли мені багато хто із друзів писали, що «я знаю, що у тебе є 3D-принтер, і чи не спробувати мені б надрукувати 3D щити чи маски чи щось подібне, що могло б допомогти медичній спільноті?» Я спершу не відреагувала.

Я думала: «у якому світі ми живемо, що від 19-річної дівчини потребують 3D засоби індивідуального захисту? Мені це здалося просто божевіллям і сюрреалізмом. І тому, я просто залишила цю ідею, поки одного вечора не вирішила спробувати. Відтак, я надрукувала 20 щитів для обличчя і віддала їх сусідці медсестрі. І тієї ж ночі вона надіслала мені відео, на якому її відділення дякує мені за ці щити для обличчя…вони були настільки вдячні, що отримали засоби захисту, яких інакше, не мали б.

Пізніше я зібрала групу з понад 150 людей, щоб надрукувати додаткові 3D-щитки для обличчя. Люди були різні, на різних етапах своєї кар’єри. Хтось працював у Microsoft, хтось працював в Amazon. У нас були люди мого віку. Декому було за 60, хтось вже був на пенсії. Зібралася величезна група людей. І мені вдалося керувати ними у виробництві ЗІЗ, які ми розподілили по 250 лікарнях, та медичних офісах по США. Відтак, ми пожертвували 82 тисячі одиниць ЗІЗ по всій території США, і навіть - за межами США.

Ми вже не займаємося 3D-друком. Але ми перевели організацію у "Makers for Change", ідея якої також полягає у використанні 3D-друку у добрих цілях, але із винятком того, що ми взялися за освіту людей: ми навчаємо дітей, ми навчаємо старшокласників, віком від 14 до 18 років, як друкувати 3D-протези для тварин, 3D-іграшки для дитячих лікарень і 3D моделі Брайля для людей з вадами зору.

І в цьому особливе значення. Навчати студентів, як використовувати 3D-друк, вирішувати проблеми, і допомагати своїм громадам. Наша робота — дати студентам можливість бути лідерами, вирішувати проблеми, бути інженерами та просто змінювати свої спільноти.

І.В. Чи відчувала ти колись на собі дискримінацію у сфері STEM?

К.П. Я вважаю, що у сфері STEM домінують чоловіки, і те що так мало жінок – ускладнило ситуацію для мене та багатьох моїх друзів, які дуже захоплюються STEM, особливо у той час, коли я навчався у старшій школі. Тоді я по-справжньому почала відчувати, що таке бути однією з шести дівчат серед 60 хлопців.

Я не могла знайти друзів зацікавлених модою як і я. Я не могла носити сукні, тому що у них мало хто ходив. Я не могла дбати про своє волосся, тому що більшість людей у класі не дбали про своє волосся. Подібні речі в поєднанні з відчуттям того, що я, можливо, не заслуговую бути там, що я не достойна – безумовно, були речі через які мені було важко залишатися в STEM. Я відчувала, що мені потрібно бути одною із хлопців, щоб мене прийняли. І тому я почала одягатися, як "пацанка”: носити сорочки з хакатонів, не дуже дбати про свій вигляд. І, знаєш, таким чином я втратила частинку себе. Пізніше я усвідомила, що бути жінкою в STEM, бути жінкою у такій сфері, де домінують чоловіки – це насправді велика цінність.

Я зрозуміла, що від того що мені самій комфортно, іншим людям також буде комфортно. І, можливо, те, що я можу задати «неправильне питання» чи, можливо, якесь запитання, яке, насправді зможе підштовхнути нас у кращий напрямок, до якого інші люди навіть б не додумались.

Тож я почала дивитися на те, що я є одна із небагатьох жінок - як цінність, і щось, що додасть більше інновацій у наші дискусії. Щойно це сталося – все змінилося, і я по-справжньому почала сприймати свою власну унікальність і свої власні погляди.

І.В. У тебе дуже амбітний напрямок навчання: Ти продовжуєш розвиватися як інженер у бізнес школі університету Корнелл. Що тобі найбільше подобається у твоїй справі?

К.П. Я практикувала інженерство, коли навчалася у середній школі. А зараз, я зосереджуюсь на бізнесі у Університеті Корннелл. Я люблю вирішувати проблеми. (Я хочу) мати змогу розробити щось, що вирішує проблему, роздрукувати це у 3D, і фактично перетворити це у бізнес. Я (вчуся) розуміти, як зробити так, щоб це було доступно мільйоном, тисячам людей.

Для мене найбільш захоплююча частина – це бачити щось (процес) від початку до кінця і бачити, на скількох людей це може вплинути і скільком це може змінити життя. Тому я навчаюся бізнесу і дізнаюся, як я можу використати речі, які я створюю для змін. І саме це я роблю з Makers for Change. І інше підприємство, яке я зараз запускаю, — це Inertia (Інерція).

Суть “Інерції” у тому, щоб показати барвисту та захоплюючу сторону STEM. Ми робимо це за допомогою веселих і захоплюючих презентаційних майданчиків, які ми розміщуємо по всьому місту Нью-Йорк. І одне із таких тимчасових виставок, над яким ми працюємо на зиму, є periwinkle 3D-принтер, який друкуватиме для людей 3D-ракети. Будь-хто може придумати, спроектувати свій ракетний космічний корабель. Ми навчимо їх 3D-моделюванню. Вони зможуть взяти це з собою додому. І всі ці інсталяції будуть загальнодоступними в Нью-Йорку та безкоштовними для всіх.

І.В. Ти кажеш, що тебе в житті мотивує вирішення задач. Яку наступну велику проблему ти б хотіла вирішити у майбутньому за допомогою своїх знань?

К.П. Більшість людей думають про STEM як про одну певну річ. Люди думають, що STEM – нудний, що все відбувається в закритій кімнаті, на самоті. Інженери ні з ким не спілкуються і, що вони ізольовані або вони не мають почуття моди, що вони окрема група людей. Тоді як STEM, насправді, не такий. STEM надзвичайно захоплюючий, інноваційний, сильний у дизайні і надзвичайно креативний.

І нам потрібно презентувати STEM із творчої сторони, захоплюючої сторони, щоб заохочувати більше молодих і креативних людей поцікавитися STEM. Ми хочемо залучити «до столу» ці інноваційні голови із новими поглядами, які принесуть зміни, які створять більш інноваційне майбутнє. І тому вся ідея, що в основі «Інерції» та в створенні цих веселих і захоплюючих майдачників STEM полягає в тому, щоб окреслити нові погляди на STEM, і презентувати це із всіх захоплюючих частин, щоб просто заохотити людей, і усунути деякі упередження, які існують у STEM. А також добитися культурних змін, які б робили STEM привабливішим. І взагалі - вимагає більшого представництва та більше інновацій.

І.В. Ти у свій час була засновницею організації яка будувала 3D-принтери і поєднала це із модною індустрією. Чи є у цьому якесь майбутнє?

К.П. Я дуже, дуже люблю 3D-друк і люблю моду. Минулої осені я відвідала Тиждень моди в Нью-Йорку, і це був найдивовижніший досвід. Відтак, одна з речей, яку мені подобалося робити — це поєднувати моду зі STEM, тому що - немає кращого способу показати наскільки креативна інженерія сповнена творчості, ніж фактично об’єднати ці два світи. Я друкувала (3D) на тканині та одязі, і відтак, створила колекцію, яку я назвала Alpha. Це була колекція з 3D-логотипами, текстом та дизайном. Воно - надзвичайно просте, і це може зробити будь-хто.

Насправді 3D-друк на одязі набагато простіший, ніж люди думають. Я зараз маю змогу співпрацювати з іншими крутими людьми, які займаються 3D-друком суконь і 3D-друком усіх видів текстилю та матеріалів. І це те, що мене дуже цікавить. Я взагалі думаю, що 3D-друк може стати майбутнім у багатьох різних частинах нашого життя: чи то друк м’яса, чи органів, навіть майбутнє суконь та тканини, екологічно чисті тканини надруковані у 3D. Загалом 3D-друк є більш екологічний, ніж усі інші практики, які використовуються у галузі. Я можу говорити вічно про те, який крутий є 3D-друк. Лише подивіться, як будинки буквально друкуються у 3D, і це по суті є більш екологічним способом виробництва.

І.В. Ти також знялася у рекламі для Microsoft. Ти проходила у них стажування влітку 2017 року. Сьогодні тобі приходять пропозиції на роботу від великих компаній? Де ти себе бачиш після закінчення навчання?

К.П. Я отримую пропозиції на роботу від різних компаній. Microsoft, безперечно, хороший. Amazon теж. Я стажувалася в Amazon, як їхній інженер-програміст під час навчання в коледжі. Я зрозуміла для себе, що після закінчення Корннелл, я продовжуватиму вирішувати задачі і робити це задопомогою - консультацій. Одна з речей, яку я хочу зробити, — це приєднатися до консалтингової компанії, де я можу надавати поради у питаннях майбутніх технологій. Я займалася цим минулого літа і збираюся робити наступного літа в Сан-Франциско. Я збираюся займатися блокчейн-консультуванням для компанії Accenture. Все, від крипто валюти, до блокчейну. А також застосування (технологій) у ланцюгу поставок і у відстеженні кінцевого користувача. Я буду займатися дуже захоплюючими речами. Відтак, за допомогою цього я збираюся допомогти компаніям вирішувати їхні проблеми та бути більш інноваційними.

Я дуже рада, що займатимуся технологіями і застосовувати їх для вирішення проблем у інших компаніях. Я дуже хочу у майбутньому започаткувати свій власний бізнес і створити, щось набагато більше за "Maker for Covid-19", щось набагато більше ніж "Makers for Change" і, сподіваюся, це буде щось прибуткове, що досягне тони людей і справді світ. Так, як це змогли зробити Марк Цукерберг або Джефф Безос. Мрія, яка мене мотивує – це досягти тієї «Американської мрії», над якою мої батьки так наполегливо працювали. Вони привезли мене сюди і дали мені гарне життя, щоб я навчалася, і влаштували мене в Корнелл. Я просто хочу скористатися усіма перевагами тих можливостей і того фундаменту, який вони заклали для мене, і бути майбутнім Марком Цукербергом і бути майбутнім Джеффом Безосом, який здатний революціонізувати світ.

Дивіться також: Нове покоління підкорює Кремнієву долину: як 20-річна українка стала інженеркою-інфлуенсером у США

Всі новини дня

Ядерна загроза найвища з часів Кубинської кризи 1962 року, каже Байден

Президент Байден біля Білого дому у Вашингтоні 6 жовтня 2022 р.

Президент США Джо Байден заявив, що поразки російської армії у війні проти України зробили загрозу атомної війни найвищою з 1962 року.

«Ми не опинялися перед перспективою Армагеддону з часів Кеннеді і Кубинської ракетної кризи», - сказав Байден 6 жовтня у Нью-Йорку.

Баден зауважив, що він «досить добре» знає російського президента Путіна, і припустив, що той «не жартує, коли говорить про використання ядерної, або біологічної, чи хімічної зброї».

На думку американського президента путінські погрози реальні, бо російська армія зазнає поразок в Україні.

Американське агентство новин Associated Press вказує, що офіційні представники США вже тривалий час попереджали про загрозу використання Росією зброї масового знищення, бо Москва постала перед ймовірністю стратегічних втрат на полі бою, але, як пише агентство, «зауваження Байдена стали досі найвідвертішим застереженням від уряду США про ядерні аспекти».

При цьому Associated Press вважає, що зараз не зрозуміло, чи Байден мав на увазі якісь нові оцінки намірів Росії.

Впродовж останніх тижнів офіційні представники США наголошували, що не бачать таких змін в поведінці ядерних військ Росії, які б вимагали підвищення рівня готовності ядерних сил США.

«Ми не бачили жодних причин для змін нашої власної ядерної позиції, і ми також не бачили ознак того, що Росія готується вже застосовувати ядерну зброю», - сказала 4 жовтня речниця Білого дому Карін Жан-П’єр.

Уроки історії

Зараз вважають, що саме 1962 року уряд США на чолі з президентом Джоном Кеннеді та уряд у Москві на чолі з Микитою Хрущовим впритул наближалися до збройного конфлікту і можливого застосування ядерної зброї.

Протистояння тоді було спричинене намаганням Москви розташувати ядерні ракети на Кубі поблизу США.

Минулого тижня Путін поклав відповідальність на США за те, що він назвав створенням прецеденту застосування ядерної зброї проти Японії наприкінці Другої Світової війни.

Речниця російського міністерства закордонних справ сказала 6 жовтня, що Москва не змінила своєї позиції, яка полягає в тому, що до ядерної війни не можна допускати.

Дивіться також:

Які надії на Європейську політичну спільноту? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:11 0:00

Як російські агенти поширювали дезінформацію про українців в США – інтерв’ю з автором книги “Операція Відплата” Любомиром Луцюком. Відео

Риторика про так званих "нацистів" в Україні бере своє коріння у США та Канаді 60-х років – про це мовиться у книжці “Операція Відплата”, яку презентував канадський професор українського походження Любомир Луцюк. З автором книжки поговорила Ярина Матвійчук.

У Денвері пройшли благодійні перегони на підтримку України. Відео

У Денвері пройшли благодійні перегони на підтримку України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:33 0:00

Українські організації Колорадо та місцевий жіночий велосипедний клуб влаштували благодійні перегони у Денвері на підтримку України. Участь у ньому взяли майже 400 професійних спортсменок. А для глядачів волонтери влаштували виставку речей, які регулярно відсилають в Україну.

Для допомоги Україні не обов'язково бути українцем – це доводить мер міста у Нью-Джерсі. Відео

Щоб допомагати Україні, не обов'язково бути українцем – Майк Гоннелі, мер міста Сікокус у Нью-Джерсі, доводить це. Американець італійського походження, який до початку війни небагато знав про Україну, тепер допомагає українським родинам, які були змушені тікати від війни.

Евакуація з Маріуполя – як волонтеру Денису Мініну вдається рятувати людей з окупації. Відео

У зруйнованій 6 жовтня багатоповерхівці в Запоріжжі був волонтерський склад Дениса Мініна. До 24 лютого він працював ведучим одного з українських телеканалів, а тепер став волонтером, який допомагає евакуювати людей з окупованого рідного Маріуполя.

Більше

XS
SM
MD
LG